На Львівщині розпочалося проведення публічних дебатів між імовірними кандидатами в депутати Верховної Ради від опозиції. Організаторами став Львівський Прес-клуб. 18-го червня зустрілися подискутувати народний депутат України Тарас Стецьків та заступник голови Української республіканської партії Ростислав Новоженець. Модератор – відомий львівський тележурналіст Роман Шостак.
Перше враження від бліц дебатів: якось само собою виникає запитання, чому представники провладних партії ніколи не бажають винести на суд громадськості свої, а не загальні, ідеї і прилюдно посперечатися між собою? Чи то регіонали з комуністами такі вже монолітні всередині, чи то вже все заздалегідь вирішено, і запитувати в людей, хто з представників тих партій має більшу довіру, вже ніхто не збирається. Втім, це питання видається надто риторичним, щоб надовго на ньому зупинятися.
Друге враження: між представниками навіть ідеологічно близьких опозиційних партій є чимало розбіжностей. Вочевидь, саме тому так важко їм об’єднуватися. Проте, з іншого боку, мимоволі починаєш розуміти, що якби не потреба, як вони кажуть, боротися з антиукраїнськими політичними силами, що зараз знаходяться при владі, ми мали б зовсім іншу якість передвиборчої кампанії. Ті ж Стецьків та Новоженець, імовірно, жорстко конкурували б між собою, відстоюючи власні погляди на те, як краще далі розбудовувати Українську державу. Натомість вони мимоволі опиняються в одному човні, вимушені боротися з тими, хто постійно ставить запитання: а чи потрібна «ця» Україна?
Далі подаємо тест бліц-дебатів потенційних кандидатів у 117-му Франківському виборчому окрузі м.Львова. Діалог дещо скорочений (повну версію у відеозаписі можна подивитися ТУТ).
Основне питання, зокрема, полягає не тільки в тому, хто має моральне право стати кандидатом від опозиції, але й у тому, як опозиції перемогти на виборах. І тут звучали найрізноманітніші думки. Зокрема, Тарас Стецьків постійно наголошував на обов’язковій потребі в об’єднанні і висуванні найдостойнішого. Його порівняння: «В Україні багато фахових футболістів, але коли треба грати на світовій першості, тренер, мабуть, випустить на поле, передусім, Андрія Шевченка».
Тим часом Ростислав Новоженець наголошував на тому, щоб не допустити в середовище кандидатів від опозиції псевдо опозиціонерів чи тих, хто виступає проти влади тільки на словах. Найрізкіша фраза: «Що ми маємо думати про опозиціонера Яворівського, коли він прилюдно звертається до Чечетова: «Друже Михайле, я тебе дуже поважаю»...»?
А тапер – пряма мова:
Роман Шостак:
- Скільки опозиційних колон можуть піти на парламентські вибори, щоби у підсумку вони допомогли перемогти так званій п’ятій колоні?
Р.Новоженець:
- Це може бути декілька колон, які відмінні між собою принципово – ідеологічно, які орієнтуються на «свого» виборця, і в сумі ці опозиційні колони дадуть більший результат, ніж це дасть збірна колона. Через те я вважаю цілком реальним проходження до парламенту «Об’єднаної опозиції» – одна колона, далі – ініціатива Української республіканської партії – «Українська національна опозиція» - друга колона. В такому форматі ми забезпечимо і соціальні, і національні права, це буде розумний підхід для того, щоби опозиційні сили взяли потрібну кількість голосів на цих виборах.
Т.Стецьків:
- Моє переконання полягає в тому, що чим більше буде опозиційних колон, тим легшим буде завдання влади. І тим гіршим буде сумарний результат для опозиції. Тут є пряма залежність. Буде дві колони – буде слабший результат для опозиції, буде три – ще слабший. При приході Януковича до влади питання демократії в Україні зникло. Питання стоїть в чорно-білій площині. По ту сторону – режим, який узурпував владу. Проти нього треба виставити одну опозиційну силу. Одну-єдину! І тільки за цих обставин ми б мали перемогу.
На превеликий жаль, у нас зараз вимальовується дещо інша картина. І тут питання лише в тому, яка кількість опозиційних колон. Вже є три. Може бути чотири або п’ять...
З моєї точки зору, якщо буде більше, ніж одна, то це вже ставить під величезну загрозу сумарний успіх опозиції. Це при тому, що загальний настрій населення від заходу до сходу – категорично проти влади.
Р.Шостак:
- До якої партії Ви готові вступити завтра, щоб здобути гарантовану перемогу у жовтні?
Т.Стецьків:
- Якщо ставити так питання, то у разі, якщо б вдалося опозиції сформувати одну опозиційну колону, на базі того ж Комітету опору диктатурі, коли великі й малі партії дали б принципову згоду йти однією колоною, то в таку об’єднану партію я готовий записатися хоч зараз. А у разі, коли буде декілька опозиційних колон, отже, вони будуть сформовані на базі декількох партій, тому що блоки не можуть брати участь у виборах, то відповідно перед кожним, хто вважає себе видатним українським діячем, постане дилема: а в яку з цих кількох партій варто записуватися?
Тому на сьогодні я відповідь на це питання дати не готовий.
Р.Новоженець:
- Я протягом 22-х років перебуваю в Українській республіканській партії, з самого початку її створення, наразі я не бачу доцільності змінювати політичну партію, бо за вивісками не завжди криється зміст. Якщо йдеться про технологію, це інше питання. Якщо би дійсно було сформовано оцю другу колону, про яку я говорив, - української національної опозиції – вона би нанизувалася, скажімо, на партію «Свобода», то можна було би це робити через призупинення членства, а далі – відновлення його.
А в підсумку, звичайно, було би добре, якби українські політичні партії всі об’єдналися в одне єдине. Підкреслюю, тільки українські патріотичні. Ті, які стоять на національних, націоналістичних, якщо хочете, позиціях.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Про що сперечаються опозиціонери?
Світ:
pres_20120619.jpg
Друге враження: між представниками навіть ідеологічно близьких опозиційних партій є чимало розбіжностей. Вочевидь, саме тому так важко їм об’єднуватися. Проте, з іншого боку, мимоволі починаєш розуміти, що якби не потреба, як вони кажуть, боротися з антиукраїнськими політичними силами, що зараз знаходяться при владі, ми мали б зовсім іншу якість передвиборчої кампанії. Ті ж Стецьків та Новоженець, імовірно, жорстко конкурували б між собою, відстоюючи власні погляди на те, як краще далі розбудовувати Українську державу. Натомість вони мимоволі опиняються в одному човні, вимушені боротися з тими, хто постійно ставить запитання: а чи потрібна «ця» Україна?
Далі подаємо тест бліц-дебатів потенційних кандидатів у 117-му Франківському виборчому окрузі м.Львова. Діалог дещо скорочений (повну версію у відеозаписі можна подивитися ТУТ).
Основне питання, зокрема, полягає не тільки в тому, хто має моральне право стати кандидатом від опозиції, але й у тому, як опозиції перемогти на виборах. І тут звучали найрізноманітніші думки. Зокрема, Тарас Стецьків постійно наголошував на обов’язковій потребі в об’єднанні і висуванні найдостойнішого. Його порівняння: «В Україні багато фахових футболістів, але коли треба грати на світовій першості, тренер, мабуть, випустить на поле, передусім, Андрія Шевченка».
Тим часом Ростислав Новоженець наголошував на тому, щоб не допустити в середовище кандидатів від опозиції псевдо опозиціонерів чи тих, хто виступає проти влади тільки на словах. Найрізкіша фраза: «Що ми маємо думати про опозиціонера Яворівського, коли він прилюдно звертається до Чечетова: «Друже Михайле, я тебе дуже поважаю»...»?
А тапер – пряма мова:
Роман Шостак:
- Скільки опозиційних колон можуть піти на парламентські вибори, щоби у підсумку вони допомогли перемогти так званій п’ятій колоні?
Р.Новоженець:
- Це може бути декілька колон, які відмінні між собою принципово – ідеологічно, які орієнтуються на «свого» виборця, і в сумі ці опозиційні колони дадуть більший результат, ніж це дасть збірна колона. Через те я вважаю цілком реальним проходження до парламенту «Об’єднаної опозиції» – одна колона, далі – ініціатива Української республіканської партії – «Українська національна опозиція» - друга колона. В такому форматі ми забезпечимо і соціальні, і національні права, це буде розумний підхід для того, щоби опозиційні сили взяли потрібну кількість голосів на цих виборах.
Т.Стецьків:
- Моє переконання полягає в тому, що чим більше буде опозиційних колон, тим легшим буде завдання влади. І тим гіршим буде сумарний результат для опозиції. Тут є пряма залежність. Буде дві колони – буде слабший результат для опозиції, буде три – ще слабший. При приході Януковича до влади питання демократії в Україні зникло. Питання стоїть в чорно-білій площині. По ту сторону – режим, який узурпував владу. Проти нього треба виставити одну опозиційну силу. Одну-єдину! І тільки за цих обставин ми б мали перемогу.
На превеликий жаль, у нас зараз вимальовується дещо інша картина. І тут питання лише в тому, яка кількість опозиційних колон. Вже є три. Може бути чотири або п’ять...
З моєї точки зору, якщо буде більше, ніж одна, то це вже ставить під величезну загрозу сумарний успіх опозиції. Це при тому, що загальний настрій населення від заходу до сходу – категорично проти влади.
Р.Шостак:
- До якої партії Ви готові вступити завтра, щоб здобути гарантовану перемогу у жовтні?
Т.Стецьків:
- Якщо ставити так питання, то у разі, якщо б вдалося опозиції сформувати одну опозиційну колону, на базі того ж Комітету опору диктатурі, коли великі й малі партії дали б принципову згоду йти однією колоною, то в таку об’єднану партію я готовий записатися хоч зараз. А у разі, коли буде декілька опозиційних колон, отже, вони будуть сформовані на базі декількох партій, тому що блоки не можуть брати участь у виборах, то відповідно перед кожним, хто вважає себе видатним українським діячем, постане дилема: а в яку з цих кількох партій варто записуватися?
Тому на сьогодні я відповідь на це питання дати не готовий.
Р.Новоженець:
- Я протягом 22-х років перебуваю в Українській республіканській партії, з самого початку її створення, наразі я не бачу доцільності змінювати політичну партію, бо за вивісками не завжди криється зміст. Якщо йдеться про технологію, це інше питання. Якщо би дійсно було сформовано оцю другу колону, про яку я говорив, - української національної опозиції – вона би нанизувалася, скажімо, на партію «Свобода», то можна було би це робити через призупинення членства, а далі – відновлення його.
А в підсумку, звичайно, було би добре, якби українські політичні партії всі об’єдналися в одне єдине. Підкреслюю, тільки українські патріотичні. Ті, які стоять на національних, націоналістичних, якщо хочете, позиціях.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)