Британські правоохоронні органи опинилися у класичній пастці: як протистояти насильству, не вдаючись до насильства самим? Думки у британському суспільстві розділилися - половина закликає до поліцейських кийків, водометів та сльозогінного газу, інша половина заперечує.
Кореспондентка Бі-Бі-Сі взяла інтерв′ю у двох дівчат - учасниць мародерства в Лондоні. Вони заливалися реготом, відсьорбували із щойно вкрадених з розтрощеного неподалік магазину пляшок алкоголь та із захопленням розповідали про чи не святкову атмосферу мародерства, про те, як вони сподіваються, що воно триватиме і в наступні дні.
На запитання, чи не шкода їм місцевих дрібних бізнесів, яким було завдано шкоди, дівчата спочатку сказали, що в цьому винна поліція, потім звинуватили уряд, і під кінець тиради - в усьому винні «багаті». Важко було навіть сказати, що це більше нагадувало - «Собаче серце» чи «Колгосп тварин». Або твори Маркса.
Коли лондонська поліція кілька років тому застрелила в метро бразилійця, прийнявши того за терориста, скандал довкола цього було піднято шалений. Фактично, він не вщух і досі. Чому? Бо суспільство (репрезентоване, передовсім, у ЗМІ) невтомно працює над придушенням найменших ознак появи силової держави. І практично весь час все іде добре.
Аж поки групка людей не розбиває вітрину магазину і не виносить звідти товари. Потім ще одну. А далі групка стає натовпом, який кидає в поліцейських каналізаційними люками, а правоохоронці захищаються пластиковими щитами і нічим не можуть на це відповісти, бо що як іще когось випадково застрелять?
Думки у британському суспільстві розділилися - половина закликає до поліцейських кийків, водометів та сльозогінного газу, інша половина заперечує, що поліція щось зробила не так, і стверджує: занадто жорстке придушення заворушень ні до чого хорошого не призвело б, мовляв, не на Іран же перетворюватися під тиском мародерів!
Тим часом, у розпал відпускного сезону лондонські магазини - від Гринвіча на сході до Нотінг Хіла на заході - протягом вівторка забивали дошками вітрини, аби мінімізувати матеріальні втрати, які на цей момент вже сягнули 100 мільйонів фунтів стерлінгів (1 мільярда 300 мільйонів гривень), а туристи, стискаючи в руках путівники по британській столиці, із жахом стежили за цим і розуміли, наскільки помилилися з пунктом призначення.
Досить несподівано у швидкому поширенні насильства на інші міста було звинувачено ЗМІ, і передовсім Бі-Бі-Сі - депутатка британського парламенту Хейзел Блеарз заявила, що «занадто ретельне» висвітлення мовником кризи в Лондоні сприяло поширенню беззаконня на інші регіони.
У столиці присутність поліцейських на вулицях було збільшено до 16 тисяч. При всій повазі до прем′єр-міністра, якому довелося перервати свою відпустку, а також скасувати відпустки всім правоохоронцям на серпень, - але я бачила кількох із цих 16 тисяч на власні очі. Не Беркут, скажу одразу. Це усміхнені люди у формі і легендарних шапках-боббі, - за кількістю їх справді було достатньо багато, але єдиною зброєю, яка стирчала з кишені в одного з них, була пластикова пляшка кока-коли.
Про застосування будь-якої зброї проти мародерів ішлося тільки у дуже теоретичному ключі. Так, можна спробувати полити тих з водометів. Але тут же виявилося, що водометів на всю Британію лише шість, і всі вони розташовані у Північній Ірландії - а якщо там раптом якісь непорядки?
Мова про водомети нагадала щорічну британську дискусію про снігоочисні машини - про те, що їх катастрофічно бракує, згадують лише потому, як випадає сніг; починаються дебати про закупівлю їх у Швеції, але хтозна скільки той сніг лежатиме, може, ось-ось розтане... І де їх потім влітку тримати, скажіть будь ласка? Так само і з водометами - рано чи пізно товари в магазинах скінчаться, а поки ті водомети з Північної Ірландії довезуть, усі мародери, які хотіли вкрасти по плазмовому телевізору, встигнуть це зробити.
Про кийки ішлося із ще меншим ентузіазмом. Поліція вже років 25 нікого не била, а тут раптом... Бажання втримувати моральне верховенство наштовхнулося на швондерсько-орвеліанський феномен. Як у тому англійському вислові «не розбивши яєць, пудингу не приготуєш» - еквіваленті українського «ліс рубають, тріски летять». Але поліція поки вирішила нічого не готувати, і замість розгонів мародерів арештовує останніх сотнями, наштовхуючись на проблему, де їх тримати.
Найбільше ж наведені сумні події наводять на думку про те, якою крихкою штукою є ця вся цивілізація. Можна дбати про екологію, можна називати негрів «чорношкірими» і додавати суфікси жіночого роду до слів для позначення професій. Аж поки люди у спортивних костюмах не влуплять каменюкою по вітрині випадкового магазинчика, не вкрадуть там пива і віскі та не підпалять бібліотеку, а потім ще й намагатимуться побити пожежників, які приїдуть за викликом.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Мародерство в Лондоні: «пудинг» і крихкість цивілізації
Світ:
На запитання, чи не шкода їм місцевих дрібних бізнесів, яким було завдано шкоди, дівчата спочатку сказали, що в цьому винна поліція, потім звинуватили уряд, і під кінець тиради - в усьому винні «багаті». Важко було навіть сказати, що це більше нагадувало - «Собаче серце» чи «Колгосп тварин». Або твори Маркса.
Коли лондонська поліція кілька років тому застрелила в метро бразилійця, прийнявши того за терориста, скандал довкола цього було піднято шалений. Фактично, він не вщух і досі. Чому? Бо суспільство (репрезентоване, передовсім, у ЗМІ) невтомно працює над придушенням найменших ознак появи силової держави. І практично весь час все іде добре.
Аж поки групка людей не розбиває вітрину магазину і не виносить звідти товари. Потім ще одну. А далі групка стає натовпом, який кидає в поліцейських каналізаційними люками, а правоохоронці захищаються пластиковими щитами і нічим не можуть на це відповісти, бо що як іще когось випадково застрелять?
Думки у британському суспільстві розділилися - половина закликає до поліцейських кийків, водометів та сльозогінного газу, інша половина заперечує, що поліція щось зробила не так, і стверджує: занадто жорстке придушення заворушень ні до чого хорошого не призвело б, мовляв, не на Іран же перетворюватися під тиском мародерів!
Тим часом, у розпал відпускного сезону лондонські магазини - від Гринвіча на сході до Нотінг Хіла на заході - протягом вівторка забивали дошками вітрини, аби мінімізувати матеріальні втрати, які на цей момент вже сягнули 100 мільйонів фунтів стерлінгів (1 мільярда 300 мільйонів гривень), а туристи, стискаючи в руках путівники по британській столиці, із жахом стежили за цим і розуміли, наскільки помилилися з пунктом призначення.
Досить несподівано у швидкому поширенні насильства на інші міста було звинувачено ЗМІ, і передовсім Бі-Бі-Сі - депутатка британського парламенту Хейзел Блеарз заявила, що «занадто ретельне» висвітлення мовником кризи в Лондоні сприяло поширенню беззаконня на інші регіони.
У столиці присутність поліцейських на вулицях було збільшено до 16 тисяч. При всій повазі до прем′єр-міністра, якому довелося перервати свою відпустку, а також скасувати відпустки всім правоохоронцям на серпень, - але я бачила кількох із цих 16 тисяч на власні очі. Не Беркут, скажу одразу. Це усміхнені люди у формі і легендарних шапках-боббі, - за кількістю їх справді було достатньо багато, але єдиною зброєю, яка стирчала з кишені в одного з них, була пластикова пляшка кока-коли.
Про застосування будь-якої зброї проти мародерів ішлося тільки у дуже теоретичному ключі. Так, можна спробувати полити тих з водометів. Але тут же виявилося, що водометів на всю Британію лише шість, і всі вони розташовані у Північній Ірландії - а якщо там раптом якісь непорядки?
Мова про водомети нагадала щорічну британську дискусію про снігоочисні машини - про те, що їх катастрофічно бракує, згадують лише потому, як випадає сніг; починаються дебати про закупівлю їх у Швеції, але хтозна скільки той сніг лежатиме, може, ось-ось розтане... І де їх потім влітку тримати, скажіть будь ласка? Так само і з водометами - рано чи пізно товари в магазинах скінчаться, а поки ті водомети з Північної Ірландії довезуть, усі мародери, які хотіли вкрасти по плазмовому телевізору, встигнуть це зробити.
Про кийки ішлося із ще меншим ентузіазмом. Поліція вже років 25 нікого не била, а тут раптом... Бажання втримувати моральне верховенство наштовхнулося на швондерсько-орвеліанський феномен. Як у тому англійському вислові «не розбивши яєць, пудингу не приготуєш» - еквіваленті українського «ліс рубають, тріски летять». Але поліція поки вирішила нічого не готувати, і замість розгонів мародерів арештовує останніх сотнями, наштовхуючись на проблему, де їх тримати.
Найбільше ж наведені сумні події наводять на думку про те, якою крихкою штукою є ця вся цивілізація. Можна дбати про екологію, можна називати негрів «чорношкірими» і додавати суфікси жіночого роду до слів для позначення професій. Аж поки люди у спортивних костюмах не влуплять каменюкою по вітрині випадкового магазинчика, не вкрадуть там пива і віскі та не підпалять бібліотеку, а потім ще й намагатимуться побити пожежників, які приїдуть за викликом.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)