Конференція Об’єднання товариств депортованих українців Закерзоння

Серед доповідачів виступив упорядник книжки “Трагедія волинських сіл 1943-44 років” Ярослав Царук, який зупинився детальніше на широко розрекламованій у ЗМІ Польщі та України трагедії у селі Павлівка. Виявляється, що польська сторона навіть у цій локальній події допускає свідомі фальсифікації, на які, чомусь, не відповідають українські речники. Трагедія у Павлівці мала свою передісторію. 5 червня 1943 р. поляки напали на українське село Сундове, де по-звірячому убили 21 особу та поранили 1 малолітню дівчинку (яка дожила до сьогодні і є живим свідком трагедії). 30 червня поляки вдруге напали на це ж село і вбили 6 українців. Загони УПА та самооборони намагались вплинути на ситуацію і зупинити поляків. Однак, ті на переговори не ішли. І от, 12 (а не 11 як твердять поляки) липня 1943 року українцями було організовано відплатну акцію у Павлівці, внаслідок якої загинуло 62 особи. Натомість поляки зараз стверджують, що загинуло 300(!) осіб, що є відвертою неправдою.

Учасники Конференції ухвалили ряд звернень. Серед них – звернення до Президента України, Верховної Ради та прем’єр-міністра з вимогою відзначити на державному рівні 60-ту річницю депортацію українців із теренів Закерзоння, відкритий лист до прем’єр-міністра з вимогою представити до Верховної Ради законопроект щодо надання депортованим відповідного статусу та звернення до президентів України та Польщі щодо візового режиму.