П’ятий місяць родичі 4-річної харків’янки Вікторії Лях домагаються грошей від благодійного фонду ”Соціальне партнерство”. Від його імені газета ”Маю право” попросила читачів допомогти хворій на рак мозку дівчинці. Гроші пропонували покласти на рахунок у ”Правекс-банку”. Батьки дівчинки не отримали ні копійки.
Із дідом і бабою Віки Лях зустрічаємося в вестибюлі Київської обласної дитячої лікарні. 47-річний Сергій Лях подає медичні калоші — до онкогематології заборонено заходити у взутті. 43-річна бабуся Валентина виносить дівчинку на руках. Знімає з її голови в’язану шапочку, бо малій спекотно. Голову Віки перетинає глибокий шрам, який потроху обростає волоссям. Дівчинку тричі оперували в інституті нейрохірургії, вирізали злоякісну пухлину мозку.
— Місяць як Віка почала ходити, — каже Сергій Лях. — Після операції в неї паралізувало лівий бік тіла. Слава Богу, все пішло на лад.
Торік у вересні до Сергія Вікторовича зателефонувала журналістка газети ”Маю право” Ганна Варавва. Запропонувала написати про Вікторію статтю, яка спонукатиме читачів допомогти. Ляхи погодилися. У номері від 26 вересня газета надрукувала матеріал під заголовком ”Вікторія обов’язково переможе”. Знизу пропонували зробити благодійний внесок на рахунок фонду ”Соціальне партнерство” в ”Правекс-банку”.
— Відтоді я дзвонив до редакції й у фонд, — продовжує дід. — Хотів дізнатися, чи прийшли гроші. Мене відправляли то в центральний офіс банку, то до редакції. Дали шість номерів, по яких я марно намагався додзвонитися. Востаннє телефонував у ”Правекс” наприкінці лютого. Дізнатися нічого не вдалося.
Батьків дітей виганяли з офісу ”Правекса”
”ГПУ” розмовляла ще з п’ятьма родинами хворих дітей, якими взявся опікуватися фонд ”Соціальне партнерство”.
— Я приходила до офісу фонду на Кловському, — каже киянка Наталія Артеменко, мама хворої на лейкоз Ганнусі (Газета ”Маю право”, N39). — Сказали написати заяву директорові фонду з проханням видати гроші та оформити папери. Жінка, яка відповідає за це, постійно кудись зникала. Досі нам нічого не дали. Ми навіть не можемо дізнатися, чи є гроші.
Дворічний Володимир Гусаренко з Дніпропетровська, про якого йшлося в серпневій публікації газети ”Маю право”, понад місяць чекав допомоги. 1 жовтня 2006 року хлопчик помер від лейкозу.
— Я дзвонила в фонд, надсилала факси. Нічого. Куди ж поділися гроші? — запитує мати Володимира. — В ”Охматдиті” батьки дітей розказували, що ходили в офіс ”Правекса”. Звідти їх просто виганяли.
”ГПУ” вдалося знайти родину, яка отримала допомогу від ”Соціального партнерства”. Тетяна Павлишин, бабуся 8-річної Ганни Твердохліб із селища Кельменці Чернівецької області, каже, що виплакала гроші в ”Правекса”.
— Торік у вересні Аня була в онкогематології ”Охматдиту”, — плаче в слухавку Тетяна Павлишин. — Я ходила, дзвонила в банк. Мені дали 1974 гривні. А першого лютого Ані стало погано, її знову поклали до лікарні. Вчора за три уколи нейкогену заплатила дві з половиною тисячі гривень, а сьогодні взяла ще два за тисячу шістсот. Молимо Бога, щоб це був не рецидив лейкозу.
Журналістка Ганна Варавва, яка готувала матеріал про хвору на рак мозку Вікторію Лях, звільнилася з газети ”Маю право” в листопаді 2006-го. Каже, пішла через те, що герої її публікацій не отримували від фонду ”Соціальне партнерство” допомоги.
— Я працювала в газеті з квітня 2006-го, — розповідає Ганна. — Щотижня писала про онкохворих дітей. Після третьої публікації про Дениса Лисенка, в якого був рак шлунку (хлопчик помер 23 серпня 2006 р. — ”ГПУ”) до мене зателефонував його батько Олег. Скаржився, що не може отримати гроші. Потім дзвонив знайомий батька Дениса й запевняв, що перерахував кошти. Я не могла зрозуміти, в чому річ: після моєї першої публікації батьки дитини таки отримали до 30 тисяч гривень допомоги. Запитала в редактора. Він відповів, що це не моя справа й гроші отримують усі. Згодом почали скаржитися й інші батьки. Я знову пішла до редактора, а він відмахнувся. Мовляв, якби писала хороші статті, то й гроші перераховували б. Тоді я пішла в банк і поклала три та п’ять гривень на рахунки Вікусі Лях і Ані Твердохліб. Редакторові говорила про квитанції, але ніхто мене не хотів слухати. Звільнилася, аби не брати участі в цій афері.
”Маю право” щотижня друкує матеріали про знедолених людей і тяжкохворих дітей. Поширюється газета через філії ”Правекс-банку”. Перед виборами до Верховної Ради її безкоштовно отримували кияни. Це періодичне видання підтримувало Леоніда Черновецького на посаду мера столиці.
Фонд ”Соціальне партнерство” й газета ”Маю право” розміщені в київському приміщенні центрального офісу ”Правекс-банку” на Кловському узвозі, 9/2.
Голова Наглядової ради цього банку — 29-річний Степан Черновецкий, син міського голови Києва Леоніда Черновецького, 56 років. Президентом фонду ”Соціальне партнерство” донедавна була дружина мера Аліна Айвазова.
”ГПУ” намагалася отримати коментарі в керівництва фонду ”Соціальне партнерство”. За телефонами з інтернет-сторінки фонду слухавку знімає секретарка. Каже, з директором Любов’ю Разіною поговорити неможливо, бо вона перебуває в медичному центрі ”Соціальне партнерство” на вулиці Регенераторній.
— У нас лише годують бомжів і виводять у них воші. А директорка тут буває нечасто, — кажуть у центрі.
На лист президентові фонду з проханням надати інформацію про надходження та розподіл пожертв, ”ГПУ” відповіді не отримала. Без відгуку залишилися й пропозиції прокоментувати скарги батьків.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Пожертви для хворої на рак дівчинки "загубилися" у банку Черновецьких
Категорія:
07011601a.jpg
— Місяць як Віка почала ходити, — каже Сергій Лях. — Після операції в неї паралізувало лівий бік тіла. Слава Богу, все пішло на лад.
Торік у вересні до Сергія Вікторовича зателефонувала журналістка газети ”Маю право” Ганна Варавва. Запропонувала написати про Вікторію статтю, яка спонукатиме читачів допомогти. Ляхи погодилися. У номері від 26 вересня газета надрукувала матеріал під заголовком ”Вікторія обов’язково переможе”. Знизу пропонували зробити благодійний внесок на рахунок фонду ”Соціальне партнерство” в ”Правекс-банку”.
— Відтоді я дзвонив до редакції й у фонд, — продовжує дід. — Хотів дізнатися, чи прийшли гроші. Мене відправляли то в центральний офіс банку, то до редакції. Дали шість номерів, по яких я марно намагався додзвонитися. Востаннє телефонував у ”Правекс” наприкінці лютого. Дізнатися нічого не вдалося.
Батьків дітей виганяли з офісу ”Правекса”
”ГПУ” розмовляла ще з п’ятьма родинами хворих дітей, якими взявся опікуватися фонд ”Соціальне партнерство”.
— Я приходила до офісу фонду на Кловському, — каже киянка Наталія Артеменко, мама хворої на лейкоз Ганнусі (Газета ”Маю право”, N39). — Сказали написати заяву директорові фонду з проханням видати гроші та оформити папери. Жінка, яка відповідає за це, постійно кудись зникала. Досі нам нічого не дали. Ми навіть не можемо дізнатися, чи є гроші.
Дворічний Володимир Гусаренко з Дніпропетровська, про якого йшлося в серпневій публікації газети ”Маю право”, понад місяць чекав допомоги. 1 жовтня 2006 року хлопчик помер від лейкозу.
— Я дзвонила в фонд, надсилала факси. Нічого. Куди ж поділися гроші? — запитує мати Володимира. — В ”Охматдиті” батьки дітей розказували, що ходили в офіс ”Правекса”. Звідти їх просто виганяли.
”ГПУ” вдалося знайти родину, яка отримала допомогу від ”Соціального партнерства”. Тетяна Павлишин, бабуся 8-річної Ганни Твердохліб із селища Кельменці Чернівецької області, каже, що виплакала гроші в ”Правекса”.
— Торік у вересні Аня була в онкогематології ”Охматдиту”, — плаче в слухавку Тетяна Павлишин. — Я ходила, дзвонила в банк. Мені дали 1974 гривні. А першого лютого Ані стало погано, її знову поклали до лікарні. Вчора за три уколи нейкогену заплатила дві з половиною тисячі гривень, а сьогодні взяла ще два за тисячу шістсот. Молимо Бога, щоб це був не рецидив лейкозу.
Журналістка Ганна Варавва, яка готувала матеріал про хвору на рак мозку Вікторію Лях, звільнилася з газети ”Маю право” в листопаді 2006-го. Каже, пішла через те, що герої її публікацій не отримували від фонду ”Соціальне партнерство” допомоги.
— Я працювала в газеті з квітня 2006-го, — розповідає Ганна. — Щотижня писала про онкохворих дітей. Після третьої публікації про Дениса Лисенка, в якого був рак шлунку (хлопчик помер 23 серпня 2006 р. — ”ГПУ”) до мене зателефонував його батько Олег. Скаржився, що не може отримати гроші. Потім дзвонив знайомий батька Дениса й запевняв, що перерахував кошти. Я не могла зрозуміти, в чому річ: після моєї першої публікації батьки дитини таки отримали до 30 тисяч гривень допомоги. Запитала в редактора. Він відповів, що це не моя справа й гроші отримують усі. Згодом почали скаржитися й інші батьки. Я знову пішла до редактора, а він відмахнувся. Мовляв, якби писала хороші статті, то й гроші перераховували б. Тоді я пішла в банк і поклала три та п’ять гривень на рахунки Вікусі Лях і Ані Твердохліб. Редакторові говорила про квитанції, але ніхто мене не хотів слухати. Звільнилася, аби не брати участі в цій афері.
”Маю право” щотижня друкує матеріали про знедолених людей і тяжкохворих дітей. Поширюється газета через філії ”Правекс-банку”. Перед виборами до Верховної Ради її безкоштовно отримували кияни. Це періодичне видання підтримувало Леоніда Черновецького на посаду мера столиці.
Фонд ”Соціальне партнерство” й газета ”Маю право” розміщені в київському приміщенні центрального офісу ”Правекс-банку” на Кловському узвозі, 9/2.
Голова Наглядової ради цього банку — 29-річний Степан Черновецкий, син міського голови Києва Леоніда Черновецького, 56 років. Президентом фонду ”Соціальне партнерство” донедавна була дружина мера Аліна Айвазова.
”ГПУ” намагалася отримати коментарі в керівництва фонду ”Соціальне партнерство”. За телефонами з інтернет-сторінки фонду слухавку знімає секретарка. Каже, з директором Любов’ю Разіною поговорити неможливо, бо вона перебуває в медичному центрі ”Соціальне партнерство” на вулиці Регенераторній.
— У нас лише годують бомжів і виводять у них воші. А директорка тут буває нечасто, — кажуть у центрі.
На лист президентові фонду з проханням надати інформацію про надходження та розподіл пожертв, ”ГПУ” відповіді не отримала. Без відгуку залишилися й пропозиції прокоментувати скарги батьків.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)