Його тіло приховували вісім днів. Навіть матері дозволили його побачити лише за кілька хвилин до поховання. Сьогодні віддали землі Валерія Олійника. Він загинув у Голованівському лісі за досі нез’ясованих обставин. У подіях, що передують смерті, фігурують впливові можновладці: місцеві очільники прокуратури та міліції, а також народний депутат.
Односельця Віктора Олійника отець Володимир бачив щодня. Каже – дивакуватий був чолов’яга, але добрий. Рубав сусідам дрова, копав городи, зі зброї мав сокиру й ніж.
Отець Володимир:
Це людина була така, значить, сокира в нього ніж і мішок. Він бере велосипед і йде чи в ліс, чи де. Знайшов бутилочку він її в мішок. Знайшов чобіт – в мішок. Приїжджає додому він все складає. Бояться – його ніхто не боявся. Він ніколи злого нікому не робив.
Того дня у Валерія вкрали велосипеда. Йшов додому пішки. І не дійшов…
Мати Любов Олійник згадує – за два дні по смерті сина до неї завітали гості – дві жінки та 4 чоловіки. Щось шукали в хаті, розпитували про Валерія, а наостанок залишили грошей за умови, що нікуди не піде.
Любов Олійник, мати померлого:
Приїжджали великі люди. Так назвалися. Вони заходили і шукали одьожу і бумаги але то без толку. Від усіх – 200 гривень дали мені…
Ховати Валерія Олійника у Грушках збиралися ще вчора. Однак з райлікарні зателефонували лише сьогодні.
За тілом Валерія Олійника їде вся Грушківська громада й 81-річна мати. Жінка каже – на упізнання тіла її не запрошували. Не були в трупарні й односельці.
Любов Олійник, мати померлого:
Нікого не визивали… нікого: ні голову сільради, ні свідків з села не брали. Творили, що хотіли.
Упізнати загиблого просто біля моргу грушківці не можуть.
Грушківець:
Воно закрите повністю. В пльонкє ж воно. Його замотали, а він чи не він – не знаю.
Головний лікар пояснення не дає. Закрите – значить так треба.
У якому стані тіло та чому його так щільно закрили не каже й працівник трупарні.
Упізнання роблять просто на машині. Матір та завідувач грушківського кладовища.
Завцвинтаря каже – ніколи так тіла не приховували. Хай яка спека не була б і скільки тіло не пролежало б у морзі.
Завцвинтаря:
Да, він, сто відсотків.
На обличчі поранень немає?
Є щось… голова шатається… Йому голову відрізали, чи що? Ну шо ж голова шатається? Тіло нє, а голова да.
Довідку про смерть у лікарні не дають – відряджають до слідчого від кіровоградського відділу прокуратури. У документі написано – загинув через гостру втрату крови внаслідок вогнепального поранення. Селяни формулюванням здивовані.
Селяни:
Чисельні вогнепальні поранення нижніх кінцівок з використанням вогнепальної зброї. З метою нанесення ушкоджень.
Що це таке?
У прокуратурі й пояснюють чому для ідентифікації тіла було легше знайти Олійникових шкільних друзів, аніж його матір.
Прокурор:
Кто был на тот момент установлен – того и пригласили.
А кого легче установить мать или друзей?
Вижу, вы нормально не хотите общаться.
Слідство ще триває – раз у раз повторює слідчий – зразки взяли на експертизу скільки вона триватиме – хтозна. Однак про те, що в труні не ціле тіло у висновку про смерть нічого не зазначено. Все з’ясовується лише на кладовищі.
Грушківці:
Одна нога є.
А інша?
Нема! Немає, ох, боже ж мой!
Після смерті односельця грушківці тепер бояться. Бояться ходити до лісу.
З Кіровоградщини, Павлина Василенко, Сергій Гришин, програма «Вiкна», СТБ
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Еліта - кагал недоторканих терористів
Категорія:
Отець Володимир:
Це людина була така, значить, сокира в нього ніж і мішок. Він бере велосипед і йде чи в ліс, чи де. Знайшов бутилочку він її в мішок. Знайшов чобіт – в мішок. Приїжджає додому він все складає. Бояться – його ніхто не боявся. Він ніколи злого нікому не робив.
Того дня у Валерія вкрали велосипеда. Йшов додому пішки. І не дійшов…
Мати Любов Олійник згадує – за два дні по смерті сина до неї завітали гості – дві жінки та 4 чоловіки. Щось шукали в хаті, розпитували про Валерія, а наостанок залишили грошей за умови, що нікуди не піде.
Любов Олійник, мати померлого:
Приїжджали великі люди. Так назвалися. Вони заходили і шукали одьожу і бумаги але то без толку. Від усіх – 200 гривень дали мені…
Ховати Валерія Олійника у Грушках збиралися ще вчора. Однак з райлікарні зателефонували лише сьогодні.
За тілом Валерія Олійника їде вся Грушківська громада й 81-річна мати. Жінка каже – на упізнання тіла її не запрошували. Не були в трупарні й односельці.
Любов Олійник, мати померлого:
Нікого не визивали… нікого: ні голову сільради, ні свідків з села не брали. Творили, що хотіли.
Упізнати загиблого просто біля моргу грушківці не можуть.
Грушківець:
Воно закрите повністю. В пльонкє ж воно. Його замотали, а він чи не він – не знаю.
Головний лікар пояснення не дає. Закрите – значить так треба.
У якому стані тіло та чому його так щільно закрили не каже й працівник трупарні.
Упізнання роблять просто на машині. Матір та завідувач грушківського кладовища.
Завцвинтаря каже – ніколи так тіла не приховували. Хай яка спека не була б і скільки тіло не пролежало б у морзі.
Завцвинтаря:
Да, він, сто відсотків.
На обличчі поранень немає?
Є щось… голова шатається… Йому голову відрізали, чи що? Ну шо ж голова шатається? Тіло нє, а голова да.
Довідку про смерть у лікарні не дають – відряджають до слідчого від кіровоградського відділу прокуратури. У документі написано – загинув через гостру втрату крови внаслідок вогнепального поранення. Селяни формулюванням здивовані.
Селяни:
Чисельні вогнепальні поранення нижніх кінцівок з використанням вогнепальної зброї. З метою нанесення ушкоджень.
Що це таке?
У прокуратурі й пояснюють чому для ідентифікації тіла було легше знайти Олійникових шкільних друзів, аніж його матір.
Прокурор:
Кто был на тот момент установлен – того и пригласили.
А кого легче установить мать или друзей?
Вижу, вы нормально не хотите общаться.
Слідство ще триває – раз у раз повторює слідчий – зразки взяли на експертизу скільки вона триватиме – хтозна. Однак про те, що в труні не ціле тіло у висновку про смерть нічого не зазначено. Все з’ясовується лише на кладовищі.
Грушківці:
Одна нога є.
А інша?
Нема! Немає, ох, боже ж мой!
Після смерті односельця грушківці тепер бояться. Бояться ходити до лісу.
З Кіровоградщини, Павлина Василенко, Сергій Гришин, програма «Вiкна», СТБ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)