З 16.00 майстри громади будуть проводити різноманітні майстер-класи, на яких можна опанувати мистецтво вишивки, створення ляльок-мотанок, слав’янської гімнастики «Білояр», дізнатися про вікові посвяти та багато іншого.
З 18.00 відбудеться також плетіння вінків і виготовлення Купальських символів – опудала Марени, Коструба, прикрашання Древка – Купайлиці.
В 20.00 – святковий обряд.
З 21.00 – Купальські обрядові події, ігри й забави (хороводи навколо вогнища, спалення Марени, кидання Коструба в воду, ворожіння на вінках, стрибання через вогнище та інше)
Відбудеться також святкова братчина, для якої кожен учасник свята повинен принести продукти і воду або узвар.
До братчини долучається та пригощає Музей козацьких Страв.
З 23.00 – Концерт біля вогнища.
Купальські традиції
Наші славні предки відзначали Купала як кульмінаційну точку літа. Літнє сонцестояння в Києві припадає на 21 червня. Саме в цей час день найдовший, а ніч найкоротша, тому в купальській пісні співають «на Купала нічка мала», «Малая нічка на Купалочка».
Святкують Купало через три дні, адже, як вважали наші предки 21 червня помирає весняне сонце, і народжується літнє, тобто Ярило Красний уступає своє місце Семиярилу (сонцю, що стало в сім разів сильнішим). Друга його назва Купайло (сонце в куполі неба). В день відходу весняного сонця не прийнято було веселитись, тому свято справляли через три дні – 24 червня.
Сам Купайло був божеством любові, родючості й радості, тому провідна тема свята та купальських обрядів – кохання і парування. Головні елементи свята – вогонь і вода – як символи чоловічого і жіночого начал, що повинні в цю ніч поєднатися. Тому й святкують Купало біля води, а вночі розпалюють священні багаття на честь сонячного Божества, яке будучи в найбільшій своїй силі, народжує нове життя. Тому ця ніч здавна вважається найкращою для зачаття здорових і сильних дітей.
Купальські забави відбуваються ввечері, вночі (в Купальску ніч, або, як кажуть, нічку-купалочку) і в самий день Купала. Вдень дівчата роблять з трави, сіна та гілок опудало Марени, як символ чогось старого віджитого, негативного, що було за рік в житті. А хлопці роблять опудало Коструба – символ чоловічого начала, самого Бога Купайла.
Вночі біля обрядового вогнища всі разом водять хороводи і в один момент хлопці повинні викрасти в дівчат Марену та вкинути в вогнище (вогонь – чоловіче начало, Марена – жіноче поєднуються). Так само дівчата викрадають Коструба, але його кидають в воду (вода – жіноче начало, Коструб – чоловіче, знову ж відбувається поєднання). В річку також котять колесо, яке попередньо запалюють у вогнищі – це символ Сонця-Дажбога, що поєднується з Богинею Текучої Води – Даною.
Готували також до свята Купайлицю – зрубане деревце, прикрашене стрічками, бубликами, цукерками. Під час обряду кожен з учасників свята намагався відірвати гілочку Купайлиці і забрати собі додому – вона вважалась оберегом (предметом сили), адже Купайлиця символізувала Древо Роду.
Одна з найвідоміших купальських забав – стрибання парами через вогонь. В давнину вважалось, якщо хлопець і дівчина стрибнули тричі через вогонь, взявшись за руки, то це є благословенням на шлюб. Тому через вогонь парами стрибали тільки ті, хто вже має свою половинку, або вже визначився, хто його кохана (коханий), я ким планується шлюб.
Вогонь і Вода мають в купальських обрядах чарівну і очисну силу. На воду дівчата кидали вінки і ворожили – куди вінок попливе, з того боку прийде наречений. Або пускають на воду вінки із запаленними свічками і співають. Якщо вінок пливе рівно і свічка не гасне, то це знак, що дівка скоро піде заміж, якщо крутиться на місці або взагалі тоне – то ще дівуватиме. Хлопець, якому подобалась дівчина стрибав у воду і діставав вінок – тим самим він давав зрозуміти дівчині, що хоче взяти її заміж. Якщо він подобався дівчині, то вона цілувала його – це означало, що вона дала згоду бути його нареченою. Якщо ж ні, то хлопець залишався без поцілунку. Тому кожна дівчина плете такий вінок, щоб можна було його пізнати: вплітає велику квітку, чи листя, а то часом стрічкою перевиває свій вінок.
Важливо відзначити, що Купайло здавна було загальносільським святом, де є місце всім віковим групам та статям. І хоча основними діючими особами є молоді купалки та хлопці, переважно такі, яким вже виповнилось 16 років, однак до обрядодій іноді залучаються й молодиці, які допомагають "наставляти" купайлицю. Молодиці приносять із собою вареники чи інший почастунок; тут же, біля вогнища, всі частуються, а потім починають танцювати.
Присутні і старші чоловіки, і підлітки. Отже, це свято, хоч і є по суті глибоко еротичним, але в той же час не є розпусним. Діти і підлітки, присутні на святі, спостерігають за цим чуттєвим дійством, і завдяки цьому теж роблять крок до дорослого життя.
Навіть малих діток приносять мами й тримають на руках протягом свята. Інколи для малечі батьки роблять купалицю у когось у дворі, куди сходиться малеча з цілого кутка чи вулиці села.
Та все ж таки Купальська ніч – це перш за все свято молоді, свято взаємного кохання. В цю ніч люди шукають Квітку Папороті, що дає любов, щастя, скарби, багатство, статок і здоров’я.
А досвіту травниці й знахарки йшли збирати трави, адже Сонце в цю пору найсильніше, трави і квіти найбільш цілющі. Збирали не тільки трави, а й купальську росу, обмакаючи в ній полотно і потім його викручуючи. В цій росі також криється велика цілюща сила – нею промивали очі для покращення зору, промивали рани, щоб швидше гоїлись. А як покачатись в купальській росі, то на весь рік будеш мати хороше здоров’я та гарну вроду.
Організатор Свята – Громада «Покон Рода» Міжнародного центру Слов’янської відичної культури «Родове Вогнище»
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Фестиваль «Купало-2012»
Світ:
12053101c.jpeg
З 16.00 майстри громади будуть проводити різноманітні майстер-класи, на яких можна опанувати мистецтво вишивки, створення ляльок-мотанок, слав’янської гімнастики «Білояр», дізнатися про вікові посвяти та багато іншого.
З 18.00 відбудеться також плетіння вінків і виготовлення Купальських символів – опудала Марени, Коструба, прикрашання Древка – Купайлиці.
В 20.00 – святковий обряд.
З 21.00 – Купальські обрядові події, ігри й забави (хороводи навколо вогнища, спалення Марени, кидання Коструба в воду, ворожіння на вінках, стрибання через вогнище та інше)
Відбудеться також святкова братчина, для якої кожен учасник свята повинен принести продукти і воду або узвар. До братчини долучається та пригощає Музей козацьких Страв.
З 23.00 – Концерт біля вогнища.
Купальські традиції
Наші славні предки відзначали Купала як кульмінаційну точку літа. Літнє сонцестояння в Києві припадає на 21 червня. Саме в цей час день найдовший, а ніч найкоротша, тому в купальській пісні співають «на Купала нічка мала», «Малая нічка на Купалочка».
Святкують Купало через три дні, адже, як вважали наші предки 21 червня помирає весняне сонце, і народжується літнє, тобто Ярило Красний уступає своє місце Семиярилу (сонцю, що стало в сім разів сильнішим). Друга його назва Купайло (сонце в куполі неба). В день відходу весняного сонця не прийнято було веселитись, тому свято справляли через три дні – 24 червня.
Сам Купайло був божеством любові, родючості й радості, тому провідна тема свята та купальських обрядів – кохання і парування. Головні елементи свята – вогонь і вода – як символи чоловічого і жіночого начал, що повинні в цю ніч поєднатися. Тому й святкують Купало біля води, а вночі розпалюють священні багаття на честь сонячного Божества, яке будучи в найбільшій своїй силі, народжує нове життя. Тому ця ніч здавна вважається найкращою для зачаття здорових і сильних дітей.
Купальські забави відбуваються ввечері, вночі (в Купальску ніч, або, як кажуть, нічку-купалочку) і в самий день Купала. Вдень дівчата роблять з трави, сіна та гілок опудало Марени, як символ чогось старого віджитого, негативного, що було за рік в житті. А хлопці роблять опудало Коструба – символ чоловічого начала, самого Бога Купайла.
Вночі біля обрядового вогнища всі разом водять хороводи і в один момент хлопці повинні викрасти в дівчат Марену та вкинути в вогнище (вогонь – чоловіче начало, Марена – жіноче поєднуються). Так само дівчата викрадають Коструба, але його кидають в воду (вода – жіноче начало, Коструб – чоловіче, знову ж відбувається поєднання). В річку також котять колесо, яке попередньо запалюють у вогнищі – це символ Сонця-Дажбога, що поєднується з Богинею Текучої Води – Даною.
Готували також до свята Купайлицю – зрубане деревце, прикрашене стрічками, бубликами, цукерками. Під час обряду кожен з учасників свята намагався відірвати гілочку Купайлиці і забрати собі додому – вона вважалась оберегом (предметом сили), адже Купайлиця символізувала Древо Роду.
Одна з найвідоміших купальських забав – стрибання парами через вогонь. В давнину вважалось, якщо хлопець і дівчина стрибнули тричі через вогонь, взявшись за руки, то це є благословенням на шлюб. Тому через вогонь парами стрибали тільки ті, хто вже має свою половинку, або вже визначився, хто його кохана (коханий), я ким планується шлюб.
Вогонь і Вода мають в купальських обрядах чарівну і очисну силу. На воду дівчата кидали вінки і ворожили – куди вінок попливе, з того боку прийде наречений. Або пускають на воду вінки із запаленними свічками і співають. Якщо вінок пливе рівно і свічка не гасне, то це знак, що дівка скоро піде заміж, якщо крутиться на місці або взагалі тоне – то ще дівуватиме. Хлопець, якому подобалась дівчина стрибав у воду і діставав вінок – тим самим він давав зрозуміти дівчині, що хоче взяти її заміж. Якщо він подобався дівчині, то вона цілувала його – це означало, що вона дала згоду бути його нареченою. Якщо ж ні, то хлопець залишався без поцілунку. Тому кожна дівчина плете такий вінок, щоб можна було його пізнати: вплітає велику квітку, чи листя, а то часом стрічкою перевиває свій вінок.
Важливо відзначити, що Купайло здавна було загальносільським святом, де є місце всім віковим групам та статям. І хоча основними діючими особами є молоді купалки та хлопці, переважно такі, яким вже виповнилось 16 років, однак до обрядодій іноді залучаються й молодиці, які допомагають "наставляти" купайлицю. Молодиці приносять із собою вареники чи інший почастунок; тут же, біля вогнища, всі частуються, а потім починають танцювати.
Присутні і старші чоловіки, і підлітки. Отже, це свято, хоч і є по суті глибоко еротичним, але в той же час не є розпусним. Діти і підлітки, присутні на святі, спостерігають за цим чуттєвим дійством, і завдяки цьому теж роблять крок до дорослого життя.
Навіть малих діток приносять мами й тримають на руках протягом свята. Інколи для малечі батьки роблять купалицю у когось у дворі, куди сходиться малеча з цілого кутка чи вулиці села.
Та все ж таки Купальська ніч – це перш за все свято молоді, свято взаємного кохання. В цю ніч люди шукають Квітку Папороті, що дає любов, щастя, скарби, багатство, статок і здоров’я.
А досвіту травниці й знахарки йшли збирати трави, адже Сонце в цю пору найсильніше, трави і квіти найбільш цілющі. Збирали не тільки трави, а й купальську росу, обмакаючи в ній полотно і потім його викручуючи. В цій росі також криється велика цілюща сила – нею промивали очі для покращення зору, промивали рани, щоб швидше гоїлись. А як покачатись в купальській росі, то на весь рік будеш мати хороше здоров’я та гарну вроду.
Організатор Свята – Громада «Покон Рода» Міжнародного центру Слов’янської відичної культури «Родове Вогнище»
(http://www.pokon.kiev.ua./).
Місце проведення: околиця столичного району Оболонь, затока Собаче Гирло
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)