Роман Зубик належить до плеяди українських лицарів, які вповністю присвятили своє всесторонне життя та віддали свій талант Україні. Роман йшов тернистими й страждальними дорогами у своїй праці, яка незавжди була належно доцінювана.
Протягом свого життя, а зокрема під радянською окупацєю переживав репресії і все це не могло відвернути його від палкої любови, якою він горів до рідного краю і народу. Аналізуючі його твори і діяльність, ми вповністю переконуємося, що кожен рядок праці засвідчує про незламність духу та принципову поставу вченого українця, який немов граніт стояв на стійці правди і за цю правду лютий ворог позбавив його життя.
Роман безупинно намагався піднимати найскладніші і найбільш актуальні питання, якими міг в даному часі допомогти вижити своїм побратимам в умовах винятково складних з початку у польській, а згодом совєтській окупації. Був це велетень і на жаль цей велетень в історичній і правничій науці, як визначний публіцист та громадсько-політичний діяч мало відомий серед нашого сучасного українського загалу.
Є коротка замітка в „Енциклопедії Українознавства”, остатніх роках появилося декілька дослідницьких статей, які кидають світло на цю заслужену постать, все ж таки він заслуговує на далеко ширше обговорення й популярність.
Народився Роман 14 січня 1902 р. в сім’ї кондуктора Львівської залізниці Івана Зубика та Анни з дому Літтман-Калемонович. У сім’ї залізничника було семеро дітей із нез’ясованих причин батько Романа покинув сім’ю, коли хлопцеві виповнилось заледве шість років життя.
Діти, а в тому і Роман працював тяжко фізично, щоб допомагати матері вутримуванні родини. Крім того мрією Романа було за всяку ціну закінчити хоча б середню освіту. Він вчився добре і давав також лекції для дітей з молодших класів, а при тому сам займався систиматично самоосвітою і незалежно від того став членом Пласту і активно включився в суспільну працю у цій молодіжній організації. Був це складний період, на наших землях проходила Перша світова війна. Романові доводилося працювати по різних містах Галичини і Буковини. Коротко він працював у Дорогочині, Перемишлі, навіть побував на Лемківщині у Горлицях та в інших місцевостех, де виконував різні роботи.
На початку 1918 р. Роман приєднався до визвольних змагань українського народу. З початку, як пластун допомагав охороняти об’єкти українських військових частин. А згодом сам як доброволець вступив до Української Галицької Армії (УГА). Воював в обороні Львова перед агресією поляків і цю боротьбу описав: «В часі боїв о Львів в листопаді 1918 р.» а пізніше разом з частинами УГА відійшов за Збруч і до жовтня 1919 р. провадив військову канцелярію “Окремого Залізного Загону”. Цей період він описав у статті “Окремий Залізний Загін”, яка була поміщена у часописі “Літопис Червоної Калини” за 1930 р.- Ч.4.
Після повернення УГА з центральної України у Галичину, він служив в новоповсталому “Окремому Загоні”, яким командував І. Сіяка. Цей загін знаний в нашій історії під назвою “Окремий Залізний Загін”. На жаль в короткому часі, тобто 10 вересня 1919 р. загін був розбитий в бою з більшовиками під містечком Кривцем. Більшість наших воїнів із командиром І.Сіякою потрапили в полон, лише Р. Зубик зберігся, бо в тому часі перебува на лікуванні на тиф.
Підлікувався і повернувся щасливо до Львова, де продовжив навчання у Львівській державній академічній гімназії. В червні 1920 р. йому пощастило завершити середню освіту і продовжував працювати в Пласті, де з лютого 1921 р. перебував у полку “Сірого Лева”. Однак головною мрією Романа було в тому часі завершити вищу освіту. В роках: 1921/1922 та 1924/1925 рр. Роман студіював на правничому факультеті Українського “таємного” університету у Львові, який завершив ступенем доктора права. З 1925/1926 та 1930/1931 рр. навчався на гуманітарному факультеті Львівського університету.
Він вповністю включився у вир громадсько-політичної роботи. Були це часи, коли польський санацічний уряд агресивно перепроваджував польонізацію й пацифікацію серед українського населення, ліквідував україномовні школи на Волині і Галичині, кв’язнював українських патріотів. Досить згадати, що в 1930 р. в наручниках польська поліція ростріляла сотника Юліяна Головінського – визначного українського діяча. Саме тоді Роман працював в освіті і боровся за кожну україномовну школу, яку влада перемінювала на польську. Крім того він приєднався також до тих, які боролися за утворення українського університету. Тоді ж Зубик користувався так серед студенства, як і серед української інтелегенції високим авторитетом. Був це своєрідний лідер для українського студенського і громадського руху. Він був одним із ініціяторів заснування 2 листопада 1928 р. товариства “Академічний Дім” і обрання “Студентського Екзекутиву”, що мали представляти студентство на громадському форумі. Також обрано “Комітет Оборони Академічного Дому”.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
До 70-річчя розстрілу Романа Зубика
Світ:
zubyk_20110701.jpg
Роман безупинно намагався піднимати найскладніші і найбільш актуальні питання, якими міг в даному часі допомогти вижити своїм побратимам в умовах винятково складних з початку у польській, а згодом совєтській окупації. Був це велетень і на жаль цей велетень в історичній і правничій науці, як визначний публіцист та громадсько-політичний діяч мало відомий серед нашого сучасного українського загалу.
Є коротка замітка в „Енциклопедії Українознавства”, остатніх роках появилося декілька дослідницьких статей, які кидають світло на цю заслужену постать, все ж таки він заслуговує на далеко ширше обговорення й популярність.
Народився Роман 14 січня 1902 р. в сім’ї кондуктора Львівської залізниці Івана Зубика та Анни з дому Літтман-Калемонович. У сім’ї залізничника було семеро дітей із нез’ясованих причин батько Романа покинув сім’ю, коли хлопцеві виповнилось заледве шість років життя.
Діти, а в тому і Роман працював тяжко фізично, щоб допомагати матері вутримуванні родини. Крім того мрією Романа було за всяку ціну закінчити хоча б середню освіту. Він вчився добре і давав також лекції для дітей з молодших класів, а при тому сам займався систиматично самоосвітою і незалежно від того став членом Пласту і активно включився в суспільну працю у цій молодіжній організації. Був це складний період, на наших землях проходила Перша світова війна. Романові доводилося працювати по різних містах Галичини і Буковини. Коротко він працював у Дорогочині, Перемишлі, навіть побував на Лемківщині у Горлицях та в інших місцевостех, де виконував різні роботи.
На початку 1918 р. Роман приєднався до визвольних змагань українського народу. З початку, як пластун допомагав охороняти об’єкти українських військових частин. А згодом сам як доброволець вступив до Української Галицької Армії (УГА). Воював в обороні Львова перед агресією поляків і цю боротьбу описав: «В часі боїв о Львів в листопаді 1918 р.» а пізніше разом з частинами УГА відійшов за Збруч і до жовтня 1919 р. провадив військову канцелярію “Окремого Залізного Загону”. Цей період він описав у статті “Окремий Залізний Загін”, яка була поміщена у часописі “Літопис Червоної Калини” за 1930 р.- Ч.4.
Після повернення УГА з центральної України у Галичину, він служив в новоповсталому “Окремому Загоні”, яким командував І. Сіяка. Цей загін знаний в нашій історії під назвою “Окремий Залізний Загін”. На жаль в короткому часі, тобто 10 вересня 1919 р. загін був розбитий в бою з більшовиками під містечком Кривцем. Більшість наших воїнів із командиром І.Сіякою потрапили в полон, лише Р. Зубик зберігся, бо в тому часі перебува на лікуванні на тиф.
Підлікувався і повернувся щасливо до Львова, де продовжив навчання у Львівській державній академічній гімназії. В червні 1920 р. йому пощастило завершити середню освіту і продовжував працювати в Пласті, де з лютого 1921 р. перебував у полку “Сірого Лева”. Однак головною мрією Романа було в тому часі завершити вищу освіту. В роках: 1921/1922 та 1924/1925 рр. Роман студіював на правничому факультеті Українського “таємного” університету у Львові, який завершив ступенем доктора права. З 1925/1926 та 1930/1931 рр. навчався на гуманітарному факультеті Львівського університету.
Він вповністю включився у вир громадсько-політичної роботи. Були це часи, коли польський санацічний уряд агресивно перепроваджував польонізацію й пацифікацію серед українського населення, ліквідував україномовні школи на Волині і Галичині, кв’язнював українських патріотів. Досить згадати, що в 1930 р. в наручниках польська поліція ростріляла сотника Юліяна Головінського – визначного українського діяча. Саме тоді Роман працював в освіті і боровся за кожну україномовну школу, яку влада перемінювала на польську. Крім того він приєднався також до тих, які боролися за утворення українського університету. Тоді ж Зубик користувався так серед студенства, як і серед української інтелегенції високим авторитетом. Був це своєрідний лідер для українського студенського і громадського руху. Він був одним із ініціяторів заснування 2 листопада 1928 р. товариства “Академічний Дім” і обрання “Студентського Екзекутиву”, що мали представляти студентство на громадському форумі. Також обрано “Комітет Оборони Академічного Дому”.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)