Людина живе задля одного-єдиного моменту. А що, як цей момент минає? А нічого. Живе далі, але вже без сенсу. Цю думку висловив французский письменник Мішель Уельбек. Але те саме стверджував найвідоміший білоруський письменник ХХ сторіччя Василь Биков у своїх класичних творах.
Посмертно вийшла його нова повість, де ця людська драма знаходить своє найчистіше виявлення.
Биков скінчив повість 1998 року. Від'їжджаючи з Білорусі в змушену еміграцію, він віддав рукопис на зберігання свому другу-критику. "Не пора це друкувати", — сказав він йому.
Справді, твір не мав шансів вийти в ті роки. Та й тепер незалежний журнал "Дієслово" ризикував, друкуючи повість “Афганець” — так вона називається.
Забити диктатора. Про це мріє ветеран Афганістану, живучі в гаражі, без роботи, покитутий дружиною. Задля своєї мрії він навіть продав гараж — щоб купити зброю. Тільки для цього він пішов служити в ОМОН. Як інший славетний биковській герой Рибак — у поліцію.
І зрадив — як Рибак. Але не тоді, коли не стрілив у диктатора-президента. Раніше, коли, розганяючи демонстрацію опозиції, порвав на шмати національний білоруський біло-червоно-білий прапор.
Чому ж не вистрілив афганець? Його соціальні проблеми розв'язалися з переходом на повне державне забеспечення у ОМОНі. А національне громадянське "я" заглохло.
У "Афганці" традиційна биковська "правда війни" стає просто правдою життя. Війна, молода демократія, пострадянський капіталізм — антураж. Вибір завжди один, між Богом та дияволом. На питання, що вибрав головний герой, Биков для себе та для нас відовідає.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Вбити диктатора мріє останній герой Василя Бикова
Світ:
04050801e.jpg
Биков скінчив повість 1998 року. Від'їжджаючи з Білорусі в змушену еміграцію, він віддав рукопис на зберігання свому другу-критику. "Не пора це друкувати", — сказав він йому.
Справді, твір не мав шансів вийти в ті роки. Та й тепер незалежний журнал "Дієслово" ризикував, друкуючи повість “Афганець” — так вона називається.
Забити диктатора. Про це мріє ветеран Афганістану, живучі в гаражі, без роботи, покитутий дружиною. Задля своєї мрії він навіть продав гараж — щоб купити зброю. Тільки для цього він пішов служити в ОМОН. Як інший славетний биковській герой Рибак — у поліцію.
І зрадив — як Рибак. Але не тоді, коли не стрілив у диктатора-президента. Раніше, коли, розганяючи демонстрацію опозиції, порвав на шмати національний білоруський біло-червоно-білий прапор.
Чому ж не вистрілив афганець? Його соціальні проблеми розв'язалися з переходом на повне державне забеспечення у ОМОНі. А національне громадянське "я" заглохло.
У "Афганці" традиційна биковська "правда війни" стає просто правдою життя. Війна, молода демократія, пострадянський капіталізм — антураж. Вибір завжди один, між Богом та дияволом. На питання, що вибрав головний герой, Биков для себе та для нас відовідає.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)