У Львові відзначили 198-му річницю з дня народження великого Кобзаря. Таким чином, розпочалися Шевченківські дні – золотий час для різних шевченкознавців, шевченкофілів та інших щирих українців. Анонси місцевих Інтернет-видань рясніють різноманітними заходами, запланованими до чергової річниці.
Звісно ж, представники центральної влади, яку в Галичині вже традиційно вважають антиукраїнською, також не збиралися залишитися поза процесом: покладання квітів та активна участь у різноманітних урочистостях – обов’язок призначеного Януковичем губернатора. Та нас зацікавив не стільки стандартний офіціоз, скільки ставлення львівської громади до традиційного вшанування найбільшого за всю історію українця – Тараса Григоровича Шевченка.
Отож, посеред стандартних заходів знаходимо анонс на 12 годину 10 хвилин: львівська крайова організація Української республіканської партії організовує таку собі візуалізацію під назвою: «Кобзар волає до тебе», - просто на майдані перед пам’ятником Т.Шевченкові у центрі Львова. Прямуємо туди на визначений час.
Мусимо зауважити, що заступник голови УРП Ростислав Новоженець заздалегідь попередив нас про проведення акції, тож у вирі шевченківських подій ми майже на всі сто були впевнені, що процес триватиме у цілком стандартний спосіб. Відтак, приходимо на майдан перед пам’ятником приблизно о 12-й і бачимо там мало не увесь цвіт львівської інтелігенції, що групками горнуться кожна на окремому п’ятачку. Про всяк випадок, звіряємося з анонсами на львівських порталах. Так і є, окрім акції УРП ніби нічого і не заплановано. Однак, життя, як то мовиться, вносить свої корективи…
Десь за хвилину-дві перед початком акції, згідно з поданою до місцевої влади заявки, яку мав відкрити Р.Новоженець, на арені з’являється усім відомий ректор Львівського університету пан Вакарчук із квітами та у супроводі багаточисельної світи, вочевидь, з університетських студентів. Вакарчук чемно поклав квіти до пам’ятника Шевченкові та змішався з натовпом.
Далі «програма» продовжилася виступом хору – співами шевченкових творів. Щоправда, тут мало не виник певний конфуз. Першої частини співів громада, що зібралася на майдані, майже не чула – за кількадесят метрів, біля «Віденської кави», аж занадто головно працював компресор (ремонт робили, певно, до сумнозвісного «Євро-2012»).
Хор співає, його мало хто чує… На щастя, це неподобство триває недовго. Знайшлися кілька свідомих панів, котрі підійшли до порушників спокою й наполегливо попросили припинити зривати вшанування великого Кобзаря. Робітнича бригада послухалася. Утім, надалі без глупих ексцесів також не обійшлося. Під час співів, заради яких чоловіки з цілої громади на майдані поскидали кашкети, почалося раптом переглядання. Ніхто чомусь не почув знаменитого рядка про ворогів. І це насправді – певне дежавю! Пригадується, більше року тому, коли зустрічали рік 2011-й, на центральному телебаченні з гімну України також хтось «випадково» викинув рядок «згинуть наші вороженьки»… То що, тепер і у Львові те ж саме?
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Хто порве за нас наші кайдани?
Світ:
njwjzen_20120309.jpg
Отож, посеред стандартних заходів знаходимо анонс на 12 годину 10 хвилин: львівська крайова організація Української республіканської партії організовує таку собі візуалізацію під назвою: «Кобзар волає до тебе», - просто на майдані перед пам’ятником Т.Шевченкові у центрі Львова. Прямуємо туди на визначений час.
Мусимо зауважити, що заступник голови УРП Ростислав Новоженець заздалегідь попередив нас про проведення акції, тож у вирі шевченківських подій ми майже на всі сто були впевнені, що процес триватиме у цілком стандартний спосіб. Відтак, приходимо на майдан перед пам’ятником приблизно о 12-й і бачимо там мало не увесь цвіт львівської інтелігенції, що групками горнуться кожна на окремому п’ятачку. Про всяк випадок, звіряємося з анонсами на львівських порталах. Так і є, окрім акції УРП ніби нічого і не заплановано. Однак, життя, як то мовиться, вносить свої корективи…
Десь за хвилину-дві перед початком акції, згідно з поданою до місцевої влади заявки, яку мав відкрити Р.Новоженець, на арені з’являється усім відомий ректор Львівського університету пан Вакарчук із квітами та у супроводі багаточисельної світи, вочевидь, з університетських студентів. Вакарчук чемно поклав квіти до пам’ятника Шевченкові та змішався з натовпом.
Далі «програма» продовжилася виступом хору – співами шевченкових творів. Щоправда, тут мало не виник певний конфуз. Першої частини співів громада, що зібралася на майдані, майже не чула – за кількадесят метрів, біля «Віденської кави», аж занадто головно працював компресор (ремонт робили, певно, до сумнозвісного «Євро-2012»).
Хор співає, його мало хто чує… На щастя, це неподобство триває недовго. Знайшлися кілька свідомих панів, котрі підійшли до порушників спокою й наполегливо попросили припинити зривати вшанування великого Кобзаря. Робітнича бригада послухалася. Утім, надалі без глупих ексцесів також не обійшлося. Під час співів, заради яких чоловіки з цілої громади на майдані поскидали кашкети, почалося раптом переглядання. Ніхто чомусь не почув знаменитого рядка про ворогів. І це насправді – певне дежавю! Пригадується, більше року тому, коли зустрічали рік 2011-й, на центральному телебаченні з гімну України також хтось «випадково» викинув рядок «згинуть наші вороженьки»… То що, тепер і у Львові те ж саме?
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)