Біла Україна

Тихо меле небесний млин
вічне борошно свіжого снігу
малюкам на веселу втіху,
старикам - на думок сумноплин.

Зблиски сонць в летаргійнім сні
чудно маряться голому віттю
і казкові морозні суцвіття
розцвіли у моїм вікні.

Мерехтять скрізь засніжену днину
у сріблястому сяйві зими
наші мрії. Оновлені ми
бачим білою Україну.

На полях замерзли грудки,
скоро-Диво, Різдвяні Святки!
Буде мед, узвар і кутя,
і народиться Боже дитя.

Встане-зійде зоря-звізда,
полетить золота Коляда
над степами й димами рідними,
над багатими і над бідними.

В новорічну химерну ніч
гарно буть не самому в хаті,
і у світлі воскових свіч
ждать Божественної благодаті.