Християнство як окремий параграф в Євроконституції?

У жовтні 2003 року в Римі відбудеться зустріч лідерів держав і урядів країн-членів Євросоюзу, на якій утверджуватиметься проект Конституції під керівництвом Конвенту ЄС. До березня 2004 року планується завершальне схвалення Конституції. Як очікується, одним з центральних питань є згадка про християнство – не тільки як частини європейської цивілізації, а як духовної основи і політично діючого фактору сучасної Європи. Цього вимагає Ватикан.

Якщо в період підготовки проекту Конституції 83-річний папа казав про християнський характер європейської цивілізації в загальних словах, не ініціюючи актуальної політичної дискусії, то у своїй традиційній промові до паломників папа Іоанн Павло Другий зазначив, що християнство гарантує “свободу, справедливість, і мир для всіх – віруючих і невіруючих”.

Папа високо оцінив європейські органи і структури, діяльність яких спрямована на об’єднання Європи і пошук нових форм відвертості, які б забезпечили інтеграцію численних членів Союзу. В останній час “чіткої згадки християнського коріння Європи” в Конституції вимагали різноманітні організації і церковні діячі.

Католицьке інформагентство KNA нагадує про глузування Сталіна над політичними претензіями Ватикану, яке виражалось у запитанні: “А скільки в нього дивізій?” Спочатку прем’єр-міністр Італії Сільвіо Берлусконі висловлював сумніви щодо впливовості папи на тлі інших європейських країн. Проте, у Ватикані сподіваються на підтримку таких крихітних країн, як Мальта і Люксембург.

На нещодавній зустрічі Берлусконі і Шрьодера у Вероні, останній висловився за неприпустимість будь-яких змін і поправок до прийнятої Конституції. Конвент, схвалюючи Конституцію, хотів уникнути протестів зі сторони релігійних меншин, а також протистояння з атеїстами, котрі могли б реставрувати проблему про роль католицької церкви під час інквізиції чи націонал-соціалізму.

Згадка християнства в якості основного духовного начала сучасної Європи призвела б до виникнення могутньої завіси на шляху до Євросоюзу таких держав, як Албанія, Туреччина, Марокко чи Ізраїль.


Джерело: католицьке інформаційне агентство “KNA”