14-24 липня на Тернопільщині відбувся черговий табір Характерного козацтва „Перунів полк”, який зібрав у свої лави учасників з різних куточків нашої Вітчизни. Як і завжди, табір містив в собі як елементи фізичного вишколу, так і інтелектуально-духовного розвитку.
З козацьких вправностей таборовики опановували елементи бойового мистецтва Триглав, відпрацьовували роботу проти ножа, тренувались у метанні ножів, грали у військово-спортивні ігри тощо.
В рамках лекційних занять таборовики ознайомились зі слов’янським світоглядом, основами слов’янської магії, слов’янськими духовними практиками, родознавством (расологією), здравою та поглядами Характерного козацтва на ситуацію в Україні і Світі і шляхами виходу з такого становища.
Як і завжди, табір містив в собі як елементи фізичного вишколу, так і інтелектуально-духовного розвитку. З козацьких вправностей таборовики опановували елементи бойового мистецтва Триглав, відпрацьовували роботу проти ножа, тренувались у метанні ножів, грали у військово-спортивні ігри тощо.
В рамках лекційних занять таборовики ознайомились зі слов’янським світоглядом, основами слов’янської магії, слов’янськими духовними практиками, родознавством (расологією), здравою та поглядами Характерного козацтва на ситуацію в Україні і Світі і шляхами виходу з такого становища.
Викладачами занять виступили Верховний отаман Характерного козацтва Волхв Володимир Куровський, та інші духовні провідники Рідної Православної Віри: отець Богумир (м. Хмельницький), Отець Яровит (м. Кам’янець-Подільський), отець Вогнеслав (м. П’ятигорськ), отець Судимир (м. Ростов-на-Дону).
Треба зазначити, що природа теж дала козакам випробування. І в переддень Перуновго свята над табором пронеслась дуже сильна гроза. Кількість опадів була настільки великою, що рівень води у водоймі, яка розташовувалась поруч піднялась на метр, а порожній ставок за лічені години набрав 4 метра води. Внаслідок сильної зливи, табір почало підтоплювати, але козаки швидко зорієнтувавшись за допомогою саперних лопаток прямо під час дощу викопували великі водовідвідні траншеї, аби діти і дівчата, що перебували у таборі залишились сухими. Внаслідок згуртованої оперативної роботи, намети залишились незатопленими.
20 липня в рамках табору відбулось велелюдне свято вояцької звитяги – День Перуна. На нього з’їхались гості не лише з України, а і з Росії, Білорусі, Придністров’я і навіть Німеччини. Свято видалось на славу. Треба віддати належне майстру Добролюбу з м. Тирасполь, який разом з Родославом з Херсону і ще кількома чоловіками безупинно витесували Перуна на протязі майже доби (оскільки дуба дістали лише за день до свята). Але натхненно працюючи і вдень і вночі, при світлі ліхтариків, кумир Перуна був готовий у визначений термін.
Після чого під керівництвом отця Твердислава, козаки і гості свята долучились до встановлення Перуна. А праця була не з легких. Приходилось і моноліти видовбувати, і каміння на гору підіймати, і самого Перуна підняти на гору. Зрештою Перуна було встановлено, і підготовано обрядове капище для самого свята, вікових посвят і обрядових поєдинків.
Опісля обіду розпочались козацькі змаги до Перунового Дня. Витязі змагались як на силу, так і на спритність. Були козацькі бої лава на лаву, були змаги з ножового бою, були змаги на підняття мішків з нелегкою вагою. Певною інтригою свята стало оголошення Верховного Волхва, що Духовний центр виставить проти витязів Жреця Яровита на змаг з підняття гирі, а символічним призом переможцю буде кавун. І скільки не змагалось козаків, але Жрець Яровит впевнено переміг усіх, віддавши приз маленьким козачатам. Маленькі козачата, які проходили в цей день вікові посвяти, теж показували свою вправність, боролись, стріляли з лука, з автомата.
Після козацьких забав всіх гостей пригощали козацькою кашою. А ввечері розпочалось найочікуваніше дійство. На капищі було розпалено 9 обрядових вогнищ, і Батько Перун споглядав на своїх славних воїнів. Спочатку відбувались вікові посвяти у молодих козачат. Діти змагались між собою, показуючи свою силу, вправність і волю до перемоги, аби отримати право перейти зі стану хлопчика у стан хлопця, бути підпоясаним і мати право носити особистий ніж. Було приємно спостерігати яке майбутнє покоління зростає на землі Руській. А це означає, що ростуть гідні чоловіки, які будуть здатні захистити себе, свою родину, свій Рід, і свою землю.
Опісля вікових посвят розпочались обрядові поєдинки між старшими парубками і чоловіками. Змаги продовжувались ледь не до третьої години ночі, але витязі вперто боролись за право бути кращим воїном, Князем свята. Врешті було багато богатирів, але переможець, як і годиться, виявився один. Цього року ним став Ратмір з Київської громади Рідної Православної Віри „Покон Рода”, який не програв жодного змагу. Друге і третє „місця” вибороли представники Краснодару (Росія) і Хмельницього (Україна). Та всі козаки по братерські залишились задоволеними від поєдинків. Дух єднання і перемоги витав над капищем. Троє найкращих змагунів отримали подарункові ножі, як відзнаку перемог на Перуновому капищі.
В передостанні дні табору впевненим у собі козакам було запропоновано пройти випробування, проживши одну добу самостійно без туристичного оснащення, маючи при собі лише ніж, чашку і жменю гречки і кілька сірників. Бажаючих пройти випробування виявилось достатньо, і приємно відзначити, що майже всі впорались з поставленими завданнями (лише один таборовик повернувся з лісу достроково). Учасники самостійно створили собі укриття з природніх матеріалів, добули воду, розпалили і підтримували вогнище. А наступного дня, за таборовою вечірньою ватрою обмінювались враженнями від ночівлі в лісі. Хтось розповідав як він облаштувався, хтось – як він добував їжу, а хтось повідав про свої містичні пригоди...
В рамках табору також було здійснено кілька мандрівок: на священну для всіх православних рідновірів гору Богит, до річки Збруч поблизу селища Сатанів, до унікальних карстових озер вікнин у селі Вікно та екскурсія до печери Вертеба, слов’янського печерного Храму IX століття у селі Монастирок та історичного Червоноградського замку (с. Нирків).
Минуло десять днів, і таборовики роз’їхались по своїх домівках. Кожен виніс з табору щось цінне. Хтось зміцнився у козацьких бойових вправностях, хтось осягнув споконвічну мудрість наших предків, хтось відірвався від руйнуючого душу мегаполісу, і поєднався з природою, хтось відкрив у собі небачені раніше здібності. Кожному своє...
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Перунів полк знов зібрав витязів
Світ:
09072902u.jpg
Як і завжди, табір містив в собі як елементи фізичного вишколу, так і інтелектуально-духовного розвитку. З козацьких вправностей таборовики опановували елементи бойового мистецтва Триглав, відпрацьовували роботу проти ножа, тренувались у метанні ножів, грали у військово-спортивні ігри тощо.
В рамках лекційних занять таборовики ознайомились зі слов’янським світоглядом, основами слов’янської магії, слов’янськими духовними практиками, родознавством (расологією), здравою та поглядами Характерного козацтва на ситуацію в Україні і Світі і шляхами виходу з такого становища.
Викладачами занять виступили Верховний отаман Характерного козацтва Волхв Володимир Куровський, та інші духовні провідники Рідної Православної Віри: отець Богумир (м. Хмельницький), Отець Яровит (м. Кам’янець-Подільський), отець Вогнеслав (м. П’ятигорськ), отець Судимир (м. Ростов-на-Дону).
Треба зазначити, що природа теж дала козакам випробування. І в переддень Перуновго свята над табором пронеслась дуже сильна гроза. Кількість опадів була настільки великою, що рівень води у водоймі, яка розташовувалась поруч піднялась на метр, а порожній ставок за лічені години набрав 4 метра води. Внаслідок сильної зливи, табір почало підтоплювати, але козаки швидко зорієнтувавшись за допомогою саперних лопаток прямо під час дощу викопували великі водовідвідні траншеї, аби діти і дівчата, що перебували у таборі залишились сухими. Внаслідок згуртованої оперативної роботи, намети залишились незатопленими.
20 липня в рамках табору відбулось велелюдне свято вояцької звитяги – День Перуна. На нього з’їхались гості не лише з України, а і з Росії, Білорусі, Придністров’я і навіть Німеччини. Свято видалось на славу. Треба віддати належне майстру Добролюбу з м. Тирасполь, який разом з Родославом з Херсону і ще кількома чоловіками безупинно витесували Перуна на протязі майже доби (оскільки дуба дістали лише за день до свята). Але натхненно працюючи і вдень і вночі, при світлі ліхтариків, кумир Перуна був готовий у визначений термін.
Після чого під керівництвом отця Твердислава, козаки і гості свята долучились до встановлення Перуна. А праця була не з легких. Приходилось і моноліти видовбувати, і каміння на гору підіймати, і самого Перуна підняти на гору. Зрештою Перуна було встановлено, і підготовано обрядове капище для самого свята, вікових посвят і обрядових поєдинків.
Опісля обіду розпочались козацькі змаги до Перунового Дня. Витязі змагались як на силу, так і на спритність. Були козацькі бої лава на лаву, були змаги з ножового бою, були змаги на підняття мішків з нелегкою вагою. Певною інтригою свята стало оголошення Верховного Волхва, що Духовний центр виставить проти витязів Жреця Яровита на змаг з підняття гирі, а символічним призом переможцю буде кавун. І скільки не змагалось козаків, але Жрець Яровит впевнено переміг усіх, віддавши приз маленьким козачатам. Маленькі козачата, які проходили в цей день вікові посвяти, теж показували свою вправність, боролись, стріляли з лука, з автомата.
Після козацьких забав всіх гостей пригощали козацькою кашою. А ввечері розпочалось найочікуваніше дійство. На капищі було розпалено 9 обрядових вогнищ, і Батько Перун споглядав на своїх славних воїнів. Спочатку відбувались вікові посвяти у молодих козачат. Діти змагались між собою, показуючи свою силу, вправність і волю до перемоги, аби отримати право перейти зі стану хлопчика у стан хлопця, бути підпоясаним і мати право носити особистий ніж. Було приємно спостерігати яке майбутнє покоління зростає на землі Руській. А це означає, що ростуть гідні чоловіки, які будуть здатні захистити себе, свою родину, свій Рід, і свою землю.
Опісля вікових посвят розпочались обрядові поєдинки між старшими парубками і чоловіками. Змаги продовжувались ледь не до третьої години ночі, але витязі вперто боролись за право бути кращим воїном, Князем свята. Врешті було багато богатирів, але переможець, як і годиться, виявився один. Цього року ним став Ратмір з Київської громади Рідної Православної Віри „Покон Рода”, який не програв жодного змагу. Друге і третє „місця” вибороли представники Краснодару (Росія) і Хмельницього (Україна). Та всі козаки по братерські залишились задоволеними від поєдинків. Дух єднання і перемоги витав над капищем. Троє найкращих змагунів отримали подарункові ножі, як відзнаку перемог на Перуновому капищі.
В передостанні дні табору впевненим у собі козакам було запропоновано пройти випробування, проживши одну добу самостійно без туристичного оснащення, маючи при собі лише ніж, чашку і жменю гречки і кілька сірників. Бажаючих пройти випробування виявилось достатньо, і приємно відзначити, що майже всі впорались з поставленими завданнями (лише один таборовик повернувся з лісу достроково). Учасники самостійно створили собі укриття з природніх матеріалів, добули воду, розпалили і підтримували вогнище. А наступного дня, за таборовою вечірньою ватрою обмінювались враженнями від ночівлі в лісі. Хтось розповідав як він облаштувався, хтось – як він добував їжу, а хтось повідав про свої містичні пригоди...
В рамках табору також було здійснено кілька мандрівок: на священну для всіх православних рідновірів гору Богит, до річки Збруч поблизу селища Сатанів, до унікальних карстових озер вікнин у селі Вікно та екскурсія до печери Вертеба, слов’янського печерного Храму IX століття у селі Монастирок та історичного Червоноградського замку (с. Нирків).
Минуло десять днів, і таборовики роз’їхались по своїх домівках. Кожен виніс з табору щось цінне. Хтось зміцнився у козацьких бойових вправностях, хтось осягнув споконвічну мудрість наших предків, хтось відірвався від руйнуючого душу мегаполісу, і поєднався з природою, хтось відкрив у собі небачені раніше здібності. Кожному своє...
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)