„Пам’ятайте, що ви є українці, і маєте для України жити і працювати, а не здаватися перед труднощами, ані перед особистими колючками…Я, незважаючи на прикрощі, працював з усіх своїх сил для добра України, і ви робіть те саме…”
(Альманах УНС, Нью-Йорк, 2002,с. 179, за статею О.Кузьмович)
В Україні, а зокрема в Західній доволі поширене є прізвище Федаків, і то від найдавніших часів по наші дні. Серед тих прізвищ варто пригадати і видобути із забуття рід д-ра Степана Федака, якому в тому році виповнюється 150–р. від дня народження.
Степан прийшов на світ 19 січня 1861р. і помер на Свят вечір 6 січня 1937 року. Він своєю багатогранною діяльністю увійшов на трвало в історію українського народу. Була це незвичайно працьовита постать в громадсько-політичному житті, а зокрема в галузі економічно-громадському та юридичній діяльністі. Ім’я цього діяча більше відоме в діаспорі, як в рідній країні, для якої жертвено віддавав він усі свої сили і знання.
Звичайно ім’я таких діячів як С. Федак замовчувалося в радянській історіографії, недостатньо приділяється увагу для таких діячів і сучасною українофобської владою, на чоло якої президента Віктор Янукович. Степан Федак походив з Перешмишля і був найстарший з чотирьох дітей в Івана та Анни ( з дому Брайнт). В дитячих роках перебував в Перемишлі, а з 1874 р. переїхав до Львова, де закінчив середню і вищу правничу освіту. Підчас студіїв, активно діяв в студентському русі, зорганізував й провадив студентський хор, з яким виступив в 1891 р. на 30-х роковинах смерті Т. Шевченка у Львові, була це національно приголомшуюча імпреза, яка сколихнула свідомістю українців. Він також був одним із співзасновників товариства «Боян», який відомий був не лише в Галичині, але в цілій Украчні.
Від 1906 р. Степан пюрацював Апеляційній комісії для заробіткового податку і одночасно включився в організацію економічних установ, він був: членом Управи «Народної Торгівлі», членом і засновником Товариства взаємних забезпечень «Дністер» (з 1909 його головний директор), Центробанку Ревізійного Союзу Українських Кооператив, Земельного Банку, Гіпогенного, «Карпатії», Української Щадниці в Перемишлі, віце-президент (з 1913) Крайового Банку (згодом Банку Крайового Господарства).
В 1915 р. його росіяни разом із 60 українцями вивезли як закладника до Києва (звідки повернувся в 1916 р.) і зразу зорганізував харитативну організацію опіку й допомогу для українців з Галичині. А відтак приєднався до визвольних змагань і з листопада 1918 р. він був презначений на посаду державного секретара і виконував обов’язки міністра в уряді ЗУНР. Після він зорганізував Горожанський Комітет для опіки й допомоги українським полоненим, інтернованим і політичним в’язням. По ліквідації (вересень 1921) Комітету його секції оформилися у статутові товариства (Укр. Товариство Допомоги Інвалідам, а також зорганізував Союз Українських Адвокатів і його обрано на першого голову Управи.
Якщо йдеться про Комітет допомоги політичним в’язням, то С. Федак очолював цей Комітет до кінця свого життя. Словом С. Федак був активним і діяльним членом майже всіх українських товариств, сеньйор Ставропігійського Інституту і почесний член «Просвіти» (з 1925), серед українських діячів був він один з найбільше шанованих і популярних постатей Львова. В своїй широко закроєній діяльності ювілят піддержував тісні зв’язки з культурно-освітніми і політичними діячами: С. Витвицьким, Є. Коновальцем, А. Мельником, В. Шухевичем,, Д. Січінським. О. Нижанківським, а навіть єднали його близькі взаємини з М. Лисенком. Про цю діяльність серед інших докладно описує у своїх спогадах його онука Ольга Кузьмович – довголітня редакторка української газети “Свобода” в Нью-Йорку. Слід додати, що С. Федак в молодому віці одружився з Марією Січинською, дочкою пароха села Мшана, біля Львова, яка виховала йому восьмеро дітей. А крім того разом з мужом брала активну участь в культурно-освітньому житті не лише Львова, але вона була доволі відома в цілій Галичині, як одна із діячок головно в жіночому просвітницькому русі.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Ювілейна історична карта Степана Федака і його родини
Світ:
20111013012522.jpg
Степан прийшов на світ 19 січня 1861р. і помер на Свят вечір 6 січня 1937 року. Він своєю багатогранною діяльністю увійшов на трвало в історію українського народу. Була це незвичайно працьовита постать в громадсько-політичному житті, а зокрема в галузі економічно-громадському та юридичній діяльністі. Ім’я цього діяча більше відоме в діаспорі, як в рідній країні, для якої жертвено віддавав він усі свої сили і знання.
Звичайно ім’я таких діячів як С. Федак замовчувалося в радянській історіографії, недостатньо приділяється увагу для таких діячів і сучасною українофобської владою, на чоло якої президента Віктор Янукович. Степан Федак походив з Перешмишля і був найстарший з чотирьох дітей в Івана та Анни ( з дому Брайнт). В дитячих роках перебував в Перемишлі, а з 1874 р. переїхав до Львова, де закінчив середню і вищу правничу освіту. Підчас студіїв, активно діяв в студентському русі, зорганізував й провадив студентський хор, з яким виступив в 1891 р. на 30-х роковинах смерті Т. Шевченка у Львові, була це національно приголомшуюча імпреза, яка сколихнула свідомістю українців. Він також був одним із співзасновників товариства «Боян», який відомий був не лише в Галичині, але в цілій Украчні.
Від 1906 р. Степан пюрацював Апеляційній комісії для заробіткового податку і одночасно включився в організацію економічних установ, він був: членом Управи «Народної Торгівлі», членом і засновником Товариства взаємних забезпечень «Дністер» (з 1909 його головний директор), Центробанку Ревізійного Союзу Українських Кооператив, Земельного Банку, Гіпогенного, «Карпатії», Української Щадниці в Перемишлі, віце-президент (з 1913) Крайового Банку (згодом Банку Крайового Господарства).
В 1915 р. його росіяни разом із 60 українцями вивезли як закладника до Києва (звідки повернувся в 1916 р.) і зразу зорганізував харитативну організацію опіку й допомогу для українців з Галичині. А відтак приєднався до визвольних змагань і з листопада 1918 р. він був презначений на посаду державного секретара і виконував обов’язки міністра в уряді ЗУНР. Після він зорганізував Горожанський Комітет для опіки й допомоги українським полоненим, інтернованим і політичним в’язням. По ліквідації (вересень 1921) Комітету його секції оформилися у статутові товариства (Укр. Товариство Допомоги Інвалідам, а також зорганізував Союз Українських Адвокатів і його обрано на першого голову Управи.
Якщо йдеться про Комітет допомоги політичним в’язням, то С. Федак очолював цей Комітет до кінця свого життя. Словом С. Федак був активним і діяльним членом майже всіх українських товариств, сеньйор Ставропігійського Інституту і почесний член «Просвіти» (з 1925), серед українських діячів був він один з найбільше шанованих і популярних постатей Львова. В своїй широко закроєній діяльності ювілят піддержував тісні зв’язки з культурно-освітніми і політичними діячами: С. Витвицьким, Є. Коновальцем, А. Мельником, В. Шухевичем,, Д. Січінським. О. Нижанківським, а навіть єднали його близькі взаємини з М. Лисенком. Про цю діяльність серед інших докладно описує у своїх спогадах його онука Ольга Кузьмович – довголітня редакторка української газети “Свобода” в Нью-Йорку. Слід додати, що С. Федак в молодому віці одружився з Марією Січинською, дочкою пароха села Мшана, біля Львова, яка виховала йому восьмеро дітей. А крім того разом з мужом брала активну участь в культурно-освітньому житті не лише Львова, але вона була доволі відома в цілій Галичині, як одна із діячок головно в жіночому просвітницькому русі.
>Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)