До польського Сейму знову ввійшов українець

21 жовтня до виборчого округу, з якого балотувався Мирон Сич, приїжджали українці з інших виборчих округів Вармії та Мазур, щоб заголосувати на добре відому у середовищі постать.

На початку дев’яностих років Мирон Сич довів до створення у Ґурові Ілавецькому школи з українською мовою навчання. З тих пір до поточного року був її директором. Але Мирон Сич добре відомий також полякам Вармії та Мазур. Кілька каденцій він виконував функцію голови вармінсько-мазурського сеймику.

До Сейму кандидував зі списку Громадянської Платформи. Яке ставлення нового депутата до виборчої ординації, яка, щоправда, дає привілеї національним меншинам, проте, не дає шансів українцям, котрі живуть у розпорошенні? Чи не повинна бути змінена так, щоб вони могли мати свого депутата незалежно від підтримки з боку політичних партій?

Українці у польському Сеймі – це жодна особливість. Найкращий доказ – численні українські прізвища на дошці, яка висить у сеймовому вестибюлі, присвяченій депутатам ІІ Річпосполитої, що згинули під час ІІ світової війни.

У ІІІ Річпосполитій було досі двох депутатів, які виводяться з української громади: Володимир Мокрий і Мирослав Чех. Обидва мали вагомий вплив на реалізацію українських постулатів. Але одинокий депутат небагато може зробити. Де Мирон Сич хоче шукати підтримки для своїх проектів?

Українці, які посіли важливі місця у державі, додають впевненості у собі цілому середовищу. Особливо, коли так як Мирон Сич відкрито демонструють свою прив’язаність до етнічного співтоварситва.

Вишивану сорочку під час депутатської присяги помічено. Однак, цей символічний жест – лише початок важкої і нехай би якнайпліднішої каденції нового депутата.