Ми живемо в часи, коли вже вичерпалися не лише всі стародавні біблійні пророцтва, але й наукові передбачення днів зовсім недавніх. Час в Україні ніби зупинився, що нині просто фізично відчувається людьми. Назовні це явище найяскравіше проявляється в свідомому гальмуванні і всілякому відтягуванні початку роботи новообраної Верховної Ради, а відповідно і всіх інших владних інституцій нашої держави.
Якби серед керівництва „регіоналів” і „комуністів” була хоча б одна людина зі стратегічним мисленням, що само по собі явище рідкісне, вони б зрозуміли, така поведінка, в стратегічному сенсі, собі на шкоду. Зупинений політичний час після його неминучого „запуску” неймовірно прискорюється, а ті, які його „тримали”, летять куди подалі... Більш того, затриманий час, це ніби не написані чисті сторінки в блокноті. Це своєрідна „табула раса”. На ній стратегічно озброєна сила може писати все, що їй заманеться.
Зупинка геополітичного часу це класичний в історії період геостратегічної біфуркації. В цей час здавалося б єдино можливий шлях розвитку країни і її політикуму розбивається на не менше як три класичні шляхи. Праворуч підеш, - втратиш одне і здобудеш інше, ліворуч підеш... В цих умовах переможе та політична сила, яка обере не тактично видимий битий гостинець, а та, яка віднайде дорогу, що веде до перемоги і успіху. Складність вибору якраз і полягає в тому, що чим закінчується кожен із трьох шляхів на його початку ніколи не видно...
Ще у 2002 році мною була опублікована стаття в „Україні молодій” про три можливі шляхи розвитку України на найближчий період: об’єктивний, суб’єктивний і афектний. Цю статтю передрукували і деякі інші видання, в тому числі і партійні. Названі були і конкретні провідники кожного з напрямків: відповідно Ю. Тимошенко, В. Ющенко. Афектний напрямок мала забезпечити особа, яка з’явиться пізніше. Схоже, що такі люди вже починають проявлятися.
Якщо знайдеться людина, яка поєднає в одне всі можливі шляхи розвитку, тобто ліквідує геостратегічну біфуркацію, виникне рідкісне в історії людства генетичне розмаїття. Країна почне надзвичайно швидко і успішно розвиватися.
Найефективнішою є стратегія, якщо вона є в одній частині публічною і придатною для постійно змінних політтехнологій, а в іншій своїй частині таємною, прихованою, латентною. Більш того, ефективна стратегія в принципі не може бути публічною. Стратегія, хочемо ми це визнати, чи ні, справа елітарна і тому за власною сутністю є доступною небагатьом.
Україна цілком об’єктивно приречена на геостратегічний успіх. Це неминуче. Нині боротьба розгортається за те, хто цей успіх очолить і відповідно назавжди увійде в підручники з історії як України, так і світу в цілому.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
На зламі тисячоліть: геостратегічний прогноз українського політикуму
Світ:
Зупинка геополітичного часу це класичний в історії період геостратегічної біфуркації. В цей час здавалося б єдино можливий шлях розвитку країни і її політикуму розбивається на не менше як три класичні шляхи. Праворуч підеш, - втратиш одне і здобудеш інше, ліворуч підеш... В цих умовах переможе та політична сила, яка обере не тактично видимий битий гостинець, а та, яка віднайде дорогу, що веде до перемоги і успіху. Складність вибору якраз і полягає в тому, що чим закінчується кожен із трьох шляхів на його початку ніколи не видно...
Ще у 2002 році мною була опублікована стаття в „Україні молодій” про три можливі шляхи розвитку України на найближчий період: об’єктивний, суб’єктивний і афектний. Цю статтю передрукували і деякі інші видання, в тому числі і партійні. Названі були і конкретні провідники кожного з напрямків: відповідно Ю. Тимошенко, В. Ющенко. Афектний напрямок мала забезпечити особа, яка з’явиться пізніше. Схоже, що такі люди вже починають проявлятися.
Якщо знайдеться людина, яка поєднає в одне всі можливі шляхи розвитку, тобто ліквідує геостратегічну біфуркацію, виникне рідкісне в історії людства генетичне розмаїття. Країна почне надзвичайно швидко і успішно розвиватися.
Найефективнішою є стратегія, якщо вона є в одній частині публічною і придатною для постійно змінних політтехнологій, а в іншій своїй частині таємною, прихованою, латентною. Більш того, ефективна стратегія в принципі не може бути публічною. Стратегія, хочемо ми це визнати, чи ні, справа елітарна і тому за власною сутністю є доступною небагатьом.
Україна цілком об’єктивно приречена на геостратегічний успіх. Це неминуче. Нині боротьба розгортається за те, хто цей успіх очолить і відповідно назавжди увійде в підручники з історії як України, так і світу в цілому.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)