У порівнянні з жовтнем, кількість тих, хто не відчув на собі кризу, зменшилася з 10% до 5%. Найгірше почуваються люди на півдні та сході (80%), порівняно краще — на заході (66,5%).
— Очевидно, що це пов’язано із специфікою регіонів: на індустріальному сході переважає робітничий пролетаріат, якого сильно зачепило скорочення виробництва, а захід — регіон аграрний, де поширені приватні господарства, — пояснив Євген Копатько.
За даними дослідження, більше ніж половина жителів України (54%) вважають, що Україна тільки входить у кризу. В порівнянні з жовтнем минулого року, в Україні на 10% збільшилася кількість людей, які вважають, що країна на піку кризи: таких нині 34,7%. Вплив кризи на власне життя та діяльність відчули вже 72% українців. При цьому кількість таких зростає із заходу (59%) на південний схід (78%). Ознаки кризи практично однакові в усіх регіонах: зростання цін на продукти та послуги (91%), зменшення доходів членів сім’ї (51%), відмова від деяких товарів та послуг (32%), а також затримка з виплатою зарплати, пенсії, стипендії тощо (31%). Важливо, що 10% українців вже відчули скорочення на роботі, у 19% скоротився робочий день і аж у 30% скоротили зарплату.
Соціологи поцікавилися й тим, як люди нині поводяться і що робитимуть далі в умовах кризи. Цікаво, що з початку нового року кількість українців, які зрозуміли, що попередніх доходів їм вже не вистачатиме й потрібно десь підробляти, збільшилася на 7% і нині таких — 31%.
— Якщо подивитися на відповіді на запитання: «На що ви готові піти, щоб покращити рівень свого життя?», то змінити роботу готові 18% українців, професію — 14%, країну проживання — 7% і стільки ж — місце проживання в Україні. Це свідчить, що люди орієнтовані на принцип «добре там, де нас нема». Це не зовсім добре, — переконаний незалежний експерт Олександр Нарбут. — Бо ніхто не хоче себе змінювати, адже вивчити комп’ютер, іноземну мову чи відкрити свій бізнес готові 4-6% громадян.
Соціологи вважають, що нестабільність у країні, зниження рівня життя та страх перед майбутнім посприяли тому, що нині вже 80% громадян країни вважають, що Україні потрібна «сильна рука». При цьому 36% готові піти на обмеження своєї свободи слова, свободи волевиявлення та свободи віросповідання.
— Особливість ситуації в тому, що ми фіксуємо велику динаміку падіння рівня довіри до держави. В плані стереотипів масової свідомості — це зниження патерналізму. На цьому тлі — коли держава не допомагає і люди змушені виживати, як уміють, — виникає запит на «сильну руку». Ця загроза вже не просто реальна, а й очевидна, — вважає директор центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв. — У політиці фігурують яскраві авторитети, й до того ж, ми стикаємося з глибокою кризою нормативної культури: коли закони вже не тільки не працюють, а коли починають працювати неписані закони, пов’язані з регулюванням стосунків у суспільстві. Формується запит на контреліту як таку, яка може змінити умови життя.
Дослідники зазначають, що в регіонах кількість людей, орієнтованих на «сильну руку», практично однакова.
НЕЗАДОВОЛЕНІСТЬ ЖИТТЯМ І ПРОТЕСТНІ НАСТРОЇ
— Нині спостерігається динаміка зростання соціального напруження, воно, очевидно, наростатиме. Якщо нинішня політична еліта не робитиме в цьому напрямку різких та консолідованих кроків, ситуація може вийти з-під контролю, — попереджує Євген Копатько. Соціолог наводить такі аргументи. 28% українців вже готові підписатися під різними петиціями та вимогами, 26% — взяти участь у мітингах та демонстраціях і 13% — у страйках. Основною передумовою для третини з них буде ситуація, коли не залишиться засобів для існування, і для 17% — коли появиться новий лідер.
— Є загроза громадянського сепаратизму, коли інстинкт самозбереження підштовхуватиме людей створювати автономні системи виживання. Люди, звинувачуючи державу у всіх гріхах, орієнтуватимуться на такі системи виживання — як це було на початку тисячоліття, — каже Андрій Єрмолаєв.
Він вважає, що кількість громадян України, готових на радикальні кроки, вже дуже велика.
— Що стосується динаміки соціальних процесів, то думаю, що може бути два етапи. Перший — коли напруження у суспільстві наростатиме: люди відчуватимуть, що проблеми накопичуються (звільнення, скорочення зарплати, проблеми з банками). Ця динаміка триватиме протягом весни. І, зважаючи на те, як влада вирішує проблеми, зважаючи на загрози, люди можуть почати об’єднувати свої локальні соціальні групи, а це призведе до організованих соціальних дій. Грубо кажучи, соціальні групи почнуть боротися з владою як винуватцем своїх проблем. Ця загроза може реально виникнути восени цього року: в людей зникнуть заощадження, не буде роботи, зарплати, а автономна система виживання себе не виправдає. Українське суспільство буде не тільки підніматися, а й мстити, — вважає Андрій Єрмолаєв.
Головне, на думку дослідників, те, які уроки візьме нинішня сучасна еліта з такої інформації: чи нарешті консолідується, чи працюватиме на самознищення. Адже такі настрої людей небезпечно ігнорувати. Соціологи кажуть, що й так уже час втрачено — «нині можна говорити тільки про відносне управління цим процесом».
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Народ вимагає нових героїв
Категорія:
09021199a.jpg
У порівнянні з жовтнем, кількість тих, хто не відчув на собі кризу, зменшилася з 10% до 5%. Найгірше почуваються люди на півдні та сході (80%), порівняно краще — на заході (66,5%).
— Очевидно, що це пов’язано із специфікою регіонів: на індустріальному сході переважає робітничий пролетаріат, якого сильно зачепило скорочення виробництва, а захід — регіон аграрний, де поширені приватні господарства, — пояснив Євген Копатько.
За даними дослідження, більше ніж половина жителів України (54%) вважають, що Україна тільки входить у кризу. В порівнянні з жовтнем минулого року, в Україні на 10% збільшилася кількість людей, які вважають, що країна на піку кризи: таких нині 34,7%. Вплив кризи на власне життя та діяльність відчули вже 72% українців. При цьому кількість таких зростає із заходу (59%) на південний схід (78%). Ознаки кризи практично однакові в усіх регіонах: зростання цін на продукти та послуги (91%), зменшення доходів членів сім’ї (51%), відмова від деяких товарів та послуг (32%), а також затримка з виплатою зарплати, пенсії, стипендії тощо (31%). Важливо, що 10% українців вже відчули скорочення на роботі, у 19% скоротився робочий день і аж у 30% скоротили зарплату.
Соціологи поцікавилися й тим, як люди нині поводяться і що робитимуть далі в умовах кризи. Цікаво, що з початку нового року кількість українців, які зрозуміли, що попередніх доходів їм вже не вистачатиме й потрібно десь підробляти, збільшилася на 7% і нині таких — 31%.
— Якщо подивитися на відповіді на запитання: «На що ви готові піти, щоб покращити рівень свого життя?», то змінити роботу готові 18% українців, професію — 14%, країну проживання — 7% і стільки ж — місце проживання в Україні. Це свідчить, що люди орієнтовані на принцип «добре там, де нас нема». Це не зовсім добре, — переконаний незалежний експерт Олександр Нарбут. — Бо ніхто не хоче себе змінювати, адже вивчити комп’ютер, іноземну мову чи відкрити свій бізнес готові 4-6% громадян.
Соціологи вважають, що нестабільність у країні, зниження рівня життя та страх перед майбутнім посприяли тому, що нині вже 80% громадян країни вважають, що Україні потрібна «сильна рука». При цьому 36% готові піти на обмеження своєї свободи слова, свободи волевиявлення та свободи віросповідання.
— Особливість ситуації в тому, що ми фіксуємо велику динаміку падіння рівня довіри до держави. В плані стереотипів масової свідомості — це зниження патерналізму. На цьому тлі — коли держава не допомагає і люди змушені виживати, як уміють, — виникає запит на «сильну руку». Ця загроза вже не просто реальна, а й очевидна, — вважає директор центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв. — У політиці фігурують яскраві авторитети, й до того ж, ми стикаємося з глибокою кризою нормативної культури: коли закони вже не тільки не працюють, а коли починають працювати неписані закони, пов’язані з регулюванням стосунків у суспільстві. Формується запит на контреліту як таку, яка може змінити умови життя.
Дослідники зазначають, що в регіонах кількість людей, орієнтованих на «сильну руку», практично однакова.
НЕЗАДОВОЛЕНІСТЬ ЖИТТЯМ І ПРОТЕСТНІ НАСТРОЇ
— Нині спостерігається динаміка зростання соціального напруження, воно, очевидно, наростатиме. Якщо нинішня політична еліта не робитиме в цьому напрямку різких та консолідованих кроків, ситуація може вийти з-під контролю, — попереджує Євген Копатько. Соціолог наводить такі аргументи. 28% українців вже готові підписатися під різними петиціями та вимогами, 26% — взяти участь у мітингах та демонстраціях і 13% — у страйках. Основною передумовою для третини з них буде ситуація, коли не залишиться засобів для існування, і для 17% — коли появиться новий лідер.
— Є загроза громадянського сепаратизму, коли інстинкт самозбереження підштовхуватиме людей створювати автономні системи виживання. Люди, звинувачуючи державу у всіх гріхах, орієнтуватимуться на такі системи виживання — як це було на початку тисячоліття, — каже Андрій Єрмолаєв.
Він вважає, що кількість громадян України, готових на радикальні кроки, вже дуже велика.
— Що стосується динаміки соціальних процесів, то думаю, що може бути два етапи. Перший — коли напруження у суспільстві наростатиме: люди відчуватимуть, що проблеми накопичуються (звільнення, скорочення зарплати, проблеми з банками). Ця динаміка триватиме протягом весни. І, зважаючи на те, як влада вирішує проблеми, зважаючи на загрози, люди можуть почати об’єднувати свої локальні соціальні групи, а це призведе до організованих соціальних дій. Грубо кажучи, соціальні групи почнуть боротися з владою як винуватцем своїх проблем. Ця загроза може реально виникнути восени цього року: в людей зникнуть заощадження, не буде роботи, зарплати, а автономна система виживання себе не виправдає. Українське суспільство буде не тільки підніматися, а й мстити, — вважає Андрій Єрмолаєв.
Головне, на думку дослідників, те, які уроки візьме нинішня сучасна еліта з такої інформації: чи нарешті консолідується, чи працюватиме на самознищення. Адже такі настрої людей небезпечно ігнорувати. Соціологи кажуть, що й так уже час втрачено — «нині можна говорити тільки про відносне управління цим процесом».
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)