Лише у столиці мешкає понад 17 тисяч ветеранів-афганців. Далеко не всі обзиваються до громадськості, вступають до спілок та обстоюють свої права. А ті, що гурту тримаються, бувають і в київській мерії. Її очільник Олександр Омельченко – теж пороху понюхав на афганських дорогах.
Щороку ветеранам, вдовам та осиротілим батькам вручають нагороди, подяки, пам’ятні годинники. Самим їм багато про що марно хотілося б забути. А ночами у їхню свідомість і досі вдираються жахи пережитого.
Ігор Венжицький, ветеран афгансько-радянської війни: “Різне, саме яскраве – розрізали грудину і сіллю посипають. – Це сон. Про це краще не згадувати.”
Олександр Механенко, ветеран афгансько-радянської війни: “Операции на выезде. Самое такое – подрыв. Сидишь как в консервной банке, доехать до места и назад. Нервы, конечно расшатаны, бывает, фильм смотришь и плачешь.”
Сергій Афіндуліді, ветеран афгансько-радянської війни: “Я думаю, став инвалидом, а пенсия 300 грн., а на лекарства надо – 600, я думаю, это самое страшное”
Усякого було на цій війні - і воїнського братерства і підлоти, і щирої віри у свою місію захисників інтересів вітчизни, і розбитих ілюзій, втрачених рук, ніг, життів, друзів. Тепер – це історія, яка вимагає і справедливої оцінки і справедливої допомоги тим, хто її потребує.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
16 років тому СРСР оголосив про закінчення війни в Афганістані
Категорія:
05021503a.jpg
Щороку ветеранам, вдовам та осиротілим батькам вручають нагороди, подяки, пам’ятні годинники. Самим їм багато про що марно хотілося б забути. А ночами у їхню свідомість і досі вдираються жахи пережитого.
Ігор Венжицький, ветеран афгансько-радянської війни: “Різне, саме яскраве – розрізали грудину і сіллю посипають. – Це сон. Про це краще не згадувати.”
Олександр Механенко, ветеран афгансько-радянської війни: “Операции на выезде. Самое такое – подрыв. Сидишь как в консервной банке, доехать до места и назад. Нервы, конечно расшатаны, бывает, фильм смотришь и плачешь.”
Сергій Афіндуліді, ветеран афгансько-радянської війни: “Я думаю, став инвалидом, а пенсия 300 грн., а на лекарства надо – 600, я думаю, это самое страшное”
Усякого було на цій війні - і воїнського братерства і підлоти, і щирої віри у свою місію захисників інтересів вітчизни, і розбитих ілюзій, втрачених рук, ніг, життів, друзів. Тепер – це історія, яка вимагає і справедливої оцінки і справедливої допомоги тим, хто її потребує.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)