Знаменно, що зачитував Акт злуки між ЗУНР і УНР того зимового дня біля пам'ятника Богдану Хмельницькому у Києві відомий український політик, міністр закордонних справ Західно-Української Народної Республіки Льонгин Цегельський - прадід народного депутата України, Голови Всеукраїнського об'єднання „Свобода” Олега Тягнибока.
Лідер „Свободи” розповідає, що багато дорогих родинних речей, зокрема і тих, що зберігалися від Льонгина Цегельського були втрачені через постійні обшуки їх квартири кагебістами. „Напевне, уже тоді я усвідомив своє призначення і зрозумів, що найбільше щастя на Землі - присвятити життя Україні”, - згадує Олег Тягнибок.
Сьогодні священне завдання свого роду випало нести Олегові Тягнибоку. Саме тому із започаткованою ним „Програмою захисту українців” народний депутат, голова ВО „Свобода” об'їздив понад п'ять сотень міст і сіл України. Кожен рядок програми складений і записаний самими людьми. У ній - біль українських родин, понівечених злочинним комуністичним режимом, і життєві трагедії сучасних безробітних українців, прагнення українок, які не зі своєї волі опинилися за кордоном, і проблеми їхніх залишених в Україні напівсиріт-дітей.
Льонгин Цегельський - життєпис:
Льонгин Цегельський (29.8.1875 - 13.12.1950) - український громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець. Син М. Цегельського. Народився у Кам'янці-Струмиловій (тепер Кам'янка-Бузька Львівської обл.).
З 1886 навчався в Академічній гімназії у Львові. У 1894 вступив на юридичний факультет Львівського університету. З 1898 - член літературної секції наукового гуртка „Академічної громади”. Був одним з активних учасників українського студентського руху, організатор з'їзду українських студентів у Львові (1899), один з ініціаторів студентських виступів у Львівському університеті (1901) та селянських страйків у Галичині (1902). Захистив у Львівському університеті докторську дисертацію з міжнародного права.
Деякий час займався адвокатською практикою, проте незабаром повністю присвятив себе політичній та журналістській діяльності. У 1900-02 редагував журнал „Молода Україна”. Підтримував тісні зв'язки з М. Міхновським, видав у Львові його брошуру „Самостійна Україна” (1900).
Належав до провідних діячів Української національно-демократичної партії, входив до її керівних органів. У 1907-08 - видавець і відповідальний редактор газети „Діло”, редагував газету „Свобода”, у 1915-18 - „Українське слово”, відповідальний редактор „Літературно-наукового вісника”. У 1901 вийшла з друку його брошура „Русь-Україна і Московщина-Росія”, що мала широкий суспільний резонанс. Член Головної управи товариства „Сокіл”, входив у Надзірну раду товариства „Дністер”.
У 1911-18 від УНДП обирався депутатом до австрійської Державної Ради, у 1913 - послом до Галицького сейму.
У 1914-18 роках був членом усіх провідних українських організацій у Галичині - Головної української ради, Загальної української ради, Бойової управи УСС, Союзу визволення України.
18.10.1918 увійшов до складу Української національної ради ЗУНР-ЗОУНР.
З 11.11.1918 - секретар внутрішніх справ першої Ради державних секретарів ЗУНР.
1.12.1918 разом Д. Левицьким підписав у Фастові від імені Української Національної Ради ЗУНР-ЗОУНР передвступний договір з Директорією УНР про об'єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську державу.
У січні-лютому 1919 в уряді С. Голубовича - секретар без портфеля і керівник секретаріату зовнішніх справ. У складі делегації Наддністрянської України брав участь в урочистому проголошенні злуки ЗУНР з УНР та в роботі Трудового конгресу України.
22.1.1919 призначений заступником міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки.
Того ж дня Л. Цегельському була надана честь зачитати Акт злуки між ЗУНР і УНР біля пам'ятника Богдану Хмельницькому у Києві.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Акт Злуки зачитував прадід Олега Тягнибока
Світ:
06012401s.jpg
Сьогодні священне завдання свого роду випало нести Олегові Тягнибоку. Саме тому із започаткованою ним „Програмою захисту українців” народний депутат, голова ВО „Свобода” об'їздив понад п'ять сотень міст і сіл України. Кожен рядок програми складений і записаний самими людьми. У ній - біль українських родин, понівечених злочинним комуністичним режимом, і життєві трагедії сучасних безробітних українців, прагнення українок, які не зі своєї волі опинилися за кордоном, і проблеми їхніх залишених в Україні напівсиріт-дітей.
Льонгин Цегельський - життєпис:
Льонгин Цегельський (29.8.1875 - 13.12.1950) - український громадсько-політичний діяч, дипломат, адвокат, журналіст, видавець. Син М. Цегельського. Народився у Кам'янці-Струмиловій (тепер Кам'янка-Бузька Львівської обл.).
З 1886 навчався в Академічній гімназії у Львові. У 1894 вступив на юридичний факультет Львівського університету. З 1898 - член літературної секції наукового гуртка „Академічної громади”. Був одним з активних учасників українського студентського руху, організатор з'їзду українських студентів у Львові (1899), один з ініціаторів студентських виступів у Львівському університеті (1901) та селянських страйків у Галичині (1902). Захистив у Львівському університеті докторську дисертацію з міжнародного права.
Деякий час займався адвокатською практикою, проте незабаром повністю присвятив себе політичній та журналістській діяльності. У 1900-02 редагував журнал „Молода Україна”. Підтримував тісні зв'язки з М. Міхновським, видав у Львові його брошуру „Самостійна Україна” (1900).
Належав до провідних діячів Української національно-демократичної партії, входив до її керівних органів. У 1907-08 - видавець і відповідальний редактор газети „Діло”, редагував газету „Свобода”, у 1915-18 - „Українське слово”, відповідальний редактор „Літературно-наукового вісника”. У 1901 вийшла з друку його брошура „Русь-Україна і Московщина-Росія”, що мала широкий суспільний резонанс. Член Головної управи товариства „Сокіл”, входив у Надзірну раду товариства „Дністер”.
У 1911-18 від УНДП обирався депутатом до австрійської Державної Ради, у 1913 - послом до Галицького сейму.
У 1914-18 роках був членом усіх провідних українських організацій у Галичині - Головної української ради, Загальної української ради, Бойової управи УСС, Союзу визволення України.
18.10.1918 увійшов до складу Української національної ради ЗУНР-ЗОУНР.
З 11.11.1918 - секретар внутрішніх справ першої Ради державних секретарів ЗУНР.
1.12.1918 разом Д. Левицьким підписав у Фастові від імені Української Національної Ради ЗУНР-ЗОУНР передвступний договір з Директорією УНР про об'єднання ЗУНР і УНР в єдину Українську державу.
У січні-лютому 1919 в уряді С. Голубовича - секретар без портфеля і керівник секретаріату зовнішніх справ. У складі делегації Наддністрянської України брав участь в урочистому проголошенні злуки ЗУНР з УНР та в роботі Трудового конгресу України.
22.1.1919 призначений заступником міністра зовнішніх справ Української Народної Республіки.
Того ж дня Л. Цегельському була надана честь зачитати Акт злуки між ЗУНР і УНР біля пам'ятника Богдану Хмельницькому у Києві.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)