Сьогодні білоруські націонал-соціалісти та націоналісти відзначають 100-річчя з дня народження Міхала Вітушки (5.11.1907 – 27.4.2006) –керівника білоруського антибільшовицього супротиву 1940-50 рр. Міхал Вітушка народився 5 листопада 1907 року у Несвіжу (Західна Білорусь). Закінчив Віленську Білоруську гімназію, учився також в Празькому університеті і Варшавуській поліехніці на спеціальності цивільного інженера. У студентські брав активну участь у роботі Об’єднання білоруських студентських організацій і Освітнього товариства білорусів, очолював студентське Новоградське земляцтво. Служив у полському війську у ранзі поруччика.
У вересні 1939 року М.Вітушка повернувся в рідне місто, окуповане совєтами. Тут він очолив народну мілцію Несвіжа, але з її ліквідацією по прибутті партійного керівництва і міліції був заарештований органами НКВД, однак незабаром був визволений.
У червні 1941-го, чудом уникнувши арешту за полським доносом, М.Вітушка, втікає з Несвіжу в Мінськ, де очолює білоруську порядкову поліцію (ОД). Вже наприкінці серпня 1941 року відділи Білоруської Самооборони, очолені Вітушкою, беруть учать у спільній україснько-білоруській антипартизайнській акції на Поліссі.
Навесні 1942 року постає Білоруська еезелажницька партія – головна політична сила білоруських націоналістів під час Другої Світової війни і по її закінченні. Очолює її 21-річний Всеволод Родька. Увійшовши до складу Центрального комітету партії, Вітушка поширює мережу БНП, створює поліційні відділи ОД-Фольксверу (Білоруське крйове військо) на Брянщині та Смоленщині. У листопаді 1943 року він посилає двох делегатів від БПН на конференцію Антибільшовицького блоку народів на Житомирщині (один з білорусів, майор В.Єрмакович “Дружни”, підписав резолюцію конференції).
Влітку 1944 року, готуючись до відступу німецької армії і повернення до Білорусі більшовицької окупації, М.Вітушка готує підпілля БНА для партизанської боротьби. У липні 1944-го у Східній Прусії формується білоруський деснатний батальйон “Дальвіц”, окуплектований вояками білоруських військових формувань, під командуванням голови БНП Всесолода Родьки. В другій половині 1944 року відбувся ряд висадок “Дальвіца” в Західній Білорусі. Групу з 28 осіб, яка десантувалась 17 листопада 1944 року, очолював М.Вітушка. Після захоплення і розстрілу більшовиками В.Родьки у травні 1946 року, Міхал Вітушка став керівником БНП на Бітьківщині, а очолювані ним партизани та “лісові брати” об’єдналися в партизанські загони під назвою Білоруської Визвольної Армії (БВА). Міхалові Вітушці було надано званян генерала.
Білоруської антибільшовицькою партизанкою була охоплена вся Західня Білорусь і білоруське Полісся, окремі відділи діяли на Борисівщині та Случчині. Діяльність БВА розповсюджувлась також на Віленщину, Білосточчину, Смоленщину та інші білоруські землі, незаконно вилучені від БРСР. В лавах БВА змагалися також українці, німці, литовці та представники інших білих народів. Білоруські партиза ни діяли разом з УПА (один з прикладів – спільна атака на Гайнівку 1949 року).
В 1947 році було оголошено часткову демобілзацію партизанки, тактика зміниася в бік терористичної діяльності з нагоди більшовицьких свят і політичних кампаній. В 1947-49 роках МГБ організувала ряд маштабних каральниз операцій, у результаті яких було знищено практично всі бойові з’єднання БВА, однак, ще до 1951 року раз-пораз відбувлися бойові акції. В 1948-1952 рр. частина бойовиків БВА через територію Польщі та Чехословаччини перейшли до Західної Німеччини. Останні відділи, які діяли під проводом Вітушки в БРСР, були знищені аж 1955 році.
Трьохтисячна партизнаська армія Вітушки протягом майже 10 післявоєнних років наводила жах на окупантів і більшовицькі каральні органи. МГБ-КНБ розповсюджувала брезливі звістки про смерть генерала, неодноразово заявляла про те, що його спіймано і страчено – однак і в Білорусі, і на Заході він вберігся від кулі більшовицьких агентів, і ще наприкінці 1970-х років Радянський Союз вимагав від ФРН видачі його як “військового злрчинця”. Помер він в 2006 році в Німеччині, де і похований під чужим прізвищем. Перепоховання генерала на Батьківщині за сьогодняшніх політичних умов виглядає неможливим.
Досьогодні антинаціональний режим в Білорусі, продовжуючи лінію більшовицької ідеології, замовчує діяльність партизанів Вітушки, а в російськім ФСБ і досі не закрито його справу. Влада, боятьчя навіть мертвого генерала – одного з керівників партизанки у післявоєнному СРСР, він опинився оббріханим, забутим - але живим і непереможеним. Ідея національного та соціального визволення білорусів і досі живе в серцях білоруських націонал-патріотів чекаючи свого втілення...
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Герой білоруської нації
Світ:
Vituszka.jpg
Сьогодні білоруські націонал-соціалісти та націоналісти відзначають 100-річчя з дня народження Міхала Вітушки (5.11.1907 – 27.4.2006) –керівника білоруського антибільшовицього супротиву 1940-50 рр. Міхал Вітушка народився 5 листопада 1907 року у Несвіжу (Західна Білорусь). Закінчив Віленську Білоруську гімназію, учився також в Празькому університеті і Варшавуській поліехніці на спеціальності цивільного інженера. У студентські брав активну участь у роботі Об’єднання білоруських студентських організацій і Освітнього товариства білорусів, очолював студентське Новоградське земляцтво. Служив у полському війську у ранзі поруччика.
У вересні 1939 року М.Вітушка повернувся в рідне місто, окуповане совєтами. Тут він очолив народну мілцію Несвіжа, але з її ліквідацією по прибутті партійного керівництва і міліції був заарештований органами НКВД, однак незабаром був визволений.
У червні 1941-го, чудом уникнувши арешту за полським доносом, М.Вітушка, втікає з Несвіжу в Мінськ, де очолює білоруську порядкову поліцію (ОД). Вже наприкінці серпня 1941 року відділи Білоруської Самооборони, очолені Вітушкою, беруть учать у спільній україснько-білоруській антипартизайнській акції на Поліссі.
Навесні 1942 року постає Білоруська еезелажницька партія – головна політична сила білоруських націоналістів під час Другої Світової війни і по її закінченні. Очолює її 21-річний Всеволод Родька. Увійшовши до складу Центрального комітету партії, Вітушка поширює мережу БНП, створює поліційні відділи ОД-Фольксверу (Білоруське крйове військо) на Брянщині та Смоленщині. У листопаді 1943 року він посилає двох делегатів від БПН на конференцію Антибільшовицького блоку народів на Житомирщині (один з білорусів, майор В.Єрмакович “Дружни”, підписав резолюцію конференції).
Влітку 1944 року, готуючись до відступу німецької армії і повернення до Білорусі більшовицької окупації, М.Вітушка готує підпілля БНА для партизанської боротьби. У липні 1944-го у Східній Прусії формується білоруський деснатний батальйон “Дальвіц”, окуплектований вояками білоруських військових формувань, під командуванням голови БНП Всесолода Родьки. В другій половині 1944 року відбувся ряд висадок “Дальвіца” в Західній Білорусі. Групу з 28 осіб, яка десантувалась 17 листопада 1944 року, очолював М.Вітушка. Після захоплення і розстрілу більшовиками В.Родьки у травні 1946 року, Міхал Вітушка став керівником БНП на Бітьківщині, а очолювані ним партизани та “лісові брати” об’єдналися в партизанські загони під назвою Білоруської Визвольної Армії (БВА). Міхалові Вітушці було надано званян генерала.
Білоруської антибільшовицькою партизанкою була охоплена вся Західня Білорусь і білоруське Полісся, окремі відділи діяли на Борисівщині та Случчині. Діяльність БВА розповсюджувлась також на Віленщину, Білосточчину, Смоленщину та інші білоруські землі, незаконно вилучені від БРСР. В лавах БВА змагалися також українці, німці, литовці та представники інших білих народів. Білоруські партиза ни діяли разом з УПА (один з прикладів – спільна атака на Гайнівку 1949 року).
В 1947 році було оголошено часткову демобілзацію партизанки, тактика зміниася в бік терористичної діяльності з нагоди більшовицьких свят і політичних кампаній. В 1947-49 роках МГБ організувала ряд маштабних каральниз операцій, у результаті яких було знищено практично всі бойові з’єднання БВА, однак, ще до 1951 року раз-пораз відбувлися бойові акції. В 1948-1952 рр. частина бойовиків БВА через територію Польщі та Чехословаччини перейшли до Західної Німеччини. Останні відділи, які діяли під проводом Вітушки в БРСР, були знищені аж 1955 році.
Трьохтисячна партизнаська армія Вітушки протягом майже 10 післявоєнних років наводила жах на окупантів і більшовицькі каральні органи. МГБ-КНБ розповсюджувала брезливі звістки про смерть генерала, неодноразово заявляла про те, що його спіймано і страчено – однак і в Білорусі, і на Заході він вберігся від кулі більшовицьких агентів, і ще наприкінці 1970-х років Радянський Союз вимагав від ФРН видачі його як “військового злрчинця”. Помер він в 2006 році в Німеччині, де і похований під чужим прізвищем. Перепоховання генерала на Батьківщині за сьогодняшніх політичних умов виглядає неможливим.
Досьогодні антинаціональний режим в Білорусі, продовжуючи лінію більшовицької ідеології, замовчує діяльність партизанів Вітушки, а в російськім ФСБ і досі не закрито його справу. Влада, боятьчя навіть мертвого генерала – одного з керівників партизанки у післявоєнному СРСР, він опинився оббріханим, забутим - але живим і непереможеним. Ідея національного та соціального визволення білорусів і досі живе в серцях білоруських націонал-патріотів чекаючи свого втілення...
--------------------------------------
В тему:
УПА діяла на території Білорусі до 1953 року, свідчить мінський історик
Підпілля ОУН на території Білорусі в 1944-1952 рр.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)