На Львівщині вертепів з кожним роком стає дедалі менше. Чомусь не хочуть діти підробляти різдвяними виставами. А може, стомилися від того, що господарі не впускають їх до квартир, боячись злодюг чи просто шкодуючи зайву гривню. У закарпатських селах справжні різдвяні традиції не занепадають. Принаймні у селі Косівська Поляна Закарпатської області.
- Стільки, скільки заробляють діти на Різдво, не завжди отримують їхні батьки “на чехах”, - розповідає сільський голова Косівської Поляни Павло Попович. – Тому бетлегемів у нас завжди ходить по селу кілька, і у кожному з них близько двадцяти юних акторів. Вистави довгі, всі вірші діти вчать напам’ять, усі мають чудові костюми. Тут вже кількома гривнями не відбудешся. Крім того, у нас вірять, що коли добре віддячиш бетлегему, рік буде вдалим. Один з таких різдвяних театрів нещодавно пожертвував церкві тисячу гривень. Та й собі діти залишили, думаю, не менше…
Костюми артисти бетлегемів шиють самі, чи навіть вбираються у ті, в яких ходили ще їхні батьки. У кожному бетлегемі обов’язково є троє пастирів у гуцульських кожухах, з широкими поясами, шапками з пір’ям і з топірцями у руках. Царів таких більше ніде в Україні не побачиш: весь їхній одяг розшитий сріблястим “дощиком”, монетками, яскравими бусами, а на спині виблискують кишенькові дзеркала. На головах царів замість корон шапки, подібні до тих, які носили австрійські вояки ще у позаминулому сторіччі. Царя Ірода й Смерті у бетлегемах немає – єдиними злими силами виступають Чорти. Ці нечисті духи у Косівській Поляні одягаються однаково: баранячий кожух вовною назовні, капелюх з торочками, які закривають обличчя, і через плече – пояс з кількома дуже голосними дзвіночками. Коли Чорт іде вулицею, дзвіночки дзвонять так, що чути у кожній хаті. А карають злі сили Янголи у вишитих білих сорочках і блискучих шоломах…
с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
«Гей, приймайте, чесні ґазди, малі бетлегеми»!
Світ:
04011701s.jpg
- Стільки, скільки заробляють діти на Різдво, не завжди отримують їхні батьки “на чехах”, - розповідає сільський голова Косівської Поляни Павло Попович. – Тому бетлегемів у нас завжди ходить по селу кілька, і у кожному з них близько двадцяти юних акторів. Вистави довгі, всі вірші діти вчать напам’ять, усі мають чудові костюми. Тут вже кількома гривнями не відбудешся. Крім того, у нас вірять, що коли добре віддячиш бетлегему, рік буде вдалим. Один з таких різдвяних театрів нещодавно пожертвував церкві тисячу гривень. Та й собі діти залишили, думаю, не менше…
Костюми артисти бетлегемів шиють самі, чи навіть вбираються у ті, в яких ходили ще їхні батьки. У кожному бетлегемі обов’язково є троє пастирів у гуцульських кожухах, з широкими поясами, шапками з пір’ям і з топірцями у руках. Царів таких більше ніде в Україні не побачиш: весь їхній одяг розшитий сріблястим “дощиком”, монетками, яскравими бусами, а на спині виблискують кишенькові дзеркала. На головах царів замість корон шапки, подібні до тих, які носили австрійські вояки ще у позаминулому сторіччі. Царя Ірода й Смерті у бетлегемах немає – єдиними злими силами виступають Чорти. Ці нечисті духи у Косівській Поляні одягаються однаково: баранячий кожух вовною назовні, капелюх з торочками, які закривають обличчя, і через плече – пояс з кількома дуже голосними дзвіночками. Коли Чорт іде вулицею, дзвіночки дзвонять так, що чути у кожній хаті. А карають злі сили Янголи у вишитих білих сорочках і блискучих шоломах…
с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області.
----------------------------------------------------
В тему:
Oбрядові пісні зимового циклу празників
“Український” уряд і Різдво
“Червене вино-2004”
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)