Сьогодні виповнюється 14 років українській грошовій одиниці. 2-го вересня 1996-го року в обігу з’явилася готівкова гривня. Ось уже майже півтора десятиліття, незалежно від того, хто б не перебував при владі, керівники держави найвищого рангу не припиняють називати ту грошову реформу, що породила повноцінну національну грошову одиницю, чи не найбільшим досягненням економіки нашої держави. Але чи справді тут є чим пишатися?
Будьмо відверті, на власну грошову одиницю має право будь-яка держава. Абсолютна більшість країн, за винятком тих, хто вступає у валютні союзи (наприклад, держави Єврозони мають спільне євро), це право легко реалізують і все. Адже важливо не те, чи має країна власну валюту, а те, якої якості та валюта, а разом із нею – уся фінансова система національної економіки. Від цього напряму залежить, наскільки заможним буде суспільство, наскільки потужною – економіка тощо. Тож, спробуймо розібратися, чим у сучасному світі є гривня посеред інших валют?
Основними «чеснотами» кожної грошової одиниці є дві характеристики: конвертованість (спроможність обміняти національні гроші на будь-яку з основних світових валют у різних точках світу) та стабільність (відносно стабільне збереження вартості до інших основних валют протягом тривалого часу). Влада нерідко називає гривню стабільною та конвертованою. Але це – заяви для легковірних. Бо насправді якість української грошової одиниці не така висока, як про неї говорять. Гривня – це лише кращі гроші, ніж ті, якими українці користувалися протягом усього часу від 1-ї світової війни, або від 2-ї світової, якщо мова йде про західні області. Ми справді можемо порівнювати теперішні гроші із радянським карбованцем та українським купоно-карбованцем та робити висновок, що гривня – це щось неймовірне! Та, з іншого боку, ми також можемо порівняти гривню, наприклад, із євро та американським доларом чи навіть – російським рублем. Але тоді наша валюта виглядатиме не найкраще. Мало того, ми навіть матимемо підстави засумніватися, а чи насправді гривню можна назвати повноцінною валютою?
Фактично грошова реформа 1996-го року не вирішила основних проблем українських грошей. Замінюючи купоно-карбованець на гривню, держава, передусім, повинна була:
- забезпечити стабільність національної валюти на тривалий період;
- забезпечити постійне підвищення якості валюти;
- забезпечити надійний захист від підробок.
Більш-менш вдалося виконати лише третій із перелічених пунктів. Решта ж – під великим питанням.
Згадаймо, що іще з 1995-го року купоно-карбованець, що зробив усіх українців мультимільйонерами, набув відносної стабільності. Аж до заміни його на гривню він утримувався у так званому курсовому коридорі між 150 та 180 тис. крб. з 1 долар США. І коли ввели нові гроші, на них лише змінилася назва та поменшало нулів. Більше нічого. Українці, якщо розібратися, і зараз могли б розплачуватися мільйонними купюрами у купонах. Це, за великим рахунком, не має великого значення, адже гривня виявилася такою ж інфляційною валютою, як купоно-карбованець зразка 1995-1996-го років.
Якщо і можна говорити про стабільність гривні, то лише у середньостроковому часовому проміжку. Адже через два роки після запровадження гривня знецінилася з 1,8 до 5,5 грн. за долар США. Потім двічі були ревальвації, коли штучно збільшували її вартість (до 5,05 та 4,6 грн. за $1), а 2008- року гривня, дійшовши до рівня 10 грн. за долар, зрештою стабілізувалася в районі восьми. Немає ніякого сумніву, що подібні стрибки курсу національної валюти на нас очікують і в майбутньому. Бо така політика української влади, і питання лише в тому, коли станеться наступна девальвація чи несподівана ревальвація, що само по собі загалом для економіки іще гірше.
Гривню також не можна вважати вільноконвертованою. По-перше, обміняти її на інші валюти можна лише всередині країни. З гривнею ви не поїдете не тільки до США чи Німеччини, але й до сусідніх держав. По-друге, навіть можливість вільно обмінювати гривню всередині України не раз ставилася під сумнів. Колись, принаймні у великих містах, продати валюту можна було цілодобово мало не на кожному кроці. Тепер же – поки банку не позачиняються увечері. Чи мало рішень намагалася прийняти влада, щоб зменшити кількість обмінних пунктів? Чи не відчували ви дефіциту інших валют у кризові моменти, коли відбувалися курсові стрибки? Чи чули ви про висмоктану з пальця проблему – так звану доларизацію економіки? Ніхто достеменно не знає, що це означає, проте можна очікувати, що у боротьбі з тією уявною проблемою влада зробить такі «рішучі кроки», що купити за гривню долари чи євро можна буде лише на чорному ринку. Саме так, як це було з «дерев’яним» радянським карбованцем.
До речі, гривня зовсім не убезпечена від того, що вона у недалекій перспективі може деградувати до рівня радянського карбованця. Не вірите? Судіть самі: якщо уявити собі активну боротьбу влади із «доларизацією економіки», з одного боку, та втручання держави у ціноутворення, запровадження державного регулювання цін на всіх рівнях чи в основних галузях, то знадобиться максимум лише кілька років, щоб ми дійшли до порожніх полиць у магазинах, коли за гроші нічого купити. Відкриємо «таємницю»: якщо за гроші неможливо купити все, що заманеться, вони припиняють бути справжніми грішми і перетворюються на умовний платіжний засіб на зразок усе того ж радянського карбованця. Оскільки у нинішній коаліції Партія Регіонів і особливо – комуністи – яскраві прихильними державного регулювання, перспектива мати найближчими роками «дерев’яну» гривню не виглядає фантастичною.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Чому гривня – «молодша сестра» російського рубля?
Світ:
20100902090102.jpg
Основними «чеснотами» кожної грошової одиниці є дві характеристики: конвертованість (спроможність обміняти національні гроші на будь-яку з основних світових валют у різних точках світу) та стабільність (відносно стабільне збереження вартості до інших основних валют протягом тривалого часу). Влада нерідко називає гривню стабільною та конвертованою. Але це – заяви для легковірних. Бо насправді якість української грошової одиниці не така висока, як про неї говорять. Гривня – це лише кращі гроші, ніж ті, якими українці користувалися протягом усього часу від 1-ї світової війни, або від 2-ї світової, якщо мова йде про західні області. Ми справді можемо порівнювати теперішні гроші із радянським карбованцем та українським купоно-карбованцем та робити висновок, що гривня – це щось неймовірне! Та, з іншого боку, ми також можемо порівняти гривню, наприклад, із євро та американським доларом чи навіть – російським рублем. Але тоді наша валюта виглядатиме не найкраще. Мало того, ми навіть матимемо підстави засумніватися, а чи насправді гривню можна назвати повноцінною валютою?
Фактично грошова реформа 1996-го року не вирішила основних проблем українських грошей. Замінюючи купоно-карбованець на гривню, держава, передусім, повинна була:
- забезпечити стабільність національної валюти на тривалий період;
- забезпечити постійне підвищення якості валюти;
- забезпечити надійний захист від підробок.
Більш-менш вдалося виконати лише третій із перелічених пунктів. Решта ж – під великим питанням.
Згадаймо, що іще з 1995-го року купоно-карбованець, що зробив усіх українців мультимільйонерами, набув відносної стабільності. Аж до заміни його на гривню він утримувався у так званому курсовому коридорі між 150 та 180 тис. крб. з 1 долар США. І коли ввели нові гроші, на них лише змінилася назва та поменшало нулів. Більше нічого. Українці, якщо розібратися, і зараз могли б розплачуватися мільйонними купюрами у купонах. Це, за великим рахунком, не має великого значення, адже гривня виявилася такою ж інфляційною валютою, як купоно-карбованець зразка 1995-1996-го років.
Якщо і можна говорити про стабільність гривні, то лише у середньостроковому часовому проміжку. Адже через два роки після запровадження гривня знецінилася з 1,8 до 5,5 грн. за долар США. Потім двічі були ревальвації, коли штучно збільшували її вартість (до 5,05 та 4,6 грн. за $1), а 2008- року гривня, дійшовши до рівня 10 грн. за долар, зрештою стабілізувалася в районі восьми. Немає ніякого сумніву, що подібні стрибки курсу національної валюти на нас очікують і в майбутньому. Бо така політика української влади, і питання лише в тому, коли станеться наступна девальвація чи несподівана ревальвація, що само по собі загалом для економіки іще гірше.
Гривню також не можна вважати вільноконвертованою. По-перше, обміняти її на інші валюти можна лише всередині країни. З гривнею ви не поїдете не тільки до США чи Німеччини, але й до сусідніх держав. По-друге, навіть можливість вільно обмінювати гривню всередині України не раз ставилася під сумнів. Колись, принаймні у великих містах, продати валюту можна було цілодобово мало не на кожному кроці. Тепер же – поки банку не позачиняються увечері. Чи мало рішень намагалася прийняти влада, щоб зменшити кількість обмінних пунктів? Чи не відчували ви дефіциту інших валют у кризові моменти, коли відбувалися курсові стрибки? Чи чули ви про висмоктану з пальця проблему – так звану доларизацію економіки? Ніхто достеменно не знає, що це означає, проте можна очікувати, що у боротьбі з тією уявною проблемою влада зробить такі «рішучі кроки», що купити за гривню долари чи євро можна буде лише на чорному ринку. Саме так, як це було з «дерев’яним» радянським карбованцем.
До речі, гривня зовсім не убезпечена від того, що вона у недалекій перспективі може деградувати до рівня радянського карбованця. Не вірите? Судіть самі: якщо уявити собі активну боротьбу влади із «доларизацією економіки», з одного боку, та втручання держави у ціноутворення, запровадження державного регулювання цін на всіх рівнях чи в основних галузях, то знадобиться максимум лише кілька років, щоб ми дійшли до порожніх полиць у магазинах, коли за гроші нічого купити. Відкриємо «таємницю»: якщо за гроші неможливо купити все, що заманеться, вони припиняють бути справжніми грішми і перетворюються на умовний платіжний засіб на зразок усе того ж радянського карбованця. Оскільки у нинішній коаліції Партія Регіонів і особливо – комуністи – яскраві прихильними державного регулювання, перспектива мати найближчими роками «дерев’яну» гривню не виглядає фантастичною.
Читати далі
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)