За стрімким наступом нової влади на свободу слова, здачею національних інтересів, численними порушеннями Конституції і Законів, смертями у відділках міліції, згортанням демократичних процесі
За стрімким наступом нової влади на свободу слова, здачею національних інтересів, численними порушеннями Конституції і Законів, смертями у відділках міліції, згортанням демократичних процесів… якось зовсім забулось, що нас може вбити не лише свавілля міліціянтів, але і безвідповідальність та халатність медичного персоналу.
Літо 2000-го року. Один з лікарів святкував свій День народження. У дівчини почались перейми, однак ніхто з медперсоналу не бажав відриватись від святкування. Їй сказали самій іти в пологове відділення, вона ж дійшла лише до ліфта, в якому і народила. Пологи приймала ліфтер. (Світлана, 27 років)
Літо 2009-го року. Патологія вагітних – передродове відділення. Одна з пацієнток готується до пологів. Декілька раз до неї зазирнула акушер. Коли перейми стали вже нестерпними і вона відчула дитину, їй допомогли лягти на ліжко сусідки по палаті. Вони покликали акушерку, яка, замість того, аби прийти і виконати свою роботу, заснула. Дівчата приймали пологи самостійно. Прокинувшись, медпрацівниця залякала дівчат, порадивши їм мовчати, щоб вони змогли народити здорових дітей і з ними нічого не сталось… (Євгенія, 22 роки)
Вересень 2009-го року. У однієї з вагітних дівчат зранку відійшли води, до 11 години вона чекала посилення переймів. Близько 12-ї вона почала кликати лікаря, однак на поверсі нікого не було. Сусідки по палаті піднялись поверхом вище і повідомили про початок пологів завідуючу відділенням, на що остання відповіла, аби пацієнтка підіймалась на 4-й поверх в оглядову. Коли та не змогла піднятись, завідуюча в грубій формі наказала їй підійматись з речами. Врешті, її винесли її ж сусідки. (Тетяна, 31 рік)
В одні з палат, що виходила на сонячну сторону, не було на великих вікнах ані штор, ані жалюзі. Пацієнтки постійно скаржились на головний біль і сонливість. Щодня дівчата просили завісити вікна, але їм відповідали, що жалюзі прасують. Так тривало більше тижня, доки на огляд відділення не завітав головний лікар. За 30 хв. жалюзі знайшлись. (Олена, 21 рік)
Ці історії – ніби й дрібниці. Сьогодні вони сприймаються як щось само собою зрозуміле, ніби так і треба. Та насправді саме з цього виникають передумови того, аби відбувались по справжньому жахливі випадки. Та і не випадки це, а закономірність.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Вбивці в білих халатах
Світ:
Літо 2000-го року. Один з лікарів святкував свій День народження. У дівчини почались перейми, однак ніхто з медперсоналу не бажав відриватись від святкування. Їй сказали самій іти в пологове відділення, вона ж дійшла лише до ліфта, в якому і народила. Пологи приймала ліфтер. (Світлана, 27 років)
Літо 2009-го року. Патологія вагітних – передродове відділення. Одна з пацієнток готується до пологів. Декілька раз до неї зазирнула акушер. Коли перейми стали вже нестерпними і вона відчула дитину, їй допомогли лягти на ліжко сусідки по палаті. Вони покликали акушерку, яка, замість того, аби прийти і виконати свою роботу, заснула. Дівчата приймали пологи самостійно. Прокинувшись, медпрацівниця залякала дівчат, порадивши їм мовчати, щоб вони змогли народити здорових дітей і з ними нічого не сталось… (Євгенія, 22 роки)
Вересень 2009-го року. У однієї з вагітних дівчат зранку відійшли води, до 11 години вона чекала посилення переймів. Близько 12-ї вона почала кликати лікаря, однак на поверсі нікого не було. Сусідки по палаті піднялись поверхом вище і повідомили про початок пологів завідуючу відділенням, на що остання відповіла, аби пацієнтка підіймалась на 4-й поверх в оглядову. Коли та не змогла піднятись, завідуюча в грубій формі наказала їй підійматись з речами. Врешті, її винесли її ж сусідки. (Тетяна, 31 рік)
В одні з палат, що виходила на сонячну сторону, не було на великих вікнах ані штор, ані жалюзі. Пацієнтки постійно скаржились на головний біль і сонливість. Щодня дівчата просили завісити вікна, але їм відповідали, що жалюзі прасують. Так тривало більше тижня, доки на огляд відділення не завітав головний лікар. За 30 хв. жалюзі знайшлись. (Олена, 21 рік)
Ці історії – ніби й дрібниці. Сьогодні вони сприймаються як щось само собою зрозуміле, ніби так і треба. Та насправді саме з цього виникають передумови того, аби відбувались по справжньому жахливі випадки. Та і не випадки це, а закономірність.
Читати далі
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)