— Ми прагнемо зрозуміти старі та засіяти нові значення зимових свят, — каже ініціатор свята скрипаль і продюсер Кирило Стеценко, 54 роки.
Першою подією фестивалю стало святкування вечорниць на Катерини в Музеї Івана Гончара. Запрошених пригощали борщем і проводили майстер-класи із зав’язування хустини й ворожіння. А 13 грудня влаштували Андріївські вечорниці.
Гостей зібралося зо дві сотні. Серед них — онук гетьмана Павла Скоропадського Борис, співачка Ніна Матвієнко з чоловіком Петром Гончаром. При вході всіх зустрічає Кирило Стеценко. Він у вишиванці та чорних брюках. На вечорниці треба приходити в одязі з елементами національного вбрання. Але цього дрес-коду дотрималася лише половина запрошених.
Вечорниці проходили у трьох залах музею. В одній із них стоять довгі столи і лави. Дівчата у вишиванках усім бажаючим наливають із глиняних глечиків узвар в одноразові склянки.
Розпочинається презентація альбому ”Eat my borsch” (”Їж мій борщ”) українсько-британського гурту ”Карпатіана”. Соліст Юрко Балюк, 46 років, народився у Львові, але нині живе у Великій Британії. Пісні пише сам. Над останнім альбомом працював півтора року.
— Це така собі музична суміш, як борщ, — пояснює він. — Британці часто питають у мене, що таке борщ. Вони не люблять буряка. І я хотів їх навчити, що щось може бути краще, ніж сирий буряк, — жартує співак.
Після презентації всі переходять до зали, де зі стелі на червоній стрічці звисає калита — святковий корж. Посередині звільняють місце для забави. Чоловіка років 30 з вусами та у вишиванці обирають головою вечорниць — паном Калитинським. Він запитує, хто хоче вкусити калити.
— Дайте я спробую, — проситься один із хлопців.
— А де твій кінь? — питає Калитинський.
Хлопцеві дають тонку довгу палицю, той бере її між ноги. Починає витанцьовувати через рогач і вила, навхрест викладені на підлозі. Підстрибує догори й намагається вкусити підвішеного коржа. Нарешті це йому вдається. Усі аплодують.
Кирило Стеценко запрошує всіх до сусідньої зали скуштувати вареників із капустою та гарбузової каші. Дівчата з великої миски насипають гостям по три вареники в тарілку. Гості сідають на лави й частуються.
17 грудня на Варвари в Музеї Гончара святкували вечорниці. Гостей навчали мистецтву української вишивки та пригощали варениками з маком.
— Наші свята — це те, що робить Україну цікавою для світу, — каже Кирило Стеценко. — У рамках ”Українського Різдва” планую провести 40 заходів. Наприклад, Різдво на столичному південному вокзалі — на другому поверсі в холі. Також на станціях метро Золоті ворота або Арсенальній — там між ескалаторами є перехід. Концерт називатиметься ”Коляда в Метрополітені”.
Юлія ГРЕЧКА, "Газета по-українські", №517, 18 грудня 2007
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Кирило Стеценко розпочав фестиваль ”Українське Різдво”
Світ:
07121801s.jpg
Першою подією фестивалю стало святкування вечорниць на Катерини в Музеї Івана Гончара. Запрошених пригощали борщем і проводили майстер-класи із зав’язування хустини й ворожіння. А 13 грудня влаштували Андріївські вечорниці.
Гостей зібралося зо дві сотні. Серед них — онук гетьмана Павла Скоропадського Борис, співачка Ніна Матвієнко з чоловіком Петром Гончаром. При вході всіх зустрічає Кирило Стеценко. Він у вишиванці та чорних брюках. На вечорниці треба приходити в одязі з елементами національного вбрання. Але цього дрес-коду дотрималася лише половина запрошених.
Вечорниці проходили у трьох залах музею. В одній із них стоять довгі столи і лави. Дівчата у вишиванках усім бажаючим наливають із глиняних глечиків узвар в одноразові склянки.
Розпочинається презентація альбому ”Eat my borsch” (”Їж мій борщ”) українсько-британського гурту ”Карпатіана”. Соліст Юрко Балюк, 46 років, народився у Львові, але нині живе у Великій Британії. Пісні пише сам. Над останнім альбомом працював півтора року.
— Це така собі музична суміш, як борщ, — пояснює він. — Британці часто питають у мене, що таке борщ. Вони не люблять буряка. І я хотів їх навчити, що щось може бути краще, ніж сирий буряк, — жартує співак.
Після презентації всі переходять до зали, де зі стелі на червоній стрічці звисає калита — святковий корж. Посередині звільняють місце для забави. Чоловіка років 30 з вусами та у вишиванці обирають головою вечорниць — паном Калитинським. Він запитує, хто хоче вкусити калити.
— Дайте я спробую, — проситься один із хлопців.
— А де твій кінь? — питає Калитинський.
Хлопцеві дають тонку довгу палицю, той бере її між ноги. Починає витанцьовувати через рогач і вила, навхрест викладені на підлозі. Підстрибує догори й намагається вкусити підвішеного коржа. Нарешті це йому вдається. Усі аплодують.
Кирило Стеценко запрошує всіх до сусідньої зали скуштувати вареників із капустою та гарбузової каші. Дівчата з великої миски насипають гостям по три вареники в тарілку. Гості сідають на лави й частуються.
17 грудня на Варвари в Музеї Гончара святкували вечорниці. Гостей навчали мистецтву української вишивки та пригощали варениками з маком.
— Наші свята — це те, що робить Україну цікавою для світу, — каже Кирило Стеценко. — У рамках ”Українського Різдва” планую провести 40 заходів. Наприклад, Різдво на столичному південному вокзалі — на другому поверсі в холі. Також на станціях метро Золоті ворота або Арсенальній — там між ескалаторами є перехід. Концерт називатиметься ”Коляда в Метрополітені”.
Юлія ГРЕЧКА,
"Газета по-українські", №517, 18 грудня 2007
Інфо:
www.rizdvofest.org.ua;
www.ukrrizdvo.org.ua;
[email protected]
тел.
+38(063) 843-29-85;
+38(068) 358-41-20;
+38(067) 7 577 577
В тему:
Вечорниці на Катерини
Готуємося до «Різдва»
“Українська Зима”
Свята й обряди календарного циклу
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)