Сюжет базується на реальних подіях. Усі назви, прізвища, дати є випадковими, дійсності не відповідають. Жодної відповідальності за написане ніхто не несе, оскільки усе написане є плодом мракобісних фантазмів, сильних своєю правдивістю та неабиякою коректністю.
Від початку 2004 року в республіці сталися кілька знакових подій.
1. У самому центрі Києва на Софіївській площі відбувся мітинг різношерстних українофобів Бабуріна-Вітренко. Шабаш антиукраїнських ультранаціоналістів був санкціонований, відбувався під опікою органів, що фінансуються з державного бюджету України. Тобто українські платники податків оплачували з власної кишені захист тих, хто палає до них зоологічною ненавистю.
2. Національний банк видав пам’ятну монету, присвячену роковинам Переяславської ради.
3. Під приводом боротьби з антисемітизмом заборонено газету захисту українських селян Сільські Вісті. Фактичною провиною Сільських Вістей стала їхня україномовність.
4. Верховною Радою заборонене звернення “пан”.
5. Тижневик 2000 (№6 за цей рік) на першій шпальті надрукував гасло “Російська мова – рідна мова НАШОГО народу”. Логічне пояснення – малася на увазі мова тих, хто заборонив Сільські Вісті.
6. Громадянин на ім’я О.Найман заперечив право українців на спорудження у Києві пам’ятника Князю Святославу. Суб’єктивні нотатки гр. О.Наймана вважала за потрібне надрукувати газета День (№15 за цей рік), дозволивши собі дивну тезу про те, що постать Князя Святослава, мовляв, не є однозначною. З яких це пір постать Князя Святослава почала вважатися неоднозначною, День не вказує.
Що ж це все означає насправді? Це все означає практичну деукраїнізацію. Наступними кроками цієї республіки неважко передбачити скасування української національної символіки, заборону національного книгодрукування, вимоги до українців покаятися за знищення Хазарського каганату з виплатою відшкодувань нащадкам постраждалих тощо.
На відміну від м’якої і поміркованої національно-відроджувальної інтелігенції, українофоби діють швидко і жорстко. Інтелігенція 13 років відмежовувалася і не піддавалася на провокації. Українофоби протягом року вбили 8 000 000. За Голодомор не покарано нікого.
Етноцид української нації триває. Як триває і витиснення титульної нації за кордон. Порожні землі заселятимуться мігрантами з Азії та Африки.
Ви кажете, це перебільшення? Товаріщі…
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Народний Оглядач презентує: Брутальний наклеп. Бойовик
Світ:
04021001a.jpg
1. У самому центрі Києва на Софіївській площі відбувся мітинг різношерстних українофобів Бабуріна-Вітренко. Шабаш антиукраїнських ультранаціоналістів був санкціонований, відбувався під опікою органів, що фінансуються з державного бюджету України. Тобто українські платники податків оплачували з власної кишені захист тих, хто палає до них зоологічною ненавистю.
2. Національний банк видав пам’ятну монету, присвячену роковинам Переяславської ради.
3. Під приводом боротьби з антисемітизмом заборонено газету захисту українських селян Сільські Вісті. Фактичною провиною Сільських Вістей стала їхня україномовність.
4. Верховною Радою заборонене звернення “пан”.
5. Тижневик 2000 (№6 за цей рік) на першій шпальті надрукував гасло “Російська мова – рідна мова НАШОГО народу”. Логічне пояснення – малася на увазі мова тих, хто заборонив Сільські Вісті.
6. Громадянин на ім’я О.Найман заперечив право українців на спорудження у Києві пам’ятника Князю Святославу. Суб’єктивні нотатки гр. О.Наймана вважала за потрібне надрукувати газета День (№15 за цей рік), дозволивши собі дивну тезу про те, що постать Князя Святослава, мовляв, не є однозначною. З яких це пір постать Князя Святослава почала вважатися неоднозначною, День не вказує.
Що ж це все означає насправді? Це все означає практичну деукраїнізацію. Наступними кроками цієї республіки неважко передбачити скасування української національної символіки, заборону національного книгодрукування, вимоги до українців покаятися за знищення Хазарського каганату з виплатою відшкодувань нащадкам постраждалих тощо.
На відміну від м’якої і поміркованої національно-відроджувальної інтелігенції, українофоби діють швидко і жорстко. Інтелігенція 13 років відмежовувалася і не піддавалася на провокації. Українофоби протягом року вбили 8 000 000. За Голодомор не покарано нікого.
Етноцид української нації триває. Як триває і витиснення титульної нації за кордон. Порожні землі заселятимуться мігрантами з Азії та Африки.
Ви кажете, це перебільшення? Товаріщі…
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)