Безпека громадян, їх правозахист давно стали серйозною проблемою в нашому суспільстві. Не покладаючись на державні структури, громадяни змушені вдаватися до самозахисту. Проявом цього стало створення в місті Носівка загону самооборони.
Це дещо модифікована форма відроджуваних нині відомих за радянських часів «добровільних народних дружин». У Носівці пішли ще далі: створили й зареєстрували як громадську організацію справжній загін самооборони.
Безпосереднім приводом, що спонував до цього, став черговий «наїзд» рекетирів на підприємця. Причому, цього разу бандити обрали в жертву його престарілих батьків. Вночі в оселю Анатолія Андрушка вдерлися невідомі в масках. Погрожуючи ножем, зажадали «грошей і коштовностей». Дві години знущалися над господарем і його дружиною, вважаючи, що саме у батьків зберігає свої статки їх син підприємець В`ячеслав Андрушко. Якимось чудом господареві дому вдалося вирватися від нападників і вистрибнути, розбивши вікно. Побіг за допомогою до людей, викликали міліцію. Та приїхали доволі швидко, за 15 хвилин. Але бандити встигли втекти. На жаль, виявити злочинців місцевій міліції так і не вдалося. Може ще й через те, що райвідділ тут один з найслабших в області, районну міліцію лихоманить з кадрами.
Терпіння у людей закінчилося. За справу взявся згаданий уже В`ячеслав Андрушко. Він і очолив загін самооборони.
Міліцію вважають союзником: «Без нас вони ніхто. У них не вистачає пального, інколи нема й машини, щоб виїхати на виклик».
Райвідділ міліції, який взяв загін під опіку, до новації поставився в цілому позитивно, але обережно. Начальник райвідділу Григорій Ковтун говорить: «Ми співпрацюємо із загоном. Але прагнемо не допустити, щоб через півроку мати від нього негатив. Щоб не довелося, якщо формування раптом розпадеться, їздити й шукати видану їм зброю».
Річ у тім, що міліція екіпірує загін. Щовечора, перед чергуванням самооборона проходить інструктаж, їм видають у користування мобільні телефони, спецзасоби. Зі зброєю складніше. Про вогнепальну не може бути й мови. Але дружинникам міліція має право видавати в користування пістолети так званої травматичної дії. З цим поки що у місті не поспішають, придивляються. Люд у загоні доволі різний – не лише підприємці, а й фермери, адвокати, колишні охоронці та працівники міліції. І налічується їх вже близько 60-ти чоловік, набагато більше, ніж міліціонерів.
Втім, поки що все йде непогано. Щоночі, з 22-ї до 6-ї ранку, діє спільний наряд з двох членів загону і одного міліціонера. Патрулюють у «гарячих» точках, насамперед, в районі ринку, де охороняють точки підприємців, біля магазинів, установ. Патрулювання здійснюється коштом самих членів загону, на їхньому особистому транспорті. Порядку в місті побільшало, правопорушень поменшало. Люди схвально відгукуються про добровольців із загону.
Звичайно, не все так просто. Саму по собі участь громадскості у вирішенні проблем можна вітати. Але йдеться про доволі специфічну сферу. Це ж не художня самодіяльність. Уже саме створення подібних форомувань є своєрідним докором владі, яка не може забезпечити надійного правозахисту громадян. Доволі слизька й грань між самозахистом і самосудом. А фактів такого самосуду в Україні вже вистачає, особливо враховуючи і економічну ситуацію, і розхитані нерви й психіку людей. Словом, явище це неоднозначне.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
На Чернігівщині підприємці формують загони самозахисту
Світ:
09030502s_0.jpg
Безпосереднім приводом, що спонував до цього, став черговий «наїзд» рекетирів на підприємця. Причому, цього разу бандити обрали в жертву його престарілих батьків. Вночі в оселю Анатолія Андрушка вдерлися невідомі в масках. Погрожуючи ножем, зажадали «грошей і коштовностей». Дві години знущалися над господарем і його дружиною, вважаючи, що саме у батьків зберігає свої статки їх син підприємець В`ячеслав Андрушко. Якимось чудом господареві дому вдалося вирватися від нападників і вистрибнути, розбивши вікно. Побіг за допомогою до людей, викликали міліцію. Та приїхали доволі швидко, за 15 хвилин. Але бандити встигли втекти. На жаль, виявити злочинців місцевій міліції так і не вдалося. Може ще й через те, що райвідділ тут один з найслабших в області, районну міліцію лихоманить з кадрами.
Терпіння у людей закінчилося. За справу взявся згаданий уже В`ячеслав Андрушко. Він і очолив загін самооборони.
Міліцію вважають союзником: «Без нас вони ніхто. У них не вистачає пального, інколи нема й машини, щоб виїхати на виклик».
Райвідділ міліції, який взяв загін під опіку, до новації поставився в цілому позитивно, але обережно. Начальник райвідділу Григорій Ковтун говорить: «Ми співпрацюємо із загоном. Але прагнемо не допустити, щоб через півроку мати від нього негатив. Щоб не довелося, якщо формування раптом розпадеться, їздити й шукати видану їм зброю».
Річ у тім, що міліція екіпірує загін. Щовечора, перед чергуванням самооборона проходить інструктаж, їм видають у користування мобільні телефони, спецзасоби. Зі зброєю складніше. Про вогнепальну не може бути й мови. Але дружинникам міліція має право видавати в користування пістолети так званої травматичної дії. З цим поки що у місті не поспішають, придивляються. Люд у загоні доволі різний – не лише підприємці, а й фермери, адвокати, колишні охоронці та працівники міліції. І налічується їх вже близько 60-ти чоловік, набагато більше, ніж міліціонерів.
Втім, поки що все йде непогано. Щоночі, з 22-ї до 6-ї ранку, діє спільний наряд з двох членів загону і одного міліціонера. Патрулюють у «гарячих» точках, насамперед, в районі ринку, де охороняють точки підприємців, біля магазинів, установ. Патрулювання здійснюється коштом самих членів загону, на їхньому особистому транспорті. Порядку в місті побільшало, правопорушень поменшало. Люди схвально відгукуються про добровольців із загону.
Звичайно, не все так просто. Саму по собі участь громадскості у вирішенні проблем можна вітати. Але йдеться про доволі специфічну сферу. Це ж не художня самодіяльність. Уже саме створення подібних форомувань є своєрідним докором владі, яка не може забезпечити надійного правозахисту громадян. Доволі слизька й грань між самозахистом і самосудом. А фактів такого самосуду в Україні вже вистачає, особливо враховуючи і економічну ситуацію, і розхитані нерви й психіку людей. Словом, явище це неоднозначне.
Петро АНТОНЕНКО
В тему:
Більше зброї — менше злочинів
Луценко пропонує продавати людям зброю для самозахисту
Що таке Арійська Стрілецька Асоціація — АРСА?
Зброя для генофонду
Зброя та самооборона
Третiй Райх перетворив стрiлецьке змагання на всенародне свято
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)