– Посперечався з колегами зі Львова, що сфотографуюся з донеччанами, буду говорити українською, і ніхто мені морду не наб’є, – перестріваю двох перехожих на пл. Леніна в центрі Донецька. 12 жовтня, середа, 15.00. Надворі похмуро, почав накрапати дощ. За спиною величезний пам’ятник вождю. На мені – чорна футболка із зображенням Степана Бандери.
(клацайте на фото, щоб збільшити)
– Да кто б тебя бил, – доброзичливо відказує бородань у джинсовій куртці. – Давай сфотографируемся.
Кличу двох дівчат, що стоять поруч і чують мої пояснення. За кілька метрів швидко крокують дві жінки – із вигляду мати з донькою. Доганяю їх і прошу долучитися до фотографії. Жінки слухають, сповільнивши ходу.
– Идем фотографироваться! – азартно каже мати. Розвертаються, вимахуючи пакетами.
Двоє скейтбордистів, які сховалися від дощу під каштаном, відмовляються. Повторюю їм свою легенду двічі.
– Ми зрозуміли, але не хочемо фотографуватися, – відказують.
Вдається загітувати хлопця студентського віку, що укривається від косого дощу за постаментом пам’ятника. Діє аргумент, що через нього мокнуть люди, які чекають на фото.
За хвилину знаходиться й фотограф – чоловік, років 35, у світлій класичного крою куртці, з кейсом у руках. Переходить на українську:
– Може, не так добре, як ви, але ми також уміємо.
Прошу зробити кілька кадрів із різних ракурсів. Махаємо руками, передаючи вітання до Львова.
– Львовяне, мы не звери! – викрикує старша з жінок.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
На два дні до Донецька з’їздив корінний галичанин
Світ:
– Да кто б тебя бил, – доброзичливо відказує бородань у джинсовій куртці. – Давай сфотографируемся.
Кличу двох дівчат, що стоять поруч і чують мої пояснення. За кілька метрів швидко крокують дві жінки – із вигляду мати з донькою. Доганяю їх і прошу долучитися до фотографії. Жінки слухають, сповільнивши ходу.
– Идем фотографироваться! – азартно каже мати. Розвертаються, вимахуючи пакетами.
Двоє скейтбордистів, які сховалися від дощу під каштаном, відмовляються. Повторюю їм свою легенду двічі.
– Ми зрозуміли, але не хочемо фотографуватися, – відказують.
Вдається загітувати хлопця студентського віку, що укривається від косого дощу за постаментом пам’ятника. Діє аргумент, що через нього мокнуть люди, які чекають на фото.
За хвилину знаходиться й фотограф – чоловік, років 35, у світлій класичного крою куртці, з кейсом у руках. Переходить на українську:
– Може, не так добре, як ви, але ми також уміємо.
Прошу зробити кілька кадрів із різних ракурсів. Махаємо руками, передаючи вітання до Львова.
– Львовяне, мы не звери! – викрикує старша з жінок.
В тему:
16 тон: Пісня донецьких шахтарів (відео)
Пошукова система Всесвіт
Усе тільки починається!
Ранок Землі: музична композиція з колядками, Рігведою і Живим Словом (відео) - оновлено
Три «О» Доброї Новини: Оновлюйся! Організовуйся! Озброюйся!
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)