«Братішка, купі кнішку!» — гасло рекламної кампанії, що розпочала просування на книжковий ринок України книжки 18-річного петеушника Жені Галяса «Пісьма братана». Прес-конференція, що відбулася 13 квітня в «Українських новинах» з приводу виходу в світ цієї книжки - це лише один із заходів рекламної кампанії, що включатиме різноманітні презентації, показ рекламних роликів на телебаченні, зовнішню рекламу.
В прес-релізі було заявлено, що це перша українська книжка, яка складається виключно із електронних листів. Так, в книжці викладено 28 електронних листів, які писалися автором протягом року. Але те, що це українська книжка, брехня — українськими в ній є лише літери.
Піти на прес-конференцію змусив інтригуючий анонс на сайті Українських новин, в якому йшлося про національний бестселер, що матиме тираж мільйон примірників, і про молодого автора, який написав таку книжку, що їй ніби то вже пророкують стати національним бестселером.
Автору є випускником вищого професійно-технічного училища Києва, живе з батьками на Відрадному – одному з житлових масивів Києва – і, як виявилося, не дуже вміє говорити (тобто ні українською, ні російською, ні якою іншою МОВОЮ). Зате гарно говорили присутні разом з автором на прес-конференції видавець книги Олександр Ворошило і директор PR компанії MTI Consulting Ярослав Ведмідь, який просуватиме «національний бестселер».
Все, про що вони говорили, виглядало дуже правильним: а торкалися вони проблеми відсутності системи дистрибуції книжкової продукції в Україні, невміння українських видавництв продавати свої книжки. «Видавництва не роблять з книжки події, - каже О. Ворошило, - бо ж книжка є подією», а презентація кожної нововиданої книжки допомагає їй краще продаватися.
Дуже актуальним виглядало підняття ньюз-мейкерами питання зниження популярності читання серед молоді і втрати популярності книжки взагалі, яку молоді люди замінили походами в кіно і сидінням за комп’ютерними іграми чи в мережі Інтернет. Як сказав Ярослав Ведмідь, проведені ними маркетингові дослідження, що передували запуску книжки, свідчать, зокрема, про те, що молоді люди не читають із-за консервативності книжкової мови, яка є штучною, бо такою мовою молодь не розмовляє.
Все виглядало правильним, поки не отримала в руки і не розгорнула «національний бестселер». Зовні він виглядає «прикольно», як тепер кажуть. До речі, спочатку це словечко побутувало серед молодих людей і було ну дуже багатозначним. Все, що хочеш позитивно емоційно забарвити, кажи «прикольно» - не помилишся. Отже, непогане сучасне оформлення книжки, гарний папір, але як тільки почала читати, зразу ж стало моторошно і бридко.
Книжка написана на сленгу, який використовується російськомовною мережевою субкультурою, що придумала собі узагальнюючу назву «падонкі» і яка характеризується як контркультурна і протестна. Лексика пересипана матами, словами-паразитами і навмисними орфографічними і семантичними помилками – «пишу, як говорю і чую в компанії собі подібних».
Олександр Ворошило каже, що книжка написана такою мовою, якою розмовляє молодь, що живе в Інтернеті і додає: «Хай ростуть всі квіти». Хотілося б уточнити, що такою мовою в Інтернеті розмовляють лише згадані вище «падонкі», тобто користувачі специфічних сайтів, а не всього Інтернету взагалі. Тому було б коректніше, якби замість слова «квіти» він застосував щось інше, наприклад, «хвороби», «збочення» чи «уроди».
Книжка розрахована на молоду аудиторію, буде презентуватися в усіх навчальних закладах, де вчаться молоді люди, яким вже «стукнуло» 18, бо це тільки для повнолітніх, про що на титульній сторінці попереджається кружечком 18+ (насправді це приманка для тих, кому до 16-ти). Цікаво, хто контролюватиме, щоб ця порнуха не потрапила до юних рук?
Ярослав Ведмідь, каже, що після сорока років книжка не сприймається взагалі, а найкраще на цю книгу реагують люди від 18 і до 25 років. «Треба не тільки створювати нові формати в літературі, а й агресивно просувати їх», - каже Ярослав Ведмідь. Зрозуміло, що вісімнадцятирічні з їхньою пластичною і несформованою психікою не такі стійки до агресії і нових форматів, як сорокарічні.
Перший наклад у 10 тисяч примірників, що вийшов, вже тиждень продається. Цей наклад планують продати до вересня. Крім того, за словами Ярослава Ведмідя, шукаються альтернативні канали дистрибуції цього «чтива для падонків».
З першого погляду, просування в середовищі української молоді цієї порнухи і чорнухи можна розглядати лише як прояв тотальної війни (див. Мова і війна). Проте це лише констатація наслідків. Причина ж полягає в тому, що в наш час завершується величезний природно-історичний цикл (5508 до н.е. — 2015 н. е.), а в кінці циклу повинні реалізуватися найнижчі, найбрудніші, найбезглуздіші потенції. Саме ПОВИННІ, бо якщо вони не реалізуються в старому циклі, то перейдуть до нового циклу і далі псуватимуть нам життя.
В Україні швидко завершується старий цикл, тому й повилазили на світло, неначе таргани зі зруйнованого будинку, всі ці падонки. Йдеться не лише про книгодрукування — подіями цього ж самого ряду є "вибори" до Верховної Ради та місцевих рад — чим не ті ж самі падонкі, тільки на мерседесах; не менш показовими стали вибори міських голів Києва, Харкова і Одеси.
Інша справа, як до всього цього ставитися?
Фундаментальну пораду дає Євангеліє: «Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!» (Матвій 18.7).
Практичні висновки щодо ставлення до цього розворушеного кодла падонків та інших тарганів пропонує рок-гурт «Абздольц»:
«Знов покемони навколо,
ріжуться в карти, насіння плюють.
Боже, це замкнене коло:
якщо їх не вбити, вони нас уб’ють»
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Падонкі.ua, адназначна! (лайно в яскравій обгортці)
Світ:
06041401e.jpg
В прес-релізі було заявлено, що це перша українська книжка, яка складається виключно із електронних листів. Так, в книжці викладено 28 електронних листів, які писалися автором протягом року. Але те, що це українська книжка, брехня — українськими в ній є лише літери.
Піти на прес-конференцію змусив інтригуючий анонс на сайті Українських новин, в якому йшлося про національний бестселер, що матиме тираж мільйон примірників, і про молодого автора, який написав таку книжку, що їй ніби то вже пророкують стати національним бестселером.
Автору є випускником вищого професійно-технічного училища Києва, живе з батьками на Відрадному – одному з житлових масивів Києва – і, як виявилося, не дуже вміє говорити (тобто ні українською, ні російською, ні якою іншою МОВОЮ). Зате гарно говорили присутні разом з автором на прес-конференції видавець книги Олександр Ворошило і директор PR компанії MTI Consulting Ярослав Ведмідь, який просуватиме «національний бестселер».
Все, про що вони говорили, виглядало дуже правильним: а торкалися вони проблеми відсутності системи дистрибуції книжкової продукції в Україні, невміння українських видавництв продавати свої книжки. «Видавництва не роблять з книжки події, - каже О. Ворошило, - бо ж книжка є подією», а презентація кожної нововиданої книжки допомагає їй краще продаватися.
Дуже актуальним виглядало підняття ньюз-мейкерами питання зниження популярності читання серед молоді і втрати популярності книжки взагалі, яку молоді люди замінили походами в кіно і сидінням за комп’ютерними іграми чи в мережі Інтернет. Як сказав Ярослав Ведмідь, проведені ними маркетингові дослідження, що передували запуску книжки, свідчать, зокрема, про те, що молоді люди не читають із-за консервативності книжкової мови, яка є штучною, бо такою мовою молодь не розмовляє.
Все виглядало правильним, поки не отримала в руки і не розгорнула «національний бестселер». Зовні він виглядає «прикольно», як тепер кажуть. До речі, спочатку це словечко побутувало серед молодих людей і було ну дуже багатозначним. Все, що хочеш позитивно емоційно забарвити, кажи «прикольно» - не помилишся. Отже, непогане сучасне оформлення книжки, гарний папір, але як тільки почала читати, зразу ж стало моторошно і бридко.
Книжка написана на сленгу, який використовується російськомовною мережевою субкультурою, що придумала собі узагальнюючу назву «падонкі» і яка характеризується як контркультурна і протестна. Лексика пересипана матами, словами-паразитами і навмисними орфографічними і семантичними помилками – «пишу, як говорю і чую в компанії собі подібних».
Олександр Ворошило каже, що книжка написана такою мовою, якою розмовляє молодь, що живе в Інтернеті і додає: «Хай ростуть всі квіти». Хотілося б уточнити, що такою мовою в Інтернеті розмовляють лише згадані вище «падонкі», тобто користувачі специфічних сайтів, а не всього Інтернету взагалі. Тому було б коректніше, якби замість слова «квіти» він застосував щось інше, наприклад, «хвороби», «збочення» чи «уроди».
Книжка розрахована на молоду аудиторію, буде презентуватися в усіх навчальних закладах, де вчаться молоді люди, яким вже «стукнуло» 18, бо це тільки для повнолітніх, про що на титульній сторінці попереджається кружечком 18+ (насправді це приманка для тих, кому до 16-ти). Цікаво, хто контролюватиме, щоб ця порнуха не потрапила до юних рук?
Ярослав Ведмідь, каже, що після сорока років книжка не сприймається взагалі, а найкраще на цю книгу реагують люди від 18 і до 25 років. «Треба не тільки створювати нові формати в літературі, а й агресивно просувати їх», - каже Ярослав Ведмідь. Зрозуміло, що вісімнадцятирічні з їхньою пластичною і несформованою психікою не такі стійки до агресії і нових форматів, як сорокарічні.
Перший наклад у 10 тисяч примірників, що вийшов, вже тиждень продається. Цей наклад планують продати до вересня. Крім того, за словами Ярослава Ведмідя, шукаються альтернативні канали дистрибуції цього «чтива для падонків».
З першого погляду, просування в середовищі української молоді цієї порнухи і чорнухи можна розглядати лише як прояв тотальної війни (див. Мова і війна). Проте це лише констатація наслідків. Причина ж полягає в тому, що в наш час завершується величезний природно-історичний цикл (5508 до н.е. — 2015 н. е.), а в кінці циклу повинні реалізуватися найнижчі, найбрудніші, найбезглуздіші потенції. Саме ПОВИННІ, бо якщо вони не реалізуються в старому циклі, то перейдуть до нового циклу і далі псуватимуть нам життя.
В Україні швидко завершується старий цикл, тому й повилазили на світло, неначе таргани зі зруйнованого будинку, всі ці падонки. Йдеться не лише про книгодрукування — подіями цього ж самого ряду є "вибори" до Верховної Ради та місцевих рад — чим не ті ж самі падонкі, тільки на мерседесах; не менш показовими стали вибори міських голів Києва, Харкова і Одеси.
Інша справа, як до всього цього ставитися?
Фундаментальну пораду дає Євангеліє: «Горе світові від спокус. Воно й треба, щоб прийшли спокуси, однак горе тій людині, через яку спокуси приходять!» (Матвій 18.7).
Практичні висновки щодо ставлення до цього розворушеного кодла падонків та інших тарганів пропонує рок-гурт «Абздольц»:
«Знов покемони навколо,
ріжуться в карти, насіння плюють.
Боже, це замкнене коло:
якщо їх не вбити, вони нас уб’ють»
Адназначна!
------------------------------------
В тему:
Дезінфекція
Кабмін дозволив показувати на ТБ "порнуху і чорнуху" із 18:00
Целофанова республіка
Про ксенофобію. Популярно
Мова і війна
Спокійно, ви в руках Матриці!
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)