Під час війни мама й бабуся Віктора Ющенка в його рідному селі Хоружівка, що на Сумщині, переховували трьох єврейських дівчат. Півтора року. Ризикуючи власним життям.
25 вересня цього року, в Йом Кіпур, у Судний День, прийшовши до синагоги, я запитав рабина: „Чи можна рабинові молитися в синагозі за неєврея, за християнина?” „Можна, – відповів він. – Як звуть цю людину?” „Віктор, син Андрія”. „Я розумію, про кого йдеться”, – сказав рабин.
І звернувся до Бога з молитвою. І староєврейською мовою попросив Бога дати здоров’я Вікторові, синові Андрія – Вікторові Андрійовичу Ющенку. В Судний День – день, коли Бог підписує вирок людям. „Хатімa товa, Вікторе Андрійовичу, – доброго підпису”, – подумки побажав я. Того дня Віктор Ющенко перебував у віденській клініці. І ось – він повернувся в Україну. І зустрітися з ним, стати пліч-о-пліч із ним приходять сотні тисяч людей.
Вітаючи євреїв України зі святом Ханука, вітаючи євреїв України зі святом Песах, Віктор Андрійович наголошував: „Історія євреїв багато чого вчить нас усіх”. І цитував Лесю Українку: „І ти колись боролась, мов Ізрaель, Укрaїно моя”. „Вихід із рабства і здобуття Свободи – це два відмінні процеси, – казав нам Віктор Ющенко. – Свободу здобуто лише тоді, коли людина „вичавила раба” з себе самої.
Свободу здобуто лише тоді, коли визволено душу, що несла відбиток рабства. Лише тоді ніяка земна сила, ніхто з рабів, що називають себе господарями цього світу, не зможе відібрати в неї свободу”. Знову й знову звертаючись до історії євреїв, Віктор Ющенко казав: „Багатовікове рабство притуплює прагнення волі, люди зневірюються й ремствують: „Навіщо вивів ти нас – померти в пустелі? Краще б ми лишилися живими в рабстві!” І каже Мойсей: „Не бійтеся, стійте – і ви побачите спасіння Боже!” Це ж до нас, до всіх, це ж і нині: „Не бійтеся, стійте...” Тож повторімо сьогодні всі разом, усією Україною: „Від рабства – до Волі, від смутку – до радості, від скорботи – до свята, від мороку – до великого світла!”
Під час війни мама й бабуся Віктора Ющенка в його рідному селі Хоружівка, що на Сумщині, переховували трьох єврейських дівчат. Півтора року. Ризикуючи власним життям. Вони рятували єврейські душі. Історія цієї родини багато чого вчить нас усіх. Станьмо ж пліч-о-пліч з їхнім сином і онуком, станьмо пліч-о-пліч із нашими братами-українціми – аби врятувати Україну.
1991 року більшістю голосів євреї підтримали українську Незалежність. Не схибимо й нині. Стаючи поруч із Віктором Ющенком, повторимо вголос і подумки: «Ейн давaр га-омeд біфнeй га-рацoн! – Ніщо не встоїть перед волею!”. Обозреватель
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
До євреїв України
Категорія:
04110302a.gif
Вітаючи євреїв України зі святом Ханука, вітаючи євреїв України зі святом Песах, Віктор Андрійович наголошував: „Історія євреїв багато чого вчить нас усіх”. І цитував Лесю Українку: „І ти колись боролась, мов Ізрaель, Укрaїно моя”. „Вихід із рабства і здобуття Свободи – це два відмінні процеси, – казав нам Віктор Ющенко. – Свободу здобуто лише тоді, коли людина „вичавила раба” з себе самої.
Свободу здобуто лише тоді, коли визволено душу, що несла відбиток рабства. Лише тоді ніяка земна сила, ніхто з рабів, що називають себе господарями цього світу, не зможе відібрати в неї свободу”. Знову й знову звертаючись до історії євреїв, Віктор Ющенко казав: „Багатовікове рабство притуплює прагнення волі, люди зневірюються й ремствують: „Навіщо вивів ти нас – померти в пустелі? Краще б ми лишилися живими в рабстві!” І каже Мойсей: „Не бійтеся, стійте – і ви побачите спасіння Боже!” Це ж до нас, до всіх, це ж і нині: „Не бійтеся, стійте...” Тож повторімо сьогодні всі разом, усією Україною: „Від рабства – до Волі, від смутку – до радості, від скорботи – до свята, від мороку – до великого світла!”
Під час війни мама й бабуся Віктора Ющенка в його рідному селі Хоружівка, що на Сумщині, переховували трьох єврейських дівчат. Півтора року. Ризикуючи власним життям. Вони рятували єврейські душі. Історія цієї родини багато чого вчить нас усіх. Станьмо ж пліч-о-пліч з їхнім сином і онуком, станьмо пліч-о-пліч із нашими братами-українціми – аби врятувати Україну.
1991 року більшістю голосів євреї підтримали українську Незалежність. Не схибимо й нині. Стаючи поруч із Віктором Ющенком, повторимо вголос і подумки: «Ейн давaр га-омeд біфнeй га-рацoн! – Ніщо не встоїть перед волею!”. Обозреватель
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)