Вона роками водила за ніс найсильніші спецслужби світу. Вона – найфаховіший і найтаємніший підрозділ Організації Українських Націоналістів. Про неї – фільм «Служба безпеки ОУН. «Зачинені двері», які нам привідркиває донецький режисер Віталій Загоруйко…
Судячи з ущент заповненої молоддю Синьої залі київського Будинку «Кіно» на прем’єрному показі фільму «Служба безпеки ОУН. «Зачинені двері», морозного вечора 7-го лютого 2012 року – можна спокійно ствердити, що попит на цю тему є.
Мистецько-документальна стрічка донеччанина Віталія Загоруйка розкриває чимало таємниць про успіх Служби безпеки ОУН, зокрема її кадровий відбір, завдяки якому ОУН і УПА спромоглися опиратися окупаційним надпотугам ще довго після офіційного закінчення II світової війни; знайомить з невідомими документами про український визвольний рух; фіксує унікальні інтерв’ю, серед яких – колишнього співробітника СБ «Дуба», особистого охоронця Романа Шухевича Любомира Полюги, зв’язкової УПА «Наталки».
Сценарій – не маніхейська розповідь про «добрих бандерівців і поганих кагебістів». Тут – і болючі сторінки підпілля, коли, оброблені цинічно-витонченою кагебістською машиною зламані українці переходили до ворожих сил.
«Одна з цілей була зіштовхування українців між собою, - пояснює історик Володмир В’ятрович. - Бо поборювання українського визвольного руху виключно руками росіян, якимсь зовнішнім чинником – додавало цьому рухові моральної сили». І совєтська сторона не гребувала «театральщиною» на «високому рівні», щоби українців ламати, розділяти.
Про прикрі явища в СБ розповідає й iсторик Руслан Забілий: «Незавжди слідство було ефективним». Сили же були нерівні, і ворог часто підкидав фальшивих агентів, та використовував неморальні способи «праці» з людьми (тортури, шантаж, підкупство, вербування дітей…).
Але стрічка показує також, як успішно СБ впорювалася зі смертоносними завданнями. Як вона спромагалася навертати агентів НКВС на бік підпілля (Людмилу Фою), або робити з них подвійних агентів (Ганну Дзьобас) – на користь України. А ще – виривати катованих провідників ОУН з лап гештапо, офіційно вивозячи їх за межі тюрми. Це при тому, що українці не мали жодних державних ресурсів, а їхня країна кишіла окупантами. I все таки, говорить Руслан Забілий, «на відміну від КГБ, члени СБ віддавали своє життя за майбутнє українських поколінь, бо вірили, що Україна буде вільна».
Так само віддано – у відсутності нормального бюджету – до здійснення фільму включилися людські ресурси: «у створенні стрічки взяли участь люди патріотично налаштовані, допомагали, як могли, тішиться В. Загоруйко. А цінними радниками стали Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) та Галузевий державний архів (ГДА) СБУ. У здійсненні стрічки взяло також участь близько 70 членів товариства «Пам’ять». А Товариство це, як розповів Віталій Загоруйко, «на чолі з Любомиром Горбачем, уже роками займається реконструкцією історії УПА, членами якої були два Любомирові діди. Один з них застрелився, щоб не потрапити в полон чекістам…».
Фільмування відбулося зокрема в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів, директор – Руслан Забілий). Саме в цій колишній тюрмі, 1936 року, ув’язнили Степана Бандеру, Ярослава Стецька, Миколу Лебедя та інших діячів українського підпілля.
«Фільм "Зачинені двері" лише привідкриває незнану сторінку нашої історії», -заявляє Володимир В’ятрович, голова вченої ради ЦДВР, який співпрацює з українськими й чужинецькими академічними установами. і сподівається, що ця стрічка стане «першою», «адже захопливих сюжетів про СБ ОУН вистачить ще на надцять фільмів та телесеріалів, як документальних, так і художніх», стверджує цей дослідник історії визвольного руху.
Iсторик за фахом та підкутий документаліст Загоруйко знімає фільми й телевізійні програми на історичну тематику вже десять років. То ж нелегко його чимось здивувати. І все ж, коли вивчав матеріяли, вразило його, що «підпільній організації вдалося, власними силами, на ентузіазмі, створити спеціальну службу, яка успішно змагалася з провідними спецслужбами світу». От і виношував задум своєї останньої стрічки В. Загоруйко три роки, аж поки не знайшлися спонсори. І зняв він цей фільм «з неймовірно скромним бюджетом, у 50 тисяч ГРИВЕНЬ», як зізнався. «Наскільки мені відомо, документальний фільм з ігровими сценами подібного хронометражу коштує 15-50 тис. ДОЛАРІВ».
Попри некомерційність документального фільму, вийшов 50-тихвилинний захопливий матеріял. Правда, сюжет допоміг, але… можна було його спаскудити!
Під час перегляду вся заля тримала подих. А при кінці стрічки зірвалися оплески: побігли кадри з озброєними українськими підпільниками на тлі модерних мерседесів та лексусів…
У боротьбі за власну державу «українці програли, проте не здалися!»
- говориться у стрічці, яка заслуговує на поширення не тільки
Україною, в якій досі множаться перекручені підручники, а й закордонням, яке теж від останніх не захищене.
Під час верстки газети, надійшла добра вістка: режисер домовився про показ фільму 19-го лютого (о 16.35 за Києвом) на 5-му телеканалі України.
Зі свого боку, перші кроки в популяризації стрічки зробили користувачі павутини, самовільно виклавши її в інтернеті. Віталій Загоруйко називає їх «невідомими доброчинцями», і відгукується: «це дуже непогано, адже ми працюємо майже без інформаційної підтримки». Така стихійна дія – ще одне підтвердження того, що подібним інтелектуальним твором українці, особливо молоді, вгамовують свій інформаційний і емоційний голод.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Служба безпеки ОУН. Привідкриваються «Зачинені двері»
Світ:
Мистецько-документальна стрічка донеччанина Віталія Загоруйка розкриває чимало таємниць про успіх Служби безпеки ОУН, зокрема її кадровий відбір, завдяки якому ОУН і УПА спромоглися опиратися окупаційним надпотугам ще довго після офіційного закінчення II світової війни; знайомить з невідомими документами про український визвольний рух; фіксує унікальні інтерв’ю, серед яких – колишнього співробітника СБ «Дуба», особистого охоронця Романа Шухевича Любомира Полюги, зв’язкової УПА «Наталки».
Сценарій – не маніхейська розповідь про «добрих бандерівців і поганих кагебістів». Тут – і болючі сторінки підпілля, коли, оброблені цинічно-витонченою кагебістською машиною зламані українці переходили до ворожих сил.
«Одна з цілей була зіштовхування українців між собою, - пояснює історик Володмир В’ятрович. - Бо поборювання українського визвольного руху виключно руками росіян, якимсь зовнішнім чинником – додавало цьому рухові моральної сили». І совєтська сторона не гребувала «театральщиною» на «високому рівні», щоби українців ламати, розділяти.
Про прикрі явища в СБ розповідає й iсторик Руслан Забілий: «Незавжди слідство було ефективним». Сили же були нерівні, і ворог часто підкидав фальшивих агентів, та використовував неморальні способи «праці» з людьми (тортури, шантаж, підкупство, вербування дітей…).
Але стрічка показує також, як успішно СБ впорювалася зі смертоносними завданнями. Як вона спромагалася навертати агентів НКВС на бік підпілля (Людмилу Фою), або робити з них подвійних агентів (Ганну Дзьобас) – на користь України. А ще – виривати катованих провідників ОУН з лап гештапо, офіційно вивозячи їх за межі тюрми. Це при тому, що українці не мали жодних державних ресурсів, а їхня країна кишіла окупантами. I все таки, говорить Руслан Забілий, «на відміну від КГБ, члени СБ віддавали своє життя за майбутнє українських поколінь, бо вірили, що Україна буде вільна».
Так само віддано – у відсутності нормального бюджету – до здійснення фільму включилися людські ресурси: «у створенні стрічки взяли участь люди патріотично налаштовані, допомагали, як могли, тішиться В. Загоруйко. А цінними радниками стали Центр досліджень визвольного руху (ЦДВР) та Галузевий державний архів (ГДА) СБУ. У здійсненні стрічки взяло також участь близько 70 членів товариства «Пам’ять». А Товариство це, як розповів Віталій Загоруйко, «на чолі з Любомиром Горбачем, уже роками займається реконструкцією історії УПА, членами якої були два Любомирові діди. Один з них застрелився, щоб не потрапити в полон чекістам…».
Фільмування відбулося зокрема в Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів, директор – Руслан Забілий). Саме в цій колишній тюрмі, 1936 року, ув’язнили Степана Бандеру, Ярослава Стецька, Миколу Лебедя та інших діячів українського підпілля.
«Фільм "Зачинені двері" лише привідкриває незнану сторінку нашої історії», -заявляє Володимир В’ятрович, голова вченої ради ЦДВР, який співпрацює з українськими й чужинецькими академічними установами. і сподівається, що ця стрічка стане «першою», «адже захопливих сюжетів про СБ ОУН вистачить ще на надцять фільмів та телесеріалів, як документальних, так і художніх», стверджує цей дослідник історії визвольного руху.
Iсторик за фахом та підкутий документаліст Загоруйко знімає фільми й телевізійні програми на історичну тематику вже десять років. То ж нелегко його чимось здивувати. І все ж, коли вивчав матеріяли, вразило його, що «підпільній організації вдалося, власними силами, на ентузіазмі, створити спеціальну службу, яка успішно змагалася з провідними спецслужбами світу». От і виношував задум своєї останньої стрічки В. Загоруйко три роки, аж поки не знайшлися спонсори. І зняв він цей фільм «з неймовірно скромним бюджетом, у 50 тисяч ГРИВЕНЬ», як зізнався. «Наскільки мені відомо, документальний фільм з ігровими сценами подібного хронометражу коштує 15-50 тис. ДОЛАРІВ».
Попри некомерційність документального фільму, вийшов 50-тихвилинний захопливий матеріял. Правда, сюжет допоміг, але… можна було його спаскудити!
Під час перегляду вся заля тримала подих. А при кінці стрічки зірвалися оплески: побігли кадри з озброєними українськими підпільниками на тлі модерних мерседесів та лексусів…
У боротьбі за власну державу «українці програли, проте не здалися!» - говориться у стрічці, яка заслуговує на поширення не тільки Україною, в якій досі множаться перекручені підручники, а й закордонням, яке теж від останніх не захищене.
Під час верстки газети, надійшла добра вістка: режисер домовився про показ фільму 19-го лютого (о 16.35 за Києвом) на 5-му телеканалі України.
Зі свого боку, перші кроки в популяризації стрічки зробили користувачі павутини, самовільно виклавши її в інтернеті. Віталій Загоруйко називає їх «невідомими доброчинцями», і відгукується: «це дуже непогано, адже ми працюємо майже без інформаційної підтримки». Така стихійна дія – ще одне підтвердження того, що подібним інтелектуальним твором українці, особливо молоді, вгамовують свій інформаційний і емоційний голод.
NO-music
Машингвери (аудіо, мр3)Відеокліп про УПА «Машингвери»
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)