У Запоріжжі поставили мюзикл про сталеварів: у ньому сталевари не тільки варять сталь та закохуються, але й танцюють рок-н-рол. Його назва така ж, як і у відомого фільму, що знімався в цьому місті - «Весна на Зарічній вулиці».
Сюжет стрічки і став першоджерелом для постановки музичного твору. У ньому сталевари не тільки варять сталь та закохуються, але й танцюють рок-н-рол.
Сюжет мюзиклу “Кохання на Зарічній вулиці” відрізняється від кіношного варіанта хіба що ретроспективним поглядом режисера: історію кохання свого дідуся-сталевара та бабусі-вчительки розповідає DJ, який зустрів на дискотеці дівчинку-папараці. Для неї він відкриває вікно у незнане минуле: молодь п’ятидесятих така ж як і сучасна – працює, потроху вчиться, іноді пиячить, бешкетує на танцях та народжує дітей. І все це на тлі запального танцювального ретро.
Втім, через перевантаженість першої дії пісенною лірикою іноді складалося враження, що знову дивишся “Старі пісні про головне”. Однак ці недоліки компенсувала друга частина. Апофеозом дійства стала балетна партія сталеварів та дівчат у червоному, які імітували вогонь мартенів та пристрасті, у якій запалала головна героїня. Після такого напору не тільки вчителька зі своєю поетичною натурою закохалася у мужнього сталевара, а й по сучасному цинічна репортерка, яка слухала цю історію, нарешті зрозуміла: кохання – це не мода і не фізіологія, а вічний потяг людини до духовної досконалості.
Постановник Віталій Денисенко каже, що робив не індустріальну симфонію, а мюзикл про кохання для глядачв різного віку. Попри суперечливі режисерські вирішення із вантажівкою на сцені та показом кінофрагментів, враження публіки позитивне.
Попердньою постановкою Денисенка був фарс. Тепер - мюзикл. Про подальші плани він поки не говорить. Мовляв, підкаже натхнення. 1+1
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Народний соцреалізм - культура правди
Світ:
06040504a.jpg
Сюжет мюзиклу “Кохання на Зарічній вулиці” відрізняється від кіношного варіанта хіба що ретроспективним поглядом режисера: історію кохання свого дідуся-сталевара та бабусі-вчительки розповідає DJ, який зустрів на дискотеці дівчинку-папараці. Для неї він відкриває вікно у незнане минуле: молодь п’ятидесятих така ж як і сучасна – працює, потроху вчиться, іноді пиячить, бешкетує на танцях та народжує дітей. І все це на тлі запального танцювального ретро.
Втім, через перевантаженість першої дії пісенною лірикою іноді складалося враження, що знову дивишся “Старі пісні про головне”. Однак ці недоліки компенсувала друга частина. Апофеозом дійства стала балетна партія сталеварів та дівчат у червоному, які імітували вогонь мартенів та пристрасті, у якій запалала головна героїня. Після такого напору не тільки вчителька зі своєю поетичною натурою закохалася у мужнього сталевара, а й по сучасному цинічна репортерка, яка слухала цю історію, нарешті зрозуміла: кохання – це не мода і не фізіологія, а вічний потяг людини до духовної досконалості.
Постановник Віталій Денисенко каже, що робив не індустріальну симфонію, а мюзикл про кохання для глядачв різного віку. Попри суперечливі режисерські вирішення із вантажівкою на сцені та показом кінофрагментів, враження публіки позитивне.
Попердньою постановкою Денисенка був фарс. Тепер - мюзикл. Про подальші плани він поки не говорить. Мовляв, підкаже натхнення. 1+1
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)