28-го червня по всій Україні пройшли заливні дощі, місцями грози. Саме так – похмуро та непривітно – святкує Україна «велике» державне свято – День Конституції. Ніби оплакуючи загибель свого основного закону, скасованого Конституційним судом ще минулого року.
Вийшовши з під’їзду та ховаючись від негоди під хитким дахом зупинки, мені мимоволі довелось стати свідком розмови трьох молодих дівчат:
- Прівєт, с празнікам!
- С какім?
- Ну как, с Дньом маладьожі!
- Так він же був позавчора…
- І вчєра, і сьодня… всє чітирі дня…
- Та нє, сьодня ж цей, День Канституціі!
Молодь також для наших «можновладців» ніколи не була пріоритетним напрямком державної політики, але зараз мова не про неї. Мова про те, що цей день так і не став народним святом. Ми просто не вважаємо (як, власне, ніколи й не вважали) його таким. Хіба що ще одним вихідним. Його перші три літери назви – «кон-» - вже давно замінені нами на «про-». І від цього зміст цієї дати став лише чіткішим та зрозумілішим. Ми не сліпі. Ми все бачимо. І робимо висновки.
Тому нам взагалі не зрозуміло – а що ж ми святкуємо?
Як це – «не зрозуміло», здивується хтось… 28 червня 1996 року в Україні відбулось прийняття чи не найдемократичнішої у світі Конституції. Але ким і для кого? Народом і для народу? Ні. Швидше – керівництвом держави – і для себе.
Нам як кістку кинули декларативні твердження про «джерело влади», рівність та соціальні гарантії, а за собою закріпили абсолютну владу та безвідповідальність.
Та вони не врахували того нюансу, що ми з цим документом ніколи не погоджувались. Ми не казали ані «ТАК» ані «НІ». Нас взагалі ніхто не запитував. І тому ми не сковані жодними зобов’язаннями.
Президент у своєму зверненні до народу говорить про необхідність відкоригувати Конституцію. Адже вона не зовсім досконала. Браво. Хоч крапля правди є в бочці брехні. Однак способи, якими наш гарант збирається її корегувати, викликають сумніви у їх об’єктивності. Що це за «Конституційна Асамблея»? Хто ці мудрі експерти, що до неї входять? Чому саме вони, а не хтось інший?...
В тому, що Конституцію «покращать», я не маю жодних сумнівів. В тому, що всі «покращення» будуть на руку діючому президенту, я також переконаний. Та як його не покращуй - законів і далі ніхто не дотримуватиметься. Ніхто з тих, хто при владі. І сьогоднішнє створення Конституційної Асамблеї – це лише спосіб глибшої узурпації влади.
За незрозумілими назвами незрозумілих органів ховається абсолютно протилежний зміст. Адже сьогодні під обгорткою «Конституційної Асамблеї» нам намагаються впарити такий собі дорадчий орган при президенті Україні, в той час як його первинне значення – це установча влада. Його ще часто називають Установчими (національними, народними, конституційними) Зборами (сеймом, конгресом, конвентом, скупщиною тощо).
Саме з таких зборів починається діяльність будь-якої громадської, політичної, комерційної організації чи об’єднання. З нього почало своє життя чимало держав (Франція, США, Німеччина, Туреччина, Бельгія, Польща, Литва, Латвія, Грузія, Чехія, Індія, Естонія, Італія, Болгарія, Румунія, Португалія тощо).
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Останній шанс легітимності
Світ:
sincz_20110703.jpg
- Прівєт, с празнікам!
- С какім?
- Ну как, с Дньом маладьожі!
- Так він же був позавчора…
- І вчєра, і сьодня… всє чітирі дня…
- Та нє, сьодня ж цей, День Канституціі!
Молодь також для наших «можновладців» ніколи не була пріоритетним напрямком державної політики, але зараз мова не про неї. Мова про те, що цей день так і не став народним святом. Ми просто не вважаємо (як, власне, ніколи й не вважали) його таким. Хіба що ще одним вихідним. Його перші три літери назви – «кон-» - вже давно замінені нами на «про-». І від цього зміст цієї дати став лише чіткішим та зрозумілішим. Ми не сліпі. Ми все бачимо. І робимо висновки.
Тому нам взагалі не зрозуміло – а що ж ми святкуємо?
Як це – «не зрозуміло», здивується хтось… 28 червня 1996 року в Україні відбулось прийняття чи не найдемократичнішої у світі Конституції. Але ким і для кого? Народом і для народу? Ні. Швидше – керівництвом держави – і для себе.
Нам як кістку кинули декларативні твердження про «джерело влади», рівність та соціальні гарантії, а за собою закріпили абсолютну владу та безвідповідальність.
Та вони не врахували того нюансу, що ми з цим документом ніколи не погоджувались. Ми не казали ані «ТАК» ані «НІ». Нас взагалі ніхто не запитував. І тому ми не сковані жодними зобов’язаннями.
Президент у своєму зверненні до народу говорить про необхідність відкоригувати Конституцію. Адже вона не зовсім досконала. Браво. Хоч крапля правди є в бочці брехні. Однак способи, якими наш гарант збирається її корегувати, викликають сумніви у їх об’єктивності. Що це за «Конституційна Асамблея»? Хто ці мудрі експерти, що до неї входять? Чому саме вони, а не хтось інший?...
В тому, що Конституцію «покращать», я не маю жодних сумнівів. В тому, що всі «покращення» будуть на руку діючому президенту, я також переконаний. Та як його не покращуй - законів і далі ніхто не дотримуватиметься. Ніхто з тих, хто при владі. І сьогоднішнє створення Конституційної Асамблеї – це лише спосіб глибшої узурпації влади.
За незрозумілими назвами незрозумілих органів ховається абсолютно протилежний зміст. Адже сьогодні під обгорткою «Конституційної Асамблеї» нам намагаються впарити такий собі дорадчий орган при президенті Україні, в той час як його первинне значення – це установча влада. Його ще часто називають Установчими (національними, народними, конституційними) Зборами (сеймом, конгресом, конвентом, скупщиною тощо).
Саме з таких зборів починається діяльність будь-якої громадської, політичної, комерційної організації чи об’єднання. З нього почало своє життя чимало держав (Франція, США, Німеччина, Туреччина, Бельгія, Польща, Литва, Латвія, Грузія, Чехія, Індія, Естонія, Італія, Болгарія, Румунія, Португалія тощо).
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)