Група громадян, прочитавши «Маніфест середнього класу», вирішила 22 грудня на знак протесту подудіти. Інша група громадян побачила в цьому політтехнологію (тобто проект, тобто гроші), і в припадку ревнощів обізвала дударів «провокаторами» і «агентами». У зв’язку з тим, що різниці між групою громадян, яка прочитавши «Маніфест середнього класу», вирішила на знак протесту подудіти, і групою громадян, яка побачила в цьому політтехнологію (тобто проект, тобто гроші), і в припадку ревнощів обізвала дударів «провокаторами» і «агентами», немає, усі вони є тим, як один одного називають.
Намагання еліти зберегти себе, проплачуючи провокації провокаторам, провокують ненависть до еліти. Таким чином провокації прискорюють падіння еліти. Можна дудіти, а можна не дудіти. Звинувачувати ж провокаторів в провокаторстві – провокація.
Самоліквідація проекту «незалежна республіка СНГ» відбувається поза бажанням/небажанням еліти. Будь-яка демонстрація цієї самоліквідації є тому доказом. Підставою образ політиканствуючих лібералів є розуміння, що другого помаранчевого Майдану не буде. Не співатимуть зі сцени Грінджоли, не читатиме реп Сандей Аделаджа, не розповідатимуть казки банкири з фінансистами, безкоштовних бройлерних трупів також не передбачається. Все буде інакше. Ставлення трудящих до еліти відповідатиме ставленню еліти до трудящих.
Результат помаранчевого Майдану – смерть ліберального проекту. Саме тому Майдан і був потрібен, щоб трудящі відчули щастя лібералізму і толерантності безпосередньо на собі. Наївність прибито. Відсутність наївності – це добре. Холоднокровне розуміння природи речей дозволяє виставити правильний діагноз та оперативно здійснити процес ефективного лікування. Дезінфекція неминуча.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Дудіти / недудіти
Світ:
08122206a.jpg
Намагання еліти зберегти себе, проплачуючи провокації провокаторам, провокують ненависть до еліти. Таким чином провокації прискорюють падіння еліти. Можна дудіти, а можна не дудіти. Звинувачувати ж провокаторів в провокаторстві – провокація.
Самоліквідація проекту «незалежна республіка СНГ» відбувається поза бажанням/небажанням еліти. Будь-яка демонстрація цієї самоліквідації є тому доказом. Підставою образ політиканствуючих лібералів є розуміння, що другого помаранчевого Майдану не буде. Не співатимуть зі сцени Грінджоли, не читатиме реп Сандей Аделаджа, не розповідатимуть казки банкири з фінансистами, безкоштовних бройлерних трупів також не передбачається. Все буде інакше. Ставлення трудящих до еліти відповідатиме ставленню еліти до трудящих.
Результат помаранчевого Майдану – смерть ліберального проекту. Саме тому Майдан і був потрібен, щоб трудящі відчули щастя лібералізму і толерантності безпосередньо на собі. Наївність прибито. Відсутність наївності – це добре. Холоднокровне розуміння природи речей дозволяє виставити правильний діагноз та оперативно здійснити процес ефективного лікування. Дезінфекція неминуча.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)