Роздуми про долю країни за розлитим порядком денним.
Якось ми з кумом зібрались у мене на кухні на симпозіум. Дістали стопочки, нарізали сальця, поклали на стіл огірки. Включаємо радіо для звукового фону. І тут узнаємо, що десь на півдні, на самому березі Чорного моря якійсь тамтешній суд призупинив дію Указу Президента України про розпуск Верховної Ради. Що за неподобство! – вирішили ми і невдовзі, протягом буквально пари стопок, ухвалили Постанову про скасування повноважень всіх депутатів Верховної Ради, що не беруть участі в нашому симпозіумі. Тут нам повідомляють, що там у Феодосії інший суддя відмінив рішення про призупинення Указу Президента. Розтанувши, ми з кумом в свою чергу також вирішили відмінити дію своєї Постанови.
Похрумкавши огірками, почали далі обговорювати політичну ситуацію в країні. Аж тут знову повідомляють, що тепер десь на сході ще один суддя заборонив проводити будь-які дії з підготовки до виборів. Ах, щоб твою! Ми терміново проковтнули рідину і після нетривалого обговорення ухвалили нову Постанову про скасування політрехворми 2004 року. Аж тут брехунець нам знову повідомляє, що артемівський міський суд такі передумав і скасував свою заборону. Ми ж з кумом в якості жесту доброї волі також вирішили поки що призупинити дію своєї Постанови.
Тут заходить сусід Вася і, узнавши в чому справа, пояснює, що наші з кумом Постанові без мокрої печатки нічого не варті, і ними можна в кращому разі чавити клопів на стіні, а в гіршому... Тут він кивнув головою на дверцята в кінці коридору. А де ж узяти ці печатки? – натурально цікавимось ми. Що за необізнаність, - дивується Вася. Тут по всіх телеканалах розповідають, як треба діяти. Ось суддя Колесніченко разом зі знатним юристом Сергієм Ківаловим і ще кількома депутатами поміцніше пішли у Печерський суд, дали в пику секретарці й забрали печатку собі. Отже вони тепер можуть писати будь-які рішення, ухвали, постанови... Щоправда, вони хлопці міцні, якщо навіть секретарку можуть побити. Тому відбирати печатку у них не варто, бо можна “нарватись”. Краще піти й поцупити цю священну річ у якогось іншого суду, наприклад Конституційного.
Отже вичерпавши порядок денний, ми поклали його в комору до попередніх, щоб потім здати, а самі пішли до Конституційного Суду. А там... Купа людей з різними прапорами, всі кричать про чесність і неупередженість, і всі хочуть забрати оцю печатку собі. А біля кожного судді – по автоматнику, що водять їх вздовж коридорів. Як гляне такий на мене, аж в п’ятах захололо. А головне, що в цьому гармидері неясно, а у кого ж в кишені ота сама печатка.
Так і не здобувши завітної печатки, ми повернулись додому. Відкоркували новий порядок денний і задумались над долею країни. І ось до яких висновків ми прийшли.
Якщо в країні якійсь провінційні суди відміняють Укази Президента, а потім скасовують свої ж рішення, якщо депутати полюють на печатки судів і здобувають їх в бійках з секретарками, якщо судді ходять всюди у супроводі охоронців, постійно вислуховують погрози з різних боків і відмовляються розглядати позови – то в такій країні будь-яке рішення будь-якого суду не можна буде вважати чесним та неупередженим. Яке б рішення не ухвалив що Печерський, що Конституційний суд – йому все рівно не повірять.
Значить повинна знайтись ОДНА людина, що візьме на себе всю відповідальність і введе принаймні на півроку пряме президентське правління. Незалежно від постанов судів з “перехідними” печатками. А за цей час створить умови для справжнього волевиявлення справжнього господаря цієї країни – українського народу. І щоб це було справжнє волевиявлення, а не “чесна дурильня” зразка 2006, коли голосували “втемную” чохом, а потім з’ясовувалось, що у списках якійсь не ті люди, які й не збираються виконувати ту “програму” що нам показали, а натомість уходять в інші фракції, з іншими програмами. Та й ті, що залишились, також про “програму” забули. Можливо, що для цього доведеться змінити виборче законодавство. І ухвалити його на всенародному референдумі. Але це вже тема наступного симпозіуму.
P.S. Протягом 29 березня-3 квітня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Опитування показало, що:
– половина громадян – 50% - не вірять у здатність Конституційного Суду у нинішніх умовах прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо питань, вирішення яких може зупинити використання Конституції окремими політиками на власний розсуд і для власних інтересів.
– 27% опитаних вважають основною причиною цієї нездатності Конституційного Суду значний політичний тиск на нього.
– ще 23% не вірять у здатність Конституційного Суду прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо цих питань, оскільки вважають, що члени Конституційного Суду корумповані.
– Лише 12% вірять у те, що у Конституційному Суді працюють чесні люди.
– тільки 10% вірять у здатність Конституційного Суду прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо цих питань, оскільки вважають, що громадськість і ЗМІ не допустять несправедливих рішень Конституційного Суду.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Яке б рішення не ухвалив Конституційний суд – йому все рівно не повірять
Світ:
Похрумкавши огірками, почали далі обговорювати політичну ситуацію в країні. Аж тут знову повідомляють, що тепер десь на сході ще один суддя заборонив проводити будь-які дії з підготовки до виборів. Ах, щоб твою! Ми терміново проковтнули рідину і після нетривалого обговорення ухвалили нову Постанову про скасування політрехворми 2004 року. Аж тут брехунець нам знову повідомляє, що артемівський міський суд такі передумав і скасував свою заборону. Ми ж з кумом в якості жесту доброї волі також вирішили поки що призупинити дію своєї Постанови.
Тут заходить сусід Вася і, узнавши в чому справа, пояснює, що наші з кумом Постанові без мокрої печатки нічого не варті, і ними можна в кращому разі чавити клопів на стіні, а в гіршому... Тут він кивнув головою на дверцята в кінці коридору. А де ж узяти ці печатки? – натурально цікавимось ми. Що за необізнаність, - дивується Вася. Тут по всіх телеканалах розповідають, як треба діяти. Ось суддя Колесніченко разом зі знатним юристом Сергієм Ківаловим і ще кількома депутатами поміцніше пішли у Печерський суд, дали в пику секретарці й забрали печатку собі. Отже вони тепер можуть писати будь-які рішення, ухвали, постанови... Щоправда, вони хлопці міцні, якщо навіть секретарку можуть побити. Тому відбирати печатку у них не варто, бо можна “нарватись”. Краще піти й поцупити цю священну річ у якогось іншого суду, наприклад Конституційного.
Отже вичерпавши порядок денний, ми поклали його в комору до попередніх, щоб потім здати, а самі пішли до Конституційного Суду. А там... Купа людей з різними прапорами, всі кричать про чесність і неупередженість, і всі хочуть забрати оцю печатку собі. А біля кожного судді – по автоматнику, що водять їх вздовж коридорів. Як гляне такий на мене, аж в п’ятах захололо. А головне, що в цьому гармидері неясно, а у кого ж в кишені ота сама печатка.
Так і не здобувши завітної печатки, ми повернулись додому. Відкоркували новий порядок денний і задумались над долею країни. І ось до яких висновків ми прийшли.
Якщо в країні якійсь провінційні суди відміняють Укази Президента, а потім скасовують свої ж рішення, якщо депутати полюють на печатки судів і здобувають їх в бійках з секретарками, якщо судді ходять всюди у супроводі охоронців, постійно вислуховують погрози з різних боків і відмовляються розглядати позови – то в такій країні будь-яке рішення будь-якого суду не можна буде вважати чесним та неупередженим. Яке б рішення не ухвалив що Печерський, що Конституційний суд – йому все рівно не повірять.
Значить повинна знайтись ОДНА людина, що візьме на себе всю відповідальність і введе принаймні на півроку пряме президентське правління. Незалежно від постанов судів з “перехідними” печатками. А за цей час створить умови для справжнього волевиявлення справжнього господаря цієї країни – українського народу. І щоб це було справжнє волевиявлення, а не “чесна дурильня” зразка 2006, коли голосували “втемную” чохом, а потім з’ясовувалось, що у списках якійсь не ті люди, які й не збираються виконувати ту “програму” що нам показали, а натомість уходять в інші фракції, з іншими програмами. Та й ті, що залишились, також про “програму” забули. Можливо, що для цього доведеться змінити виборче законодавство. І ухвалити його на всенародному референдумі. Але це вже тема наступного симпозіуму.
P.S.
Протягом 29 березня-3 квітня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів всеукраїнське опитування громадської думки. Опитування показало, що:
– половина громадян – 50% - не вірять у здатність Конституційного Суду у нинішніх умовах прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо питань, вирішення яких може зупинити використання Конституції окремими політиками на власний розсуд і для власних інтересів.
– 27% опитаних вважають основною причиною цієї нездатності Конституційного Суду значний політичний тиск на нього.
– ще 23% не вірять у здатність Конституційного Суду прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо цих питань, оскільки вважають, що члени Конституційного Суду корумповані.
– Лише 12% вірять у те, що у Конституційному Суді працюють чесні люди.
– тільки 10% вірять у здатність Конституційного Суду прийняти об’єктивне і неупереджене правове рішення щодо цих питань, оскільки вважають, що громадськість і ЗМІ не допустять несправедливих рішень Конституційного Суду.
----------------------------------------------------
В тему:
Після парламенту: 5 кроків раціоналізації держави
Всесвіт за нас!
Регіональний “Культ карго”
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)