Вихователька дитячого садку Марія Іванівна вигадала ефективний спосіб досягнення дисципліни у ввіреній їй групі малюків.
Уранці, під час сніданку, вона показала дітям велику шоколадну цукерку в яскравій обгортці і урочисто сказала:
- Діти, бачите цукерку? Хто із вас буде сьогодні найкраще себе поводити, той у кінці дня її отримає.
Малюки старалися як могли: ходили по групі мало не навшпиньки, говорили пошепки, з’їдали всю кашу, старанно займалися ліпкою і малюванням…
А в кінці дня запитали виховательку:
- Маріванна, а кому з нас дістанеться цукерка?
- Яка цукерка? - здивувалася наставниця. - Ах, цукерка!.. Так-так, дітки, я помітила ваше старання. Сьогодні ви поводилися значно краще, ніж учора. Але… ще недостатньо. От давайте завтра постарайтеся ще більше, і тоді обов’язково хтось із вас отримає велику і смачну цукерку.
А на другий день усе повторилося: вихователька знову обіцяла солодку нагороду… на завтра.
- Та вона вже сама давно з’їла ту цукерку, а нас тільки дурить! - висловив здогад Вовочка.
Схвильовані діти побігли до виховательки.
- Маріванна, а Вовочка каже, що цукерки нема!
- Кому ви вірите, дітки? - обурилася наставниця. - Цьому баламуту Вовочці? Та він же досі пісяє мимо горщика - ви самі бачили! Не турбуйтеся, цукерка є. Завтра я вам її покажу, от побачите…
Щось подібне відбувається і в дорослому житті. Перед кожними виборами нам обіцяють чергову “цукерку”: то пять “Д”, то бандитам тюрми, то десять кроків назустріч людям, то покращення життя вже сьогодні, то український прорив, то відміну депутатських пільг і недоторканності, то другу державну мову, то ще щось…
І ми купляємося, бо ж обіцянки такі солодкі! А потім виявляється, що ніхто ніяких “цукерок” не збирається народу давати. Можновладці прекрасно їх споживають самі. І навіть не бояться політичного карієсу.
А все-таки страшно цікаво: що ж вони обіцятимуть тепер?
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
А цукерку-то з’їли!
Світ:
- Діти, бачите цукерку? Хто із вас буде сьогодні найкраще себе поводити, той у кінці дня її отримає.
Малюки старалися як могли: ходили по групі мало не навшпиньки, говорили пошепки, з’їдали всю кашу, старанно займалися ліпкою і малюванням…
А в кінці дня запитали виховательку:
- Маріванна, а кому з нас дістанеться цукерка?
- Яка цукерка? - здивувалася наставниця. - Ах, цукерка!.. Так-так, дітки, я помітила ваше старання. Сьогодні ви поводилися значно краще, ніж учора. Але… ще недостатньо. От давайте завтра постарайтеся ще більше, і тоді обов’язково хтось із вас отримає велику і смачну цукерку.
А на другий день усе повторилося: вихователька знову обіцяла солодку нагороду… на завтра.
- Та вона вже сама давно з’їла ту цукерку, а нас тільки дурить! - висловив здогад Вовочка.
Схвильовані діти побігли до виховательки.
- Маріванна, а Вовочка каже, що цукерки нема!
- Кому ви вірите, дітки? - обурилася наставниця. - Цьому баламуту Вовочці? Та він же досі пісяє мимо горщика - ви самі бачили! Не турбуйтеся, цукерка є. Завтра я вам її покажу, от побачите…
Щось подібне відбувається і в дорослому житті. Перед кожними виборами нам обіцяють чергову “цукерку”: то пять “Д”, то бандитам тюрми, то десять кроків назустріч людям, то покращення життя вже сьогодні, то український прорив, то відміну депутатських пільг і недоторканності, то другу державну мову, то ще щось…
І ми купляємося, бо ж обіцянки такі солодкі! А потім виявляється, що ніхто ніяких “цукерок” не збирається народу давати. Можновладці прекрасно їх споживають самі. І навіть не бояться політичного карієсу.
А все-таки страшно цікаво: що ж вони обіцятимуть тепер?
В тему:
Нами керують моральні виродки
Безплідна смоківниця, або як позбутися рекламних монстрів
Гламур толерантної еліти
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)