Український – та ще не наш

Примусило те, що наші грошики як «плакали», так і «плачуть», що наша мова як зневажалась футболістами та їх тренерами, так і зневажається, що наш український патріотизм хтось затоптує у футбольне болото. Знаєте, ким воно збовтане у столиці та обласних центрах? Суркісами! Ахметовими! Демінськими! І тими, що закінчуються на «-ов» (не буду називати прізвищ, аби не робити їм славу).

Все йде за відомим сценарієм: почали з великої промисловості, економіки, а закінчуємо футболом. Ні, не ми, бо ми… тільки глядачі й кишені з останніми «грошами», які з нас викачують їхні каси-«общаки». Візьмімо за приклад колись могутній «ЛАЗ». Коли привласнило якесь «ов», що з ним сталося?.. Так і з футбольними командами, якими командують московіти-ови. Це ж як треба ненавидіти мільйони українських школярів і перспективних юнаків, щоб виховувати доріст нападників, хавбеків, захисників, воротарів з одних тільки «овів» та посуркісованих шмаркачів?!

Наших «ЛАЗів», літаків, кораблів, ракет, м’яса, сирів москалям уже не треба, бо хочуть вивести на світовий ринок своє, а наше – щоб і не конкурувало. Так само не треба і футбольних команд-переможців. Тому самі ж і призначають своїх на командно-тренерські пости, щоб усе завалити. У внутрішньому чемпіонаті хай змагаються, а на міжнародній арені – зась. Особливо якщо це «западенці», україномовні. Різних там Тимощуків, Федецьких, Чигринських роздерли б на кавалки за те, що співають перед матчами «Ще не вмерла…» і огризаються до «овів» «по-націоналістичному». Через ту ненависть і конкуренцію готові вивалювати гори валюти (нашої ж!) за різнокольорових заморських недоростків або переростків, бо знають, що у національну збірну вони не попадуть.

Читати повністю ТУТ