Прочитавши у «Дні» з великим зацікавленням як статтю Л.Лук’яненка (№18-19), так і захисну щодо Я.Грицака «Замість етнічної державності – громадянська нація» В.Крюкова (№38-39), мушу найперше сказати, що я не проти держави всіх громадян і політичної нації. Викликає несприйняття такий словотвір переінакшувача, як «політична громадянська нація», а також приписування відомому політикові того, про що він не писав – якоїсь «етнічної державності». Та не мені, читачеві, захищати Л.Лук’яненка – сподіваюсь, він це зробить особисто.
Пишу цей відгук тому, що маю питання до всіх трьох, а також до головреда газети «День». Почну з непохитного республіканця, який колись дивився у вічі смерті, неодноразово був у владі (вже, мабуть, туди не піде), але, за висловом В.Крюкова, дійшов до «гіпертрофії» від надмірної пасіонарності. Таке могла написати тільки людина, якій бракує цієї чудової якості.
Здається, тут розійшлися в поглядах на велику політику дві крайності, хоч і розумні та толерантні (етно-укр. та рос. укр.), від чого уже постраждало не одне покоління українців. Перший – ніби нападав на третього, другий – ніби захищав того від незаслужених нападок. Але… чи потрібний Я.Грицаку такий захист? Хай захищається сам (якщо промовчить – значить, визнає свою неправоту), аби його хтось не використовував для неправедної мети.
Так, Л.Лук’яненко – націоналіст, і саме таким його зробила колись імперська система терору та гноблення етносів і націй, а також досвід багатолітньої боротьба, чого не скажеш про його опонентів. Мені він, за духом і пасіонарністю, ближчий від двох інших, але істина – дорожча. Таки неправий Левко Григорович, що в Україні вже є одна (спільна) нація, бо цілісної, згуртованої нема жодної. В питанні ж етнічному боязливі українці навіть програють татарам, євреям і членам «Русского єдінства».
Я не відчуваю ворожості ні до кого. Та все ж маю підозру, що В.Крюков у душі категорично налаштований проти України як національної держави, чим не кращий від усіх виключно російськомовних, хоч про мову, двомовність (мовно-язикову) не зронив ні слова. І не маю сумніву, що він – за глобальний космополітизм, вигідний перш за все державам імперського, а не національного типу. На його переконання, в етносів нема жодних перспектив на майбутнє, бо всі, бачте, перемішані кровно і генно… Це дуже своєрідне, шовенне за суттю розуміння етносів. А те, що не буває чистих етнічних націй – істинна правда. Цього й Лук’яненко не заперечить, але, сподіваюся, не перестане захищати всі етноси та етнічні нації від нападок шовенів та глобалістів.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Гіпертрофія – від непасіонарності
Світ:
ukra_20120305.jpg
Здається, тут розійшлися в поглядах на велику політику дві крайності, хоч і розумні та толерантні (етно-укр. та рос. укр.), від чого уже постраждало не одне покоління українців. Перший – ніби нападав на третього, другий – ніби захищав того від незаслужених нападок. Але… чи потрібний Я.Грицаку такий захист? Хай захищається сам (якщо промовчить – значить, визнає свою неправоту), аби його хтось не використовував для неправедної мети.
Так, Л.Лук’яненко – націоналіст, і саме таким його зробила колись імперська система терору та гноблення етносів і націй, а також досвід багатолітньої боротьба, чого не скажеш про його опонентів. Мені він, за духом і пасіонарністю, ближчий від двох інших, але істина – дорожча. Таки неправий Левко Григорович, що в Україні вже є одна (спільна) нація, бо цілісної, згуртованої нема жодної. В питанні ж етнічному боязливі українці навіть програють татарам, євреям і членам «Русского єдінства».
Я не відчуваю ворожості ні до кого. Та все ж маю підозру, що В.Крюков у душі категорично налаштований проти України як національної держави, чим не кращий від усіх виключно російськомовних, хоч про мову, двомовність (мовно-язикову) не зронив ні слова. І не маю сумніву, що він – за глобальний космополітизм, вигідний перш за все державам імперського, а не національного типу. На його переконання, в етносів нема жодних перспектив на майбутнє, бо всі, бачте, перемішані кровно і генно… Це дуже своєрідне, шовенне за суттю розуміння етносів. А те, що не буває чистих етнічних націй – істинна правда. Цього й Лук’яненко не заперечить, але, сподіваюся, не перестане захищати всі етноси та етнічні нації від нападок шовенів та глобалістів.
Читати повністю ТУТ
В тему:
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Схема порятунку мурашника
Чому трипільці були озброєні до зубів
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)