Українська прем'єра короткометражної стрічки Ігоря Стрембіцького "Подорожні", яка перемогла на Каннському кінофестивалі, відбулася в його рідному селі Парище на Івано-Франківщині.
Так захотів сам режисер, який каже, що успіхом у Каннах насамперед завдячує землякам.
Він також рекомендує намагатися не "розуміти", а відчути цю стрічку. Але чи вдалося це односельчанам автора стрічки?
10-хвилинну документальну стрічку зібралося подивитися чи не все село Парищі.
До сільського клубу прийшли всі - від найстаршого до найменшого, а самого автора приймали як героя. Стрічку показували тричі, бо зала не могла вмістити всіх бажаючих одночасно.
Враження від побаченого в кожного різні.
Мати Ігора Стрембіцького - Марія, каже, що за сина дуже радіє, однак його документальну стрічку переглядала кілька разів і так до кінця і не зрозуміла:
І хоча героями стрічки є психічно хворі люди, фільм не є важким. Навпаки, на фестивалі в Каннах його називали чистим та світлим.
Над цією картиною Ігор Стрембіцький працював 3 роки. І зараз каже, що робив фільм не для фестивалю, а для себе.
Презентувати стрічку у рідному селі підштовхнули батьки, які з недовірою ставилися до роботи сина.
Чи зрозуміли земляки ідею фільму Стрембіцького, сказати важко, однак за їх словами він таки відрізняється від тих, які вони щодня бачать по телевізору.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Прем'єра стрічки Подорожні в селі Парище
Світ:
05053106s.jpg
Він також рекомендує намагатися не "розуміти", а відчути цю стрічку. Але чи вдалося це односельчанам автора стрічки?
10-хвилинну документальну стрічку зібралося подивитися чи не все село Парищі.
До сільського клубу прийшли всі - від найстаршого до найменшого, а самого автора приймали як героя. Стрічку показували тричі, бо зала не могла вмістити всіх бажаючих одночасно.
Враження від побаченого в кожного різні.
Мати Ігора Стрембіцького - Марія, каже, що за сина дуже радіє, однак його документальну стрічку переглядала кілька разів і так до кінця і не зрозуміла:
І хоча героями стрічки є психічно хворі люди, фільм не є важким. Навпаки, на фестивалі в Каннах його називали чистим та світлим.
Над цією картиною Ігор Стрембіцький працював 3 роки. І зараз каже, що робив фільм не для фестивалю, а для себе.
Презентувати стрічку у рідному селі підштовхнули батьки, які з недовірою ставилися до роботи сина.
Чи зрозуміли земляки ідею фільму Стрембіцького, сказати важко, однак за їх словами він таки відрізняється від тих, які вони щодня бачать по телевізору.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)