Попереджаю, що це твердження є гіперболою, тому має не буквальне, а наголошуюче значення, як у випадку зі словами Ісуса про потребу виколювати собі око чи відрізати руку.
Тут я беру не етимологічне зачення слова, яке виводять то від чубів козацьких, то від тюркського двослів’я «хох-хол», яке перекладається як «жовто-блакитний» (- так, нібито, татаро-монголи називали руські дружини, над якими майоріло багато стягів жовто-блакитного кольору). Тут я беру зневажливе значення, яким користуються «наші брати старші», щоб «делікатно» принизити українця. Неделікатно - це коли називають бандерівцем. (Не знають, правда, убогі, що для справжніх українців, це не образа, а честь.)
Отож, хто такі хохли в цьому значені? Це виведений селекційно Москвою з українців народець, якому цілеспрямовано вимивалося з свідомості розуміння власної національної оригінальності і достоїнства шляхом ідеологічної і мовної русифікації. Одночасно методично фізично винищувалися національні лідери, нонконформісти, свободолюбні і радикальні українці. Виживали, здебільшого, тільки ті, в кого «хата завжди скраю» - тобто пристосуванці, або ті , в кого «в кого хата на чужому краю» - тобто зрадники, прислужники окупантів. Тобто, це народець зрадників і пристосуванців. (Цікаво, і що Господь з таких збудувати може? Ага, знаю – «Посольство Боже», де з хохлів прислужників вже нігерійцям роблять. Бо самі по собі хохли ні до чого не придатні.)
Москва підтримувала і підкормлювала активних зрадників і залякувала пристосуванців. Тому серед хохлів-пристосуванців чужоземці і зрадники займали і займають лідерські позиції.
Зрадники – це повні збоченці, які охоче вже і говорять, і думають по-чужому. Це люди типу « я рускій, а фамілія у мєня Галушко-в». Біда в тому, що більшість таких переродженців – це переродженці вже трохи чи не у десятому поколінні – тому вони вже не відчувають свого вивихнутого стану. Рабство стало їхньою сімейною суттю і навіть достоїнством.
Пристосуванці ж – це ті, в кого «хата завжди скраю» – це люди з роздвоєною свідомістю, роздвоєними думками і словами. Особливо це видно по їхній мові – суржику. Це не українська, але й не російська, а якась убога мішанина, типу « я вам чистим українським языком говорю: нельзя». Вони відчувають цю убогість, а тому соромляться – на публіці чи у церкві вони переходять на російську. Земному батькові ще говорять «батьку», а небесному вже чомусь «атєц».
Таким чином зрадливість і пристосовувальність – свідома чи несвідома - стали основними «національними» рисами, а пасивність під девізом «моя хата скраю» - основним стереотипом поведінки хохлів. Тут криється причина дефіциту справжніх чоловіків серед хохлів, справжніх лідерів серед політиків і серед церковних служителів. Все здебільшого «ні риба, ні м’ясо» - типу Ющенка.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Чому хохли не успадкують Царства Божого?!
Світ:
hohol_20111219.jpg
Тут я беру не етимологічне зачення слова, яке виводять то від чубів козацьких, то від тюркського двослів’я «хох-хол», яке перекладається як «жовто-блакитний» (- так, нібито, татаро-монголи називали руські дружини, над якими майоріло багато стягів жовто-блакитного кольору). Тут я беру зневажливе значення, яким користуються «наші брати старші», щоб «делікатно» принизити українця. Неделікатно - це коли називають бандерівцем. (Не знають, правда, убогі, що для справжніх українців, це не образа, а честь.)
Отож, хто такі хохли в цьому значені? Це виведений селекційно Москвою з українців народець, якому цілеспрямовано вимивалося з свідомості розуміння власної національної оригінальності і достоїнства шляхом ідеологічної і мовної русифікації. Одночасно методично фізично винищувалися національні лідери, нонконформісти, свободолюбні і радикальні українці. Виживали, здебільшого, тільки ті, в кого «хата завжди скраю» - тобто пристосуванці, або ті , в кого «в кого хата на чужому краю» - тобто зрадники, прислужники окупантів. Тобто, це народець зрадників і пристосуванців. (Цікаво, і що Господь з таких збудувати може? Ага, знаю – «Посольство Боже», де з хохлів прислужників вже нігерійцям роблять. Бо самі по собі хохли ні до чого не придатні.)
Москва підтримувала і підкормлювала активних зрадників і залякувала пристосуванців. Тому серед хохлів-пристосуванців чужоземці і зрадники займали і займають лідерські позиції.
Зрадники – це повні збоченці, які охоче вже і говорять, і думають по-чужому. Це люди типу « я рускій, а фамілія у мєня Галушко-в». Біда в тому, що більшість таких переродженців – це переродженці вже трохи чи не у десятому поколінні – тому вони вже не відчувають свого вивихнутого стану. Рабство стало їхньою сімейною суттю і навіть достоїнством.
Пристосуванці ж – це ті, в кого «хата завжди скраю» – це люди з роздвоєною свідомістю, роздвоєними думками і словами. Особливо це видно по їхній мові – суржику. Це не українська, але й не російська, а якась убога мішанина, типу « я вам чистим українським языком говорю: нельзя». Вони відчувають цю убогість, а тому соромляться – на публіці чи у церкві вони переходять на російську. Земному батькові ще говорять «батьку», а небесному вже чомусь «атєц».
Таким чином зрадливість і пристосовувальність – свідома чи несвідома - стали основними «національними» рисами, а пасивність під девізом «моя хата скраю» - основним стереотипом поведінки хохлів. Тут криється причина дефіциту справжніх чоловіків серед хохлів, справжніх лідерів серед політиків і серед церковних служителів. Все здебільшого «ні риба, ні м’ясо» - типу Ющенка.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)