60 років тому, 16 січня (за іншими данимі 17 січня) 1947 р., у внутрішній в’язниці МВС СРСР, що у Москві, більшовицькими катами було вбито провідників антикомуністичного козацького руху: донського отамана-самостійника Петра Краснова, кубанського козачого генерала Андрія Шкура, і черкеського ватажка Султан-Килич Гирея. Ці мужні люди до останнього воювали проти людиноненависницької ідеології більшовизму під час „Громадянської” та Другої світової війни.
Разом з козацькими ватажками загинув генерал фон Панвіц, який будучи німцем не зрадив козаків, з якими воював пліч-о-пліч. Цікаво, що під командуванням фон Панвіца воявав також і український батальйон, який було передано в козачу дивізії з Дивізії "Галичина".
Що ж до кубанця Андрія Шкура, то в 40-х роках ХХ ст. він мав контакти з мельниківським відламом ОУН. Ось що про це пише визначний дослідник українського визвольного руху Роман Коваль:
„1941 року в Хорватії з ініціативи українських націоналістів почав формуватися полк добровольців. Кубанські козаки, значна частина яких осіла в Сербії, довідались про це і вислали своїх представників. Саме через них українські націоналісти і передали Андрію Шкуро, який на той час формував козацьку дивізію, відозву голови ОУН Андрія Мельника. 19 серпня 1941 р. Андрій Шкуро у відповідь на це звернення пише листа голові Проводу українських націоналістів. У ньому, зокрема, зазначалося: "Я, Андрій Шкуро, генерал-поручник Кубанського Козачого Війська, зголошую готовність стати під прапори Українського Націоналізму... На це моє рішення вплинули такі обставини: ...часи, що їх тепер переживаємо, покладають на всіх українців обов'язок скупчення всіх творчих сил під одним проводом у боротьбі з відвічним ворогом Української Нації для виборення її суверенного державного життя в усіх її етнографічних границях...”
Козацькі герої і після смерті не потрапили на рідні землі, а були поховані в Москві. На їх честь встановлена пам’ятна плита на подвір’ї Храма Всіх, хто в жалобі (біля метро «Сокол»). Сьогодні там було лише кілька скромних букетів...
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Пам'яті козацьких провідників...
Світ:
07011701s.JPG
Що ж до кубанця Андрія Шкура, то в 40-х роках ХХ ст. він мав контакти з мельниківським відламом ОУН. Ось що про це пише визначний дослідник українського визвольного руху Роман Коваль:
„1941 року в Хорватії з ініціативи українських націоналістів почав формуватися полк добровольців. Кубанські козаки, значна частина яких осіла в Сербії, довідались про це і вислали своїх представників. Саме через них українські націоналісти і передали Андрію Шкуро, який на той час формував козацьку дивізію, відозву голови ОУН Андрія Мельника. 19 серпня 1941 р. Андрій Шкуро у відповідь на це звернення пише листа голові Проводу українських націоналістів. У ньому, зокрема, зазначалося: "Я, Андрій Шкуро, генерал-поручник Кубанського Козачого Війська, зголошую готовність стати під прапори Українського Націоналізму... На це моє рішення вплинули такі обставини: ...часи, що їх тепер переживаємо, покладають на всіх українців обов'язок скупчення всіх творчих сил під одним проводом у боротьбі з відвічним ворогом Української Нації для виборення її суверенного державного життя в усіх її етнографічних границях...”
Козацькі герої і після смерті не потрапили на рідні землі, а були поховані в Москві. На їх честь встановлена пам’ятна плита на подвір’ї Храма Всіх, хто в жалобі (біля метро «Сокол»). Сьогодні там було лише кілька скромних букетів...
Слава Героям!
Ярема Галайда, за інформацією White patriot
Гельмут фон Панвіц, Андрій Шкуро, Петро Краснов
----------------------------------------------------
В тему:
Партизанський генерал Андрій Шкуро
Донські козаки допоможуть нащадкові легендарного отамана
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)