Історія вчить лише того, як кажуть, що вона нічого не вчить. «Після проголошення самостійності Української Республіки, - писав Михайло Грушевський у 1918 році, - ніхто вже не може ховатися в хащі нейтралітету, бо тепер є боротьба двох дуржав, України і Великоросії…»
Після 1991 року ця боротьба загострилася з новою силою. Змінилися лише методи. Скажімо, газовий тиск та ін.
У той час, коли етнічні українці масово емігрують з власної держави у пошуках кращої долі, у нас в домі активно хазяйнують національні меншини. Після призначення на ключові силові посади у державі етнічних росіян – Ігоря Калініна (голова СБУ) і Дмитра Соломатіна (міністр оборони) у руках нацменів зосередилася вся повнота влади в Україні.
Українські республіканці неодноразово наголошували на тому, що серед вищих керівників держави немає жодного (підкреслення наше) українця за духом і кров‘ю. Так, Президент України В.Янукович - за походженням білорус, керівник адміністрації президента С.Льовочкін – росіянин, прем’єр-міністр М.Азаров (справжнє прізвище Пахло) – єврей. Перший віце-прем’яє міністр А. Клюєв – росіянин, віце-прем’єр-міністри Б.Колесніков – єврей, С.Тігіпко – молдаванин.
Навіть в радянські часи так нахабно не вели національну політику. Комуністи, заграючи з місцевим населенням, та побоюючись міжнародного осуду, обов’язково розчиняли владу представниками корінного населення. У 20-ті роки був навіть період українізації, коли всі керівні посади в Україні належали українцям. Нинішня ж влада поводить себе цинічно, не зважаючи на думку громадськості, повністю ігноруючи українське національне питання, поводиться в Україні як відвертий окупант.
Згадані нами особи ще донедавна працювали на відповідальних посадах у Москві, і насправді невідомо, чи вони взагалі отримали українське громадянство. Хоча і раніше траплялися випадки, коли на важливих державних постах в Україні якимось чином опинялися іноземці, зокрема, громадяни Росії та Ізраїлю.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Шпигуни в законі
Світ:
nowo_20120210.jpg
У той час, коли етнічні українці масово емігрують з власної держави у пошуках кращої долі, у нас в домі активно хазяйнують національні меншини. Після призначення на ключові силові посади у державі етнічних росіян – Ігоря Калініна (голова СБУ) і Дмитра Соломатіна (міністр оборони) у руках нацменів зосередилася вся повнота влади в Україні.
Українські республіканці неодноразово наголошували на тому, що серед вищих керівників держави немає жодного (підкреслення наше) українця за духом і кров‘ю. Так, Президент України В.Янукович - за походженням білорус, керівник адміністрації президента С.Льовочкін – росіянин, прем’єр-міністр М.Азаров (справжнє прізвище Пахло) – єврей. Перший віце-прем’яє міністр А. Клюєв – росіянин, віце-прем’єр-міністри Б.Колесніков – єврей, С.Тігіпко – молдаванин.
Навіть в радянські часи так нахабно не вели національну політику. Комуністи, заграючи з місцевим населенням, та побоюючись міжнародного осуду, обов’язково розчиняли владу представниками корінного населення. У 20-ті роки був навіть період українізації, коли всі керівні посади в Україні належали українцям. Нинішня ж влада поводить себе цинічно, не зважаючи на думку громадськості, повністю ігноруючи українське національне питання, поводиться в Україні як відвертий окупант.
Згадані нами особи ще донедавна працювали на відповідальних посадах у Москві, і насправді невідомо, чи вони взагалі отримали українське громадянство. Хоча і раніше траплялися випадки, коли на важливих державних постах в Україні якимось чином опинялися іноземці, зокрема, громадяни Росії та Ізраїлю.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)