Найбільша зала Апеляційного суду № 5 була переповнена. Чулося скандування пікетувальників під вікнами суду: „Свободу «Сільським вістям!”. На чому аргументувалася позиція захисту? З таким запитанням кореспондент ІМІ звернулася до адвоката „Сільських вістей”, директора юридичної фірми „Професіонал” Миколи Полудьонного:
- Це досить складне правове питання і мало хто з нефахівців може зрозуміти його. Якщо кількома словами - рішення Шевченківського суду є абсолютно незаконним, безпідставним.
По-перше, суд фактично перебрав на себе місію трактувати чиїсь оцінки на предмет їх правильності чи неправильності – хоча суд цього робити не може.
По-друге, коли йдеться про кримінально-каране діяння, таке як розпалювання міжнаціональної ворожнечі, треба, щоб спочатку шляхом проведення попереднього слідства, а потім судового розгляду в кримінальному суді був встановлений факт такого діяння, встановлена особа, яка його вчинила, встановлено і відповідно її умисел - що вона саме таким способом бажала розпалити міжнаціональну ворожнечу між людьми, спровокувати якісь сутички, протистояння і таке інше. А вже після того, як таке рішення суду вступить в законну силу, можна говорити про те, що ця особа протизаконно використала цей ЗМІ у таких цілях. Якщо ж цього немає – то не можна сказати що хтось використав ЗМІ, що тягне за собою припинення його випуску.
І цивільний суд цього встановити не може – у нього немає відповідних інструментів, отже він не може зробити висновок. Таким чином, відповідне рішення Шевченківського суду є просто нелегітимним.
Перше питання – хто використав газету для розпалювання міжнаціональної ворожнечі? Жодної людини не названо в суді. Людини немає – то й не можна сказати, що хтось умисно бажав розпалити міжнаціональну ворожнечу, тому ми й кажемо, що це є дискусія, політична, громадська. Вона складна і певною мірою болісна, але до неї треба ставитися толерантно. Не можна карати газету за те, що вона є провідником громадських дискусій.
Окрім того, Антифашистський комітет не може подавати такі позови – якщо хтось вважає ображеними свої національні почуття, то ця людина може звертатися до суду.
Комітет же повинен, принаймні, представити доручення від таких осіб, - зазначив пан Полудьонний. - Хоча знову таки питання розпалювання міжнаціональної ворожнечі – це елемент публічного порядку , не приватно-правового, не відносин між людьми або між громадською організацією і людьми, а елемент публічно-правового порядку, коли держава вказує на те, що це є злочин.”
Юрій Кармазін, виступаючи під час слухання, звернувся до суду з проханням не лише скасувати рішення Шевченківського суду, а й звернутися до відповідних кадрових інстанцій з поданням про невідповідність професійній посаді судді Саприкіної, яка винесла юридично неграмотне рішення.
Після обіду буде виступати захист Антифашистського комітету, представлений юристами Марією Швець та Євгенією Бажатіною.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Микола Полудьонний: «Не можна карати газету за те, що вона є провідником громадських дискусій»
Категорія:
По-перше, суд фактично перебрав на себе місію трактувати чиїсь оцінки на предмет їх правильності чи неправильності – хоча суд цього робити не може.
По-друге, коли йдеться про кримінально-каране діяння, таке як розпалювання міжнаціональної ворожнечі, треба, щоб спочатку шляхом проведення попереднього слідства, а потім судового розгляду в кримінальному суді був встановлений факт такого діяння, встановлена особа, яка його вчинила, встановлено і відповідно її умисел - що вона саме таким способом бажала розпалити міжнаціональну ворожнечу між людьми, спровокувати якісь сутички, протистояння і таке інше. А вже після того, як таке рішення суду вступить в законну силу, можна говорити про те, що ця особа протизаконно використала цей ЗМІ у таких цілях. Якщо ж цього немає – то не можна сказати що хтось використав ЗМІ, що тягне за собою припинення його випуску.
І цивільний суд цього встановити не може – у нього немає відповідних інструментів, отже він не може зробити висновок. Таким чином, відповідне рішення Шевченківського суду є просто нелегітимним.
Перше питання – хто використав газету для розпалювання міжнаціональної ворожнечі? Жодної людини не названо в суді. Людини немає – то й не можна сказати, що хтось умисно бажав розпалити міжнаціональну ворожнечу, тому ми й кажемо, що це є дискусія, політична, громадська. Вона складна і певною мірою болісна, але до неї треба ставитися толерантно. Не можна карати газету за те, що вона є провідником громадських дискусій.
Окрім того, Антифашистський комітет не може подавати такі позови – якщо хтось вважає ображеними свої національні почуття, то ця людина може звертатися до суду.
Комітет же повинен, принаймні, представити доручення від таких осіб, - зазначив пан Полудьонний. - Хоча знову таки питання розпалювання міжнаціональної ворожнечі – це елемент публічного порядку , не приватно-правового, не відносин між людьми або між громадською організацією і людьми, а елемент публічно-правового порядку, коли держава вказує на те, що це є злочин.”
Юрій Кармазін, виступаючи під час слухання, звернувся до суду з проханням не лише скасувати рішення Шевченківського суду, а й звернутися до відповідних кадрових інстанцій з поданням про невідповідність професійній посаді судді Саприкіної, яка винесла юридично неграмотне рішення.
Після обіду буде виступати захист Антифашистського комітету, представлений юристами Марією Швець та Євгенією Бажатіною.
----------------------------
В тему:
Головний рабин України за закриття "Сільських вістей"
Янукович – єврейський президент! Кучма – «бідний, золотий» антисеміт. А Ющенко – не «їх» людина.
Так є СДПУ(о) фашистською партією чи ні?
Фашисти в Україні? Де і хто вони?
Єврейські ярлики
Гадюче кодло
Політкоректна ідентифікація ворога
Берлінська конференція з антисемітизму дозволила критику євреїв
Антисемітизм в умовах глобалізації як право нації на самовизначення
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)