Кому має належати право вибору?

Друга відмінність у тому, що грецький поліс за кількістю населення – щось подібне до нашого селища міського типу, тобто всі вільні громадяни один одного знали й вибирали з тих, кого знали. Щось подібне було й у нас на Запоріжжі. Але читач розуміє, що поліс чи Січ – величини неспівмірні із сучасною, навіть кількамільйонною державою. Тому грецька й козацька демократії, попри всі свої родові вади, попри те, що вони були менш ефективними за монархію, що вони не могли створити велику державу, все ж на своєму рівні могли досить успішно працювати. Коли ж ту давнішню схему та механічно переносять на сучасну державу, а до всього ще й наділяють виборчим правом абсолютно всіх, то це виходить щось майже протилежне до демократії, виходить ніби охлократія (влада натовпу з грецької). Однак це на перший погляд, бо насправді все складніше.

При нинішній системі державної влади діють зовсім інші важелі. Тут істинні риси характеру претендента на стіл, такі як мудрість, мужність, чесність, здатність найперше дбати про підданих, а не про себе чи своїх наближених, котрі відомі всім адекватним виборцям у тісній прозорій громаді, при «демократії» нинішній зовсім не важливі. Бо тут на перший план виходить т. зв. «піар» – не важливо, хто є людина насправді, а важливо, як її подадуть ЗМІ. Ось і голосуємо ми зараз так, як потрібно власникам потужних інформаційних джерел. Хтось може сказати, що це у нас так, бо тут, мовляв, демократія й громадянське суспільство недорозвинені, а ось побудуємо розвинені – й тоді все стане «як у людей». Насправді ж усе з точністю до «навпаки» – саме у нашому суспільстві, яке перебуває на стадії змін, істинні якості кандидата поки що мають хоч якесь значення, коли ж ми (не дай, Боже!) досягнемо стадії «цивілізованих країн», ці риси зовсім не матимуть значення і ми будемо голосувати виключно за тих, кого нам зліплять політтехнологи і піднесуть у ЗМІ.

А потужні ЗМІ з винахідливими (креативними) піарщиками коштують ой як дорого! На ці речі в період виборів витрачаються шалено грубі кошти. Купити їх можуть лише дуже багаті люди – а багаті люди в нас (не лише в нас – у всіх християнських країнах т.зв. «розвинутої демократії»!) переважно, самі знаєте якої породи. Отже для нинішньої «демократії» кращої назви за олігократію (влада багатіїв) годі придумати. Тепер розумієте, чому представники відомої нації так зі шкіри лізуть, нав’язуючи нам «демократію» та інші «загальнолюдські цінності»?

Читати повністю тут