Осмир Митренко – героїчні пригоди Лева в час Голодомору та Підпілля

“Останній з роду” – це повість про долю Левка Косака, нащадка козацького роду із Подніпров’я. Він у юнацькі роки, переживає репресії, голодомор і залишається один із сім’ї. Рана в юному серці була настільки глибокою, що Левко опинився за крок від смерті. Самітнику Богдану, рідному брату його діда Ярослава, вдалось виходити племінника і передати йому козацьку вдачу та науку. Із підлітка виростає леґінь-козак – невловимий грізний месник. Але рани в серці юнака від кривди за смерть сестри, смерть батьків та родини – загоїти не вдалось. Образ сестри, її світлі очі Надії – щодень перед ним. Своє життя він посвятив для помсти кривдникам, вбивцям родини. Доля йому дарує щасливі миті, дорогих і вірних людей, та тільки він повірить, що доля всміхнулась, як вона знову відвертається і б’є його болючими і важкими втратами.

“Останній з Роду” – перша книга із роману „ЛЕГЕНДА ПРО НАДІЮ”. До видання готові дві наступні книги: „Невловимий Лев” та „Між двох світів”. В них Осмир продовжує оповідь про життя Лева, як доля виганяє його із печер самітництва й жене між людей, як він карає зрадників і дружить із достойними бійцями, незалежно чи вони бійці УПА, ЧА чи вермахту. Він, останній із роду, мандрівник між світами, життя якого полягає у словах „закон і честь” та відстоюванні своєї правди в ріднім краю. І щоденно він бачить очі Надії.

Варто нагадати, що в 2004 році, у видавництві „Каменяр”, вийшла повість Осмира „Надія”, про те, як раненого і знесиленого Лева приймає сім’я галичан. Ця повість – четверта книга роману “ЛЕГЕНДА ПРО НАДІЮ”.

Зараз автор працює над закінченням роману і для цього він перервав роботу над сучасним пригодницьким романом „Скит-2”. Роман „Скит” про лицаря сучасника був виданий у 2006 році у “ВД” Панорама”. Головний герой Скит уже став улюбленцем львівської молоді і у певній мірі легендою – іменем Скит обмальовані паркани Львова й Івано-Франківська, а недавно під сихівським мостом з’явилось графіті “Скит на мотоциклі”, правда без автомата.

Одним словом українці тепер мають змогу порівняти українського лицаря, косака-характерника із японськими самураями і ніндзями, із американськими бойовиками чи камікадзе. Прочитайте, і ви переконаєтесь, що Лев і Скит на порядок вищі за них. Вони легко зможуть їм усім за штани напхати кропиви, як колись один козак міг протистояти чотирьом яничарам.

Хай живе український козак!
Слава Мамаю і його нащадкам!