Наприкінці минулого року (2011) були оприлюднені результати опитування «Герой року», проведеного порталом львівських новин «Вголос». На ниві «громадська діяльність» отримав найбільше голосів Дмитро Фірташ.
Виникає питання: «За що саме його визнали героєм року?». З Інтернет ресурсів отримуємо відповідь.
Співвласник «РосУкрЕнерго», мільярдер Дмитро Фірташ у числі інших меценатів фінансує будівництво університетського містечка в Українському католицькому університеті у Львові. Про це повідомило радіо "Свобода".
Крім того, з Інтернету отримуємо коментар ректора УКУ Бориса Гудзяка про пожертву Дмитра Фірташа: «…Серед них і мільярдер Дмитро Фірташ, який є співголовою Ради інвесторів при Кабміні й якого називають спонсором Партії регіонів. Дмитро Фірташ фінансує Українську програму в Університеті Кембриджа і є доволі колоритною та цікавою фігурою. …протягом півроку спілкувався з понад тисячею людей, які є університетською спільнотою, а це студенти, викладачі, Церква, широке коло меценатів. Близько 5 відсотків людей дуже твердо вважали, що нам не слід приймати пожертви, але більшість підтримали. Я думаю, що пожертва йде на добру справу і з неї скористає дуже багато українців».
Чи було це пожертвою з боку пана Д. Фірташа? Очевидно, що ні. Можна згадати твердження з Євангелія від Матея: «2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі».
Отже, з боку пана Д. Фірташа це було вдале вкладення грошей з рекламною метою. Дійсно, інформація про його «пожертву» розійшлась доволі широко між громадянами Західної України.
Виправдовування паном Б. Гудзяком, що проти пожертви було всього 5 відсотків не витримує критики. Пан Б. Гудзяк є лідером УКУ і він зобов’язаний диктувати громадськості правила моральної поведінки. Зрештою пан Б. Гудзяк повинен знати, що лідер не йде за громадою, а – веде її.
Твердження пана Б. Гудзяка: «що пожертва йде на добру справу і з неї скористає дуже багато українців» доволі суперечлива. Чому? Як би диявол не вихвалював своє насіння, спокушаючи людину, однак плоди, котрі отримали з диявольського насіння, завжди будуть приносити користь дияволу, а не людині.
Взяття «пожертви» УКУ від пана Д. Фірташа буде для багатьох людей і служителів церкви гарним їх виправдовуванням під час виборчої компанії. Зрештою і раніше служителі церкви брали «пожертви» від кандидатів у депутати, з «підмоченою» репутацією, та використовували своє слово для сприяння обрання кандидата, котрий робив «пожертву». І сьогодні можна назвати осіб, котрі не є моральними авторитетами, однак вони використовують релігійну віру людей та авторитет церкви для особистих інтересів. Майже кожна релігійна теле- або радіопрограма завершується словами: «Програма створена за сприянням пана …».
Напевне необхідно нагадати: «Гроші не пахнуть, але дуже смердять» і сподіватись, що сьогоднішні служителі церкви візьмуть приклад із своїх попередників, які в умовах терору 1946-1990 років, організованого російськими шовіністами, зберегли повагу українського народу до УГКЦ.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Чи треба боятись дарів?
Світ:
Наприкінці минулого року (2011) були оприлюднені результати опитування «Герой року», проведеного порталом львівських новин «Вголос». На ниві «громадська діяльність» отримав найбільше голосів Дмитро Фірташ.
Виникає питання: «За що саме його визнали героєм року?». З Інтернет ресурсів отримуємо відповідь.
Співвласник «РосУкрЕнерго», мільярдер Дмитро Фірташ у числі інших меценатів фінансує будівництво університетського містечка в Українському католицькому університеті у Львові. Про це повідомило радіо "Свобода".
Крім того, з Інтернету отримуємо коментар ректора УКУ Бориса Гудзяка про пожертву Дмитра Фірташа: «…Серед них і мільярдер Дмитро Фірташ, який є співголовою Ради інвесторів при Кабміні й якого називають спонсором Партії регіонів. Дмитро Фірташ фінансує Українську програму в Університеті Кембриджа і є доволі колоритною та цікавою фігурою. …протягом півроку спілкувався з понад тисячею людей, які є університетською спільнотою, а це студенти, викладачі, Церква, широке коло меценатів. Близько 5 відсотків людей дуже твердо вважали, що нам не слід приймати пожертви, але більшість підтримали. Я думаю, що пожертва йде на добру справу і з неї скористає дуже багато українців».
Чи було це пожертвою з боку пана Д. Фірташа? Очевидно, що ні. Можна згадати твердження з Євангелія від Матея: «2. Отож, коли даєш милостиню, не труби перед собою, як роблять лицеміри по синагогах та вулицях, щоб їх хвалили люди. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 3. Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: 4. щоб твоя милостиня була таємна, і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі».
Отже, з боку пана Д. Фірташа це було вдале вкладення грошей з рекламною метою. Дійсно, інформація про його «пожертву» розійшлась доволі широко між громадянами Західної України.
Виправдовування паном Б. Гудзяком, що проти пожертви було всього 5 відсотків не витримує критики. Пан Б. Гудзяк є лідером УКУ і він зобов’язаний диктувати громадськості правила моральної поведінки. Зрештою пан Б. Гудзяк повинен знати, що лідер не йде за громадою, а – веде її.
Твердження пана Б. Гудзяка: «що пожертва йде на добру справу і з неї скористає дуже багато українців» доволі суперечлива. Чому? Як би диявол не вихвалював своє насіння, спокушаючи людину, однак плоди, котрі отримали з диявольського насіння, завжди будуть приносити користь дияволу, а не людині.
Взяття «пожертви» УКУ від пана Д. Фірташа буде для багатьох людей і служителів церкви гарним їх виправдовуванням під час виборчої компанії. Зрештою і раніше служителі церкви брали «пожертви» від кандидатів у депутати, з «підмоченою» репутацією, та використовували своє слово для сприяння обрання кандидата, котрий робив «пожертву». І сьогодні можна назвати осіб, котрі не є моральними авторитетами, однак вони використовують релігійну віру людей та авторитет церкви для особистих інтересів. Майже кожна релігійна теле- або радіопрограма завершується словами: «Програма створена за сприянням пана …».
Напевне необхідно нагадати: «Гроші не пахнуть, але дуже смердять» і сподіватись, що сьогоднішні служителі церкви візьмуть приклад із своїх попередників, які в умовах терору 1946-1990 років, організованого російськими шовіністами, зберегли повагу українського народу до УГКЦ.
В тему:
Гроші не пахнуть: Дмитро Фірташ став меценатом Українського католицького університету
В УКУ пропонують відмовитися від образу Жида у різдвяних вертепах
Жид у вертепі
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)