Про комуністично-сталінські репресії вже стільки сказано і написано в Україні, і в діаспорі, що звернення до цієї тематики стає своєрідним мучеництвом так для пишучих, як і у великій мірі читаючих. Здається що ця тема вже пересичина, однак коли до верховної ради за КПУ в Україні проголосувало поверх 13 відсотків голосуючих, це сигнал, що наша читацька авдиторія в Україні недостатньо ще засвоїла криваві уроки комуністичної імперії.
Дехто каже всі роки чорною ніччю залягають в Україні від Переяславської угоди 1654 року. Однак найбільше криваве жниво задала нашому народові комуністична система, через штучно запроваджені голодомори і масови розтріли в яких загинуло десятки міліони невинних і безборонних людей.
Це комуністичне шумовиння неустанно продумувало і продумує провокативні дії за допомогою яких винищує українську націю поступенно і наполегливо. Ось згадаймо одну з трагічних подій в історії української культури так званий Проце́с Спі́лки ви́зволення Украї́ни (СВУ) - показовий процес над 45 керівниками і головними діячами України, що відбувся в оперному театрі у Харкові від 9 березня до 19 квітня 1930 року. Серед 45 заарештованих було 2 академіки (С. Єфремов і М. Слабченко), письменники, професори, правники, священнослужителі, викладачі вузів і шкіл, студенти. ДПУ пред’явило заарештованим обвинувачення у приналежності до контрреволюційної організації - СВУ, яка нібито готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання та встановлення військово-фашистської диктатури.
Цей же комедійно-театральний процес СВУ мав політичне завдання обгрунтувати переслідування потенційної націоналістичної політичної опозиції і підготувати грунт для подальших нападів на ВУАН та УАПЦ і для переслідування інших нібито існуючих політичних угруповань, поглибити ворожнечу між прихильниками українізації (комуністами й некомуністами) і безпосередньо політично скомпрометувати саму політику українізації, пов’язуючи українське відродження з діяльністю УНР в екзилі і з агресивним спрямуванням закордонної політики.
Справа СВУ була початком розгрому українського культурного процесу, що інтенсивно розпочався в УРСР по визвольних змаганнях. В наш час скандальний мовний закон Колісніченка і Ківалова є немов продовженням цього ганебного процесу. Ціж самі нелюди комуністи у тому ж самому оперному театрі в Харкові зробили друге чудовисько. Влаштували вони підступний з’їзд бандуристів 30 грудня 1930 року в Харківському оперному театрі. Звезли сюди навіть сліпих співців бандуристів-кобзарів і лірників, яких наш народ називав їх Божими людьми і вважав великим гріхом чимсь скривдити бандуриста. Радо їх приймав на нічліг, годував, радо слухали люди їхнього співу, як молитви.
Серед них Були колосальні таланти, часто які виводились з бідноти і сиріт. З’їзд був заманливим, а зібравши усіх тих мистців разом комуністичні посіпаки знистили їх всіх безпощадно. Сьогодні чужа влада кліка править в Україні; Азорова, Табачника і їм подібних на чолі з виконуючим обов’язки президентом України В. Януковичем, яка дозволяє відкрито в незалежній Украні голосити і поширювати антинаціональну ідеологію прокомуністичну, яка суперечить ідеї суверенітету держави.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Ще раз про знищення української еліти
Світ:
struh_20121112.jpg
Це комуністичне шумовиння неустанно продумувало і продумує провокативні дії за допомогою яких винищує українську націю поступенно і наполегливо. Ось згадаймо одну з трагічних подій в історії української культури так званий Проце́с Спі́лки ви́зволення Украї́ни (СВУ) - показовий процес над 45 керівниками і головними діячами України, що відбувся в оперному театрі у Харкові від 9 березня до 19 квітня 1930 року. Серед 45 заарештованих було 2 академіки (С. Єфремов і М. Слабченко), письменники, професори, правники, священнослужителі, викладачі вузів і шкіл, студенти. ДПУ пред’явило заарештованим обвинувачення у приналежності до контрреволюційної організації - СВУ, яка нібито готувала повалення Радянської влади шляхом збройного повстання та встановлення військово-фашистської диктатури.
Цей же комедійно-театральний процес СВУ мав політичне завдання обгрунтувати переслідування потенційної націоналістичної політичної опозиції і підготувати грунт для подальших нападів на ВУАН та УАПЦ і для переслідування інших нібито існуючих політичних угруповань, поглибити ворожнечу між прихильниками українізації (комуністами й некомуністами) і безпосередньо політично скомпрометувати саму політику українізації, пов’язуючи українське відродження з діяльністю УНР в екзилі і з агресивним спрямуванням закордонної політики.
Справа СВУ була початком розгрому українського культурного процесу, що інтенсивно розпочався в УРСР по визвольних змаганнях. В наш час скандальний мовний закон Колісніченка і Ківалова є немов продовженням цього ганебного процесу. Ціж самі нелюди комуністи у тому ж самому оперному театрі в Харкові зробили друге чудовисько. Влаштували вони підступний з’їзд бандуристів 30 грудня 1930 року в Харківському оперному театрі. Звезли сюди навіть сліпих співців бандуристів-кобзарів і лірників, яких наш народ називав їх Божими людьми і вважав великим гріхом чимсь скривдити бандуриста. Радо їх приймав на нічліг, годував, радо слухали люди їхнього співу, як молитви.
Серед них Були колосальні таланти, часто які виводились з бідноти і сиріт. З’їзд був заманливим, а зібравши усіх тих мистців разом комуністичні посіпаки знистили їх всіх безпощадно. Сьогодні чужа влада кліка править в Україні; Азорова, Табачника і їм подібних на чолі з виконуючим обов’язки президентом України В. Януковичем, яка дозволяє відкрито в незалежній Украні голосити і поширювати антинаціональну ідеологію прокомуністичну, яка суперечить ідеї суверенітету держави.
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)