60-т років тому 1-а Українська Дивізія Української Національної Армії «Галичина» заступила дорогу російській Червоній Армії під Бродами, рятуючи своїх земляків від кривавого «освобождєнія.» В тяжких боях з переважаючими силами ворога дивізія воліла загинути, але не капітулювати. Нині вдячні нащадки схиляють голови, вшановуючи пам’ять стрільців і старшин дивізії, котрі полягли героями в бою за Українську Державність.
Однак залишились в Україні і поза її межами ті, хто засадничо заперечує невід’ємне право українців на самооборону, збройний захист своїх дітей і домівок від чужоземних загарбників, під якими облудними гаслами ті не виступали б.
Постколоніальний державний апарат України офіційно звеличує колишніх енкаведистів-убивць українців, а учасників національно-визвольного руху українського народу зневажає.
Підбадьорені цим і впевнені у своїй безкарності, антиукраїнські сили і далі роздувають мильну бульку «українських воєнних злочинців», спекулюючи на малоінформованості широкого народного загалу.
Наклепницькі напади на дивізію почалися одразу ж після війни, коли частина її колишніх членів емігрувала з Великобританії до Канади. Це була українська політична еміграція, небажана для Москви і її прихильників на Заході. Вирішено було в будь-який спосіб її скомпрометувати .
У зв'язку із провокативними вимогами відповідних чинників, імміграційний департамент Канади 5 серпня 1950 року попросив міністерство закордонних справ звернутися до Великобританії за характеристикою про минуле дивізії.
4 вересня 1950 року британський уряд надіслав відповідь:
«Під час перебування в Італії ці люди були перевірені радянською та британською місіями. Вони засвідчили, що не було і немає ніяких підстав припускати, що хтось із них боровся проти західних союзників чи був задіяний у злочинах проти людства, їхня поведінка відтоді, як вони прибули до цієї країни, була гарною, і вони ніколи і ні в чому не виявили своєю поведінкою якоїсь причетності до нацистської ідеології. За свідченням спеціальної місії Військового відомства, що мала на меті перевірити цих людей, вони пішли добровільно воювати проти Червоної Армії з націоналістичних міркувань після окупації Західної України, коли було підписано нацистсько-радянський пакт. Не зважаючи на те, що комуністична пропаганда постійно намагається зобразити їх і багатьох інших біженців як «зрадників» і «воєнних злочинців», варто зазначити, що жодних звинувачень у воєнних злочинах не було висунуто ані радянським, ані іншим урядом проти когось із членів цієї групи».
Така оцінка британським урядом минулого дивізії і наступне рішення канадського уряду про сприятливе ставлення до дивізійників є високою оцінкою дивізії.
На жаль, офіційний Київ і досі не сказав вдячного слова вірним синам України.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Великобританія толерувала дивізію «Галичина»
Світ:
04073002a.jpg
Постколоніальний державний апарат України офіційно звеличує колишніх енкаведистів-убивць українців, а учасників національно-визвольного руху українського народу зневажає.
Підбадьорені цим і впевнені у своїй безкарності, антиукраїнські сили і далі роздувають мильну бульку «українських воєнних злочинців», спекулюючи на малоінформованості широкого народного загалу.
Наклепницькі напади на дивізію почалися одразу ж після війни, коли частина її колишніх членів емігрувала з Великобританії до Канади. Це була українська політична еміграція, небажана для Москви і її прихильників на Заході. Вирішено було в будь-який спосіб її скомпрометувати .
У зв'язку із провокативними вимогами відповідних чинників, імміграційний департамент Канади 5 серпня 1950 року попросив міністерство закордонних справ звернутися до Великобританії за характеристикою про минуле дивізії.
4 вересня 1950 року британський уряд надіслав відповідь:
«Під час перебування в Італії ці люди були перевірені радянською та британською місіями. Вони засвідчили, що не було і немає ніяких підстав припускати, що хтось із них боровся проти західних союзників чи був задіяний у злочинах проти людства, їхня поведінка відтоді, як вони прибули до цієї країни, була гарною, і вони ніколи і ні в чому не виявили своєю поведінкою якоїсь причетності до нацистської ідеології. За свідченням спеціальної місії Військового відомства, що мала на меті перевірити цих людей, вони пішли добровільно воювати проти Червоної Армії з націоналістичних міркувань після окупації Західної України, коли було підписано нацистсько-радянський пакт. Не зважаючи на те, що комуністична пропаганда постійно намагається зобразити їх і багатьох інших біженців як «зрадників» і «воєнних злочинців», варто зазначити, що жодних звинувачень у воєнних злочинах не було висунуто ані радянським, ані іншим урядом проти когось із членів цієї групи».
Така оцінка британським урядом минулого дивізії і наступне рішення канадського уряду про сприятливе ставлення до дивізійників є високою оцінкою дивізії.
На жаль, офіційний Київ і досі не сказав вдячного слова вірним синам України.
----------------------------------------------------
В тему:
Пам'ять про епоху боротьби
Знаменну дату відзначено у Києві
В Естонії готуються до проведення урочистого зліту ветеранів Естонського леґіона
Естонці шануют пам’ять про 20 національну Дивізію СС
У Латвії вшанували пам’ять загиблих легіонерів
В Латвії вшановують пам’ять латиських легіонерів Waffen SS
Німецький експеримент
Фашизм чи солідаризм?
Український фашизм. Запрошення до дискусії
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)