Про цю дивовижну рослину - про її високі харчові і лікувальні якості, про її екологічну чистоту, про високу врожайність, посухостійкість, ефективність при використання в тваринництві, про страви з амаранту, про можливість придбати чорне, жовте чи біле її насіння та багато іншого, - читач зможе дізнатись в інтернеті.
Ця екзотична культура з’явилась на моїй дачній ділянці перед розвалом совка, в пору перебудови і гласності, коли у людей виникла деяка можливість поліпшувати свій добробут.
Я на практиці переконався, що посіяний в грунт амарант сходить не раніше, як через місяць, що його волоті з насінням визрівають неодночасно, їх треба зрізувати вибірково і перед обмолотом слід тиждень тримати для дозрівання в приміщенні.
Амарант допомагає зробити харчування більш повноцінним і збалансованим по амінокислотному складу. Молоду зелень використовую на салати, розмелене зерно - як поживну домішку до других страв. Напр., манна каша з додаванням амарантової муки стає більш смачною і поживною.
Амарантовий чай отримую, заварюючи в окропі волоті з насінням - свіжі чи висушені. Пророщене насіння пшениці (чи жита) і амаранту, змішане і запарене окропом, здобрене родзинками - це домашній «живий хліб».
Змішування і настоювання амарантової муки з олією дає цінну масляну витяжку. Спожита з амарантом страва викликає дивний спокій в організмі, повторне бажання поїсти з’являється нескоро. Можна харчуватись рідше і задовольнятись меншою кількістю таких страв.
Кілька років тому я висіяв цю культуру на величенькій ділянці і намолотив півмішка насіння. На мій подив, воно виявилось дуже важким, ніби в мішку лежали камінці. Це тому, що біогенні елементи, які є в зерні - залізо, марганець, титан, цинк, калій і інші мають велику питому вагу. Цього зерна мені вистачило надовго. Кожний рік сію цю рослину, щоб мати постійно її зерно і зелень - свіжу, сушену, квашену чи мариновану. В ній знаходиться 18 із 20 відомих амінокислот. Японці прирівнюють її за поживністю до м’яса кальмара.
Стародавні мешканці Центральної і Південної Америки вважали амарант «їжею богів», яка оздоровляє, омолоджує людей, дарує їм довголіття, за повір’ям ацтеків - перетворює в надлюдей. Ця чудо-рослина корисна всім, особливо людям похилого віку, коли знижена працездатність і навідуються хвороби.
Вважаю, що українські брахмани нею зацікавляться і приймуть її до ужитку. Можна попервах використовувати родича амаранту - щирицю. Обидві рослини впорядковують харчування, роблять його економним.
Наш духовний учитель Григорій Сковорода був аскетом, задовольнявся невеликою кількістю їжі, кожний день зустрічав схід сонця у полі, чи саду, насичуючись ранковою сонячною енергією.
Чому ця культура, яка поширена на всіх континентах і дає половину вживаного населенням Індії, всієї Азії та Африки рослинного білка, не знаходить у нас широкого застосування? Бо багато людей за совковою звичкою харчуються «їжею рабів» - картоплею, яка теж прийшла до нас з американського материка. В древньому Перу тільки рабів годували цією обтяжливою для шлунку і не дуже корисною їжею.
Як пояснив науковець Денис Міщенко, картопля складом своїх речовин перевантажує підшлункову залозу, її можна їсти тільки вареною. А варена, печена, жарена їжа втрачає мало не половину своїх поживних якостей, сприяє переїданню і ожирінню.
Всесвітньовідомий вчений М.Вавілов передбачив, що амарант в майбутньому нагодує все людство і вирішить продовольчу проблему.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Його величність Амарант
Світ:
11030704e.jpg
Я на практиці переконався, що посіяний в грунт амарант сходить не раніше, як через місяць, що його волоті з насінням визрівають неодночасно, їх треба зрізувати вибірково і перед обмолотом слід тиждень тримати для дозрівання в приміщенні.
Амарант допомагає зробити харчування більш повноцінним і збалансованим по амінокислотному складу. Молоду зелень використовую на салати, розмелене зерно - як поживну домішку до других страв. Напр., манна каша з додаванням амарантової муки стає більш смачною і поживною.
Амарантовий чай отримую, заварюючи в окропі волоті з насінням - свіжі чи висушені. Пророщене насіння пшениці (чи жита) і амаранту, змішане і запарене окропом, здобрене родзинками - це домашній «живий хліб».
Змішування і настоювання амарантової муки з олією дає цінну масляну витяжку. Спожита з амарантом страва викликає дивний спокій в організмі, повторне бажання поїсти з’являється нескоро. Можна харчуватись рідше і задовольнятись меншою кількістю таких страв.
Кілька років тому я висіяв цю культуру на величенькій ділянці і намолотив півмішка насіння. На мій подив, воно виявилось дуже важким, ніби в мішку лежали камінці. Це тому, що біогенні елементи, які є в зерні - залізо, марганець, титан, цинк, калій і інші мають велику питому вагу. Цього зерна мені вистачило надовго. Кожний рік сію цю рослину, щоб мати постійно її зерно і зелень - свіжу, сушену, квашену чи мариновану. В ній знаходиться 18 із 20 відомих амінокислот. Японці прирівнюють її за поживністю до м’яса кальмара.
Стародавні мешканці Центральної і Південної Америки вважали амарант «їжею богів», яка оздоровляє, омолоджує людей, дарує їм довголіття, за повір’ям ацтеків - перетворює в надлюдей. Ця чудо-рослина корисна всім, особливо людям похилого віку, коли знижена працездатність і навідуються хвороби.
Вважаю, що українські брахмани нею зацікавляться і приймуть її до ужитку. Можна попервах використовувати родича амаранту - щирицю. Обидві рослини впорядковують харчування, роблять його економним.
Наш духовний учитель Григорій Сковорода був аскетом, задовольнявся невеликою кількістю їжі, кожний день зустрічав схід сонця у полі, чи саду, насичуючись ранковою сонячною енергією.
Чому ця культура, яка поширена на всіх континентах і дає половину вживаного населенням Індії, всієї Азії та Африки рослинного білка, не знаходить у нас широкого застосування? Бо багато людей за совковою звичкою харчуються «їжею рабів» - картоплею, яка теж прийшла до нас з американського материка. В древньому Перу тільки рабів годували цією обтяжливою для шлунку і не дуже корисною їжею.
Як пояснив науковець Денис Міщенко, картопля складом своїх речовин перевантажує підшлункову залозу, її можна їсти тільки вареною. А варена, печена, жарена їжа втрачає мало не половину своїх поживних якостей, сприяє переїданню і ожирінню.
Всесвітньовідомий вчений М.Вавілов передбачив, що амарант в майбутньому нагодує все людство і вирішить продовольчу проблему.
В тему:
Британська вчена розповіла, чому сучасне життя спричиняє рак
Безпечна косметика
Шкідливі інгредієнти в косметиці
Домашній хліб на хмелевій заквасці
Чому треба пити більше води
Вітаміни провокують рак та інфаркти
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)