Понад пів року у вінницькому дитячому притулку «Добро» мешкає дівчинка, справжнього ім’я та прізвища якої встановити не вдається. Себе вона називає циганським прізвищем, але циган боїться і ніби-то рідних, які за нею приходять, не визнає. Працівники ж притулку мають свою версію – в річному віці дитину було викрадено.
Людмилі Чаві на вік років шість. До вінницького притулку «Добро» вона потрапляла неодноразово. Її забирали з трамваїв та вокзалів, де дитина жебракувала, просячи гроші на їжу.
Кожен раз по неї в заклад приходили люди, що називали себе родичами. Але документи, хоча б свідоцтво про народження дівчинки, надати не могли. За їхніми словами, на Вінниччину родина переїхала із Закарпаття. Але, жоден запит щодо цієї сім’ї задовільних результатів не дав.
Леонід Чернишенко, вихователь-методист притулку «Добро»: «Прийшов чоловік. Який стверджував, що він її батько, ми з ним переговорили. Він дав цю інформацію, що вона дійсно із Закарпатської області, що вона там народилася. Організували зустріч, бо я сам займався цим питанням. Посадив з однієї сторони дивана його, з іншого її. Він побачив і каже – це моя дочка. Вона на нього подивилася і каже – я його не знаю».
Про свою професію Люда згадує неохоче. Каже, що вже забула як жебракувати і хоче вчитися, аби стати вихователем. Жінку, в якої жила, у розповідях називає мамою, саме вона, за словами дівчинки навчила її жебракувати. Були в неї також батько та брат.
Людмила, вихованка притулку: «Ми, тако, буває сидимо на лавці на вокзалі. Я просила із Сашком і тоді я напросила гроші, їсти. Тоді мама купила їсти картоплю, або ше шось. Купила додому і тоді там варить, або картошку жарить».
У персоналу притулку Люда загальна улюблениця. Але, що з нею робити далі – не відомо. Ні в інтернат, ні до школи без документів не візьмуть. А тут ще з’явилася версія, що дитину викрали у віці немовляти.
Михайло Тарасюк, вихователь притулку «Добро»: «До нас часто попадають діти циганської національності, які тоже разом ходили по трамваях і по вокзалах і знають її. І коли один раз прийшли забирати цих дітей, циганської національності, то вони сказали, що ця дитина, то єсть Люда, була викрадена ще маленькою в місті Києві. Подали в Київ, то там знайшлася жінка, в якої 98-го року народження дитина, в 99-му її вкрали».
На сьогодні не відомо, чи є дівчинка, саме тою, викраденою дитиною. Але шестирічна Люда стала заручником обставин, яких вона змінити не може. Щоправда, в директора притулку є ще одна, більш проста версія – мати знаходиться на заробітках і поки вона не з’явиться вдома, ніхто шукати зниклу доньку не збирається.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Дівчинка стала заручником циганського табору
Категорія:
05061504a.jpg
Кожен раз по неї в заклад приходили люди, що називали себе родичами. Але документи, хоча б свідоцтво про народження дівчинки, надати не могли. За їхніми словами, на Вінниччину родина переїхала із Закарпаття. Але, жоден запит щодо цієї сім’ї задовільних результатів не дав.
Леонід Чернишенко, вихователь-методист притулку «Добро»: «Прийшов чоловік. Який стверджував, що він її батько, ми з ним переговорили. Він дав цю інформацію, що вона дійсно із Закарпатської області, що вона там народилася. Організували зустріч, бо я сам займався цим питанням. Посадив з однієї сторони дивана його, з іншого її. Він побачив і каже – це моя дочка. Вона на нього подивилася і каже – я його не знаю».
Про свою професію Люда згадує неохоче. Каже, що вже забула як жебракувати і хоче вчитися, аби стати вихователем. Жінку, в якої жила, у розповідях називає мамою, саме вона, за словами дівчинки навчила її жебракувати. Були в неї також батько та брат.
Людмила, вихованка притулку: «Ми, тако, буває сидимо на лавці на вокзалі. Я просила із Сашком і тоді я напросила гроші, їсти. Тоді мама купила їсти картоплю, або ше шось. Купила додому і тоді там варить, або картошку жарить».
У персоналу притулку Люда загальна улюблениця. Але, що з нею робити далі – не відомо. Ні в інтернат, ні до школи без документів не візьмуть. А тут ще з’явилася версія, що дитину викрали у віці немовляти.
Михайло Тарасюк, вихователь притулку «Добро»: «До нас часто попадають діти циганської національності, які тоже разом ходили по трамваях і по вокзалах і знають її. І коли один раз прийшли забирати цих дітей, циганської національності, то вони сказали, що ця дитина, то єсть Люда, була викрадена ще маленькою в місті Києві. Подали в Київ, то там знайшлася жінка, в якої 98-го року народження дитина, в 99-му її вкрали».
На сьогодні не відомо, чи є дівчинка, саме тою, викраденою дитиною. Але шестирічна Люда стала заручником обставин, яких вона змінити не може. Щоправда, в директора притулку є ще одна, більш проста версія – мати знаходиться на заробітках і поки вона не з’явиться вдома, ніхто шукати зниклу доньку не збирається.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)