Протягом одного лише дня книга Ігоря Каганця “Арійський стандарт” була розкуплена українцями, які мешкають в Римі. Книгою вже зацікавився Ватикан, і один її примірник потрапив до його бібліотеки. Серед користувачів Ватиканської бібліотеки — Папа Римський Іван Павло ІІ, а також багато дослідників із різних країн світу.
Колись у дитинстві я шукав кімнату кривих дзеркал, щоб посміятись. Пізніше, коли зростав, міркував, де знайти правду, щоб зрозуміти, чому все так у цьому світі несправедливо... Нам завжди бракує чогось справжнього, істинного, тієї парадигми, на яку хочеться рівнятися, до якої треба прямувати.
У радянській школі нам давали різних героїв для наслідування — Павлика Морозова, приміром, або Павку Корчагіна, та змінилися часи і цінності, і виявилося, що на місці цих “героїв” і “образу епохи” — пустка. І така ж сама пустка — у світогляді.
Ось уже 13 років, як Україна виборола незалежність і відкинула стару епоху, а ми й досі не виробили справжньої і світлої життєздатної української ідеї. Ба навіть більше того — ми не міркуємо над тим, які процеси нині відбуваються у планетарному суспільстві, які закономірності виявляють себе на сучасному міжепохальному зламі. Ми лінуємось знати, куди суне людство і яку роль у цьому русі має відіграти Україна...
У цьому розумінні “Арійський стандарт” Ігоря Каганця можна вважати надзвичайно вчасною і доречною світоглядно-суспільствознавчою подією. Автор знайшов у собі сміливість сказати правду і дав поживу для роздумів над запитаннями, які мучили нас усе життя. Розкриваючи суть глибинних цивілізаційних рушіїв (зокрема через діалектично суперечливі взаємостосунки різних рас і народів), всесвітні закономірності природно-суспільного поступу, циклічний характер людської історії, він зрештою підводить нас до думки про чільну духовно-світоглядну роль України у нинішньому Великому Переході планетарної спільноти до якісно нової епохи...
Коли я читав книгу “Арійський стандарт” у Римі, її в моїх руках побачив Джуліо ді Ніколаїс — відомий журналіст-філософ, який закінчив свого часу католицький університет. Він якось інтуїтивно одразу ж збагнув суть “Стандарту”. Останніми роками Джуліо ді Ніколаїс досліджує феномен українських козаків, демократію Запорізької Січі. Він дивується, чому багато ідей Пилипа Орлика були втілені в конституціях Франції і США, але відсутні в конституції унезалежненої України. Джуліо вірить, що коли у світі знатимуть про феномен козацтва, а також відкриють загальні знання про етно- і відповідно цивілізацієтворчі процеси, що відбувалися протягом тисячоліть, то людство знайде шляхи до подолання сучасної кризи і успішного дальшого поступу.
Отим-то Джуліо ді Ніколаїс і студіює зараз за допомогою перекладача книгу Ігоря Каганця і дякує авторові за його висновки, а також і за дібрані й усукупнені воєдино численні факти і гіпотези з різних галузей цивілізацієзнавчих наук...
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
“Арійський стандарт” читають у Ватиканській бібліотеці
Світ:
04052504e.JPG
У радянській школі нам давали різних героїв для наслідування — Павлика Морозова, приміром, або Павку Корчагіна, та змінилися часи і цінності, і виявилося, що на місці цих “героїв” і “образу епохи” — пустка. І така ж сама пустка — у світогляді.
Ось уже 13 років, як Україна виборола незалежність і відкинула стару епоху, а ми й досі не виробили справжньої і світлої життєздатної української ідеї. Ба навіть більше того — ми не міркуємо над тим, які процеси нині відбуваються у планетарному суспільстві, які закономірності виявляють себе на сучасному міжепохальному зламі. Ми лінуємось знати, куди суне людство і яку роль у цьому русі має відіграти Україна...
У цьому розумінні “Арійський стандарт” Ігоря Каганця можна вважати надзвичайно вчасною і доречною світоглядно-суспільствознавчою подією. Автор знайшов у собі сміливість сказати правду і дав поживу для роздумів над запитаннями, які мучили нас усе життя. Розкриваючи суть глибинних цивілізаційних рушіїв (зокрема через діалектично суперечливі взаємостосунки різних рас і народів), всесвітні закономірності природно-суспільного поступу, циклічний характер людської історії, він зрештою підводить нас до думки про чільну духовно-світоглядну роль України у нинішньому Великому Переході планетарної спільноти до якісно нової епохи...
Коли я читав книгу “Арійський стандарт” у Римі, її в моїх руках побачив Джуліо ді Ніколаїс — відомий журналіст-філософ, який закінчив свого часу католицький університет. Він якось інтуїтивно одразу ж збагнув суть “Стандарту”. Останніми роками Джуліо ді Ніколаїс досліджує феномен українських козаків, демократію Запорізької Січі. Він дивується, чому багато ідей Пилипа Орлика були втілені в конституціях Франції і США, але відсутні в конституції унезалежненої України. Джуліо вірить, що коли у світі знатимуть про феномен козацтва, а також відкриють загальні знання про етно- і відповідно цивілізацієтворчі процеси, що відбувалися протягом тисячоліть, то людство знайде шляхи до подолання сучасної кризи і успішного дальшого поступу.
Отим-то Джуліо ді Ніколаїс і студіює зараз за допомогою перекладача книгу Ігоря Каганця і дякує авторові за його висновки, а також і за дібрані й усукупнені воєдино численні факти і гіпотези з різних галузей цивілізацієзнавчих наук...
--------------------------------
В тему:
Нова книга Ігоря Каганця “Арійський стандарт”
Свій, своєму, про своє
Геноцид всесвітнього зла. Рецензія на книгу “Арійський стандарт”
Стратегія Четвертої хвилі
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)