Мова - це та категорія що „визначає” національність людини, її приналежність до окремого етносу. Людина народжується з незапрогамованими мізками - окрім інстинктивних. Інші програмні файли - відсутні. Немовля - це чорнова заготовка на майбутню особистість. Немовля - як комп’ютер без програмного забезпечення.
З часом батьки і вчителі, середовище, як дискету в комп’ютер, вводять в мізки дитини мову, звички, правила і заборони, культуру, ідеологію. Введення мови перетворює немовля на представника нації (етносу). Введення культури і історії перетворює її на громадянина- патріота. Введення правил і заборон перетворює людину на представника традицій, звичаїв, привчає до слухняності. Введення спеціальних знань перетворює її на фахівця. Але на уроках математики і фізики можна підготовити доброго фахівця, але це не виховає в ньому громадянина України. Громадяни створюється при навчанні історії України, її мови і літератури.
А ось результат введення в мозок дитини ідеології неоднозначний і залежить від типу отриманої ідеології. Якщо запрограмувати ідеологію, що сьогодні іменується як „Європейські цінності” – виростає не лише національно свідомий, моральний, високопрофесійний фахівець, але й чуйна людина, яка має свою гідність, яка не посягне на гідність іншого. Якщо дитина програмується тоталітарною ідеологією, то в ньому виросте маленький гітлер, пол-пот, сталін, салазар, чаушеску, симоненко, грач, цеков, марков, затулін, табачник. Якщо така людина очолить партію, державу чи владну інституцію тоді він стає великим фюрером, товаришем: Гітлером, Пол-Потом, Сталіним, Салазаром, Чаушеску, Симоненком, Грачем, Цековим, Марковим, Затуліним, Табачником.
Способи дій, методи їх реалізації і наслідки діяльності теж залежатимуть від типу запрограмованої ідеології. Офіційно немає людиноненависницьких чи дефектних націй, релігій, рас, але є дефектні ідеології, якими керуються вожді воюючих чи протиборчих сторін. Має значення скільки людей повірить в очільників і в гіперболізовану ними загрозу. Має значення „точка кипіння” після якої починаються зіткнення в братовбивчих баталіях.
Мета ідеології тоталітаризму – підпорядкувати, поневолити, іншого (інших) і отримати від цього моральну сатисфакцію, матеріальну вигоду, за рахунок поневолених, а потім і за рахунок рабськи підпорядкованих прибічників.
Якщо Ви думаєте, що в Україні йде війна мов, то ви помиляєтесь. І якщо Ви думаєте, що в Україні йде протистояння двох національних культур, то Ви теж помиляєтеся. В Україні йде війна двох цивілізацій. І якщо Ви думаєте, що я скажу „йде війна між російською і українською цивілізаціями”, Ви теж помилитесь. Якщо Ви скажете що йде війна цивілізацій лише на терені України - теж будете не праві.
Війна цивілізацій охопила весь світ, просто підстави виникнення і форми прояву кожного конкретного конфлікту в тих чи інших регіонах і державах різні. Війна, навіть національно-визвольна, не носить національного характеру, бо всі люди і нації рівні в правах перед Абсолютним Розумом. І навіть якщо предметом війни є релігійні догмати, вона не носить релігійного характеру, бо всі люді рівні перед Богом. (Гітлерівці-надлюди, з надписами на пряжках „Бог з нами” винищували не лише „недолюдей”-за Гебельсом, але й „богообраних” - євреїв).
Війна не носить і правового характеру, бо всі люди рівні в правах.
Війни, що нав’язуються тоталітарним мисленням, тоталітарною ідеологією, тоталітарними політиками і тоталітарними державами завжди несправедливі . Дії людей, націй, держав, що обороняються, що відбивають напад, не бажаючи бути приниженими, поневоленими тоталітаризмом - визнаються справедливими.
Історія знає немало прикладів мирного співіснування держав з різною мовою, релігією, національністю, як і навпаки. Історія має приклади мирного співіснування людей різних національностей, рас, конфесій, в межах однієї держави, як і навпаки. В історії розвитку Ви знайдете приклади конфліктів між державами з однаковими мовами і релігіями, але з різними ідеологіями (Австрія-Німеччина, ФРН – НДР, Іран-Ірак, приклад двох Корей, приклад двох В’єтнамів).
Постійні вороги в минулому - Франція і Англія, Франція і Німеччина, Німеччина і Чехія, Німеччина і Польща – сьогодні друзі, бо розробили, опанували і втілили в життя. ідеологією ЗАХІДНИХ цінностей. Сьогодні існують дві ідеології, що визначають характеристику двох цивілізацій: людиноненависницька, людинофобська або тоталітарна і людиноцентрична або людинонофільська, або сучасна Західна. Кажу сучасна Західна, бо такою вона не була в минулому. Ембріональним початком епохи сучасної Західної цивілізації я вважаю відміну рабства. Подальша трансформація ДИКОГО Заходу в сучасну Західну цивілізацію має етапи на яких були ліквідована політика сегрегації, забезпечена рівність прав жінок і чоловіків, проведена деколонізація світу, запроваджена система соціального забезпечення для всіх, а особливо для тих, хто ЩЕ або ВЖЕ не може працювати, введення 8-ми годинного робочого дня, обмеження нижнього розміру мінімальної зарплати, перерозподіл Національного доходу на користь працюючих, прийняття і реалізація Декларації прав Людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Хартії про захист мов національних меншин, для мов яким загрожує відмирання (зникнення) і ін.
СРСР довгий час відмовлявся від ратифікації і виконання багатьох з цих угод, в результаті відстав в гуманітарному, економічному розвитку, розвалився під натиском нездатності вирішити внутрішні проблеми – і зник з політичної карти світу. Зник, як носій тоталітарної ідеології. Правонаступником СРСР визнала себе лише Росія. І стала одночасно правонаступником тоталітарної ідеології. Нинішня ситуація з правами людини в Росії і ситуація з українською мовою в Україні, конфлікти з Прибалтійськими країнами, Польщею, Грузією, Білоруссю – результат панування тоталітарної ідеології і тоталітарної психології російського керівництва, російської влади як у внутрішньодержавних справах, так і в міжнародних стосунках. Де можна „нагнути” - нагнуть, де залякати – залякають, де підкупити - підкуплять, де –обіцянками , де і заграванням.... так і живуть.
Для тоталітарних режимів характерні цензура - утиск ЗМІ, утиски прав і свобод всіх громадян, окрім „своїх ЛЮДЕЙ”. Права людини, привілеї для „своїх Людей” (любих друзів, родичів, однопартійців), для решти – закони і „понятія”. Правий той, у кого більше владних повноважень. Права не рівні, позитивне рішення суду на стороні тих, хто здатний принести судді більший „грошовий мішок”, або для тих, хто при владі (що одне і теж), хто може зняти з посади або забезпечити кар”єрний зріст. Тоталітарна психологія і ідеологія – два крила одного птаха. Якщо вони перемагають, то переможені стають їх рабами, а їх життя, майно і душі – власністю переможців. Їм закони не потрібні, а в багатьох випадках шкідливі, бо стають на заваді процесу грабунку переможених, бо переможці вважають за своє право - духовну, моральну і матеріальну контрибуцію і реквізицію, право на терор по відношенню до переможеного народу. Одним словом - „Горе переможеним!”. А коли самі отримують статус переможеного - моментально з вовкулаків стають милими ягнятками, і починають вести розмови про права і справедливість, демонструють любов до тих, кого так гнівно ненавиділи і шельмували. Провідники тоталітаризму являються одночасно рабами тоталітаризму і духовними рабами. Рабами за духом.
Я не чіпатиму внутрішньо російську ситуацію, але продемонструю лише приклад Лужкова. Який був крутий, російський націоналіст єврейського походження ( в нас таких теж вистачає), антиукраїнець, член керівництва „Єдиної Росії”, апологет російських цінностей, російської моделі управління і керованої демократії, російської „вертикалі” влади. Здавалось не лише всіх „схватив” за карк, але й Бога за бороду. Але коли „не прийшовся до двору”, не сподобався владі, яку створював, підтримував і вихваляв, коли не так як треба кепку скинув, його звільнили, і ніде він не знайшов захисту. Був стовпом ЄДРа і її будівничим, а став жертвою тих порядків, що сам розбудовував. Став жертвою самообману . Лужкову-смертному в Росії стало страшно жити, не те що Лужкову - небожителю. А як розпинався проти вступу України в НАТО, бо НАТО – ворог Росії, а сам відвіз дітей в НАТівську державу! Прийшло повідомлення, що вже дітей вивіз з Москви в Лондон, „так как боится за их безопасность”. За словами Лужкова, він і його дружина Єлєна Батуріна боялись, що «враги в России» захочуть використати їх дітей, щоб тиснути на пару Батуріних-Лужкових. Але ж за Лужковим «враги России» - НАТО.
Переховуватися від бувших „друзів” пара Батуріних-Лужкових теж, мабуть, виїде до західних „ворогів”, правда не з порожніми руками.
Лужков вивіз дітей в країну НАТО, туди, де людська цінність має реальне підгрунтя, вивіз звідти, де людська цінність виписана лише на папері. Ось вам слова і діла великоруського шовініста, заклятого антиукраїніста і особистого друга обох Президентів і Прем’єрів – України і Росії.
На місці Лужкова самотньо залишилася його.... КЕПКА. Але лицемір залишиться ним назавжди, ніби то він не за свою шкуру і мошну злякався, він злякався за дітей!
Запізно (чи вчасно) він „зрозумів” що „російська вертикаль” не є еталоном для захисту людини в т.ч. для захисту його самого, а вершиною реалізації Західних цінностей є права Людини. Що Права людини – Непорушні. Вивіз дітей туди, де закон – один для Всіх, а перед законом всі - Рівні.
Діти Московського Кормчого залишили тоталітарну Росію. Але діти знедолених росіян залишились в Росії, в державі, де історично тоталітарна ідеологія є основою базового мислення.
Базове мислення - це набута підсвідомість, що завжди залишається вирішальною в прийнятті рішень. Наприклад, якщо перукаря поставити керувати колективом художньої самодіяльності, то він, підбираючи нових людей в колектив, в першу чергу, мимоволі, на основі базового мислення, оцінить їх зачіску, а потім вирішуватиме брати претендента в колектив чи ні. Коли в якості базового мислення фігурують європейські цінності, християнські цінності та суб’єкт діє відповідно до них, то суспільство оцінює його позитивно, а в оточуючих не виникають проблеми в міжособових стосунках, в спілкуванні, в ділових відносинах з таким суб’єктом. Коли в якості базового мислення закладена тоталітарна ідеологія, тоді такий суб’єкт створює небезпеку оточуючим в любих стосунках і любих проявах. Коли базове мислення поєднується з некритичністю поведінки суб’єкта – потенціал загрози від його діяльності зростає. Ще більша загроза, коли тоталітарне мислення поєднується з самозакоханістю суб’єкта. Переростає в фатальну небезпеку, коли поєднується з переконаністю суб’єкта у власній непогрішимості, і в абсолютну небезпеку – коли поєднується з безкарністю суб’єкта.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Політичний аспект мовної проблеми на дузі „Москва - Київ- Тель-Авів”
Світ:
pylypczuk_20101215.jpg
А ось результат введення в мозок дитини ідеології неоднозначний і залежить від типу отриманої ідеології. Якщо запрограмувати ідеологію, що сьогодні іменується як „Європейські цінності” – виростає не лише національно свідомий, моральний, високопрофесійний фахівець, але й чуйна людина, яка має свою гідність, яка не посягне на гідність іншого. Якщо дитина програмується тоталітарною ідеологією, то в ньому виросте маленький гітлер, пол-пот, сталін, салазар, чаушеску, симоненко, грач, цеков, марков, затулін, табачник. Якщо така людина очолить партію, державу чи владну інституцію тоді він стає великим фюрером, товаришем: Гітлером, Пол-Потом, Сталіним, Салазаром, Чаушеску, Симоненком, Грачем, Цековим, Марковим, Затуліним, Табачником.
Способи дій, методи їх реалізації і наслідки діяльності теж залежатимуть від типу запрограмованої ідеології. Офіційно немає людиноненависницьких чи дефектних націй, релігій, рас, але є дефектні ідеології, якими керуються вожді воюючих чи протиборчих сторін. Має значення скільки людей повірить в очільників і в гіперболізовану ними загрозу. Має значення „точка кипіння” після якої починаються зіткнення в братовбивчих баталіях.
Мета ідеології тоталітаризму – підпорядкувати, поневолити, іншого (інших) і отримати від цього моральну сатисфакцію, матеріальну вигоду, за рахунок поневолених, а потім і за рахунок рабськи підпорядкованих прибічників.
Якщо Ви думаєте, що в Україні йде війна мов, то ви помиляєтесь. І якщо Ви думаєте, що в Україні йде протистояння двох національних культур, то Ви теж помиляєтеся. В Україні йде війна двох цивілізацій. І якщо Ви думаєте, що я скажу „йде війна між російською і українською цивілізаціями”, Ви теж помилитесь. Якщо Ви скажете що йде війна цивілізацій лише на терені України - теж будете не праві.
Війна цивілізацій охопила весь світ, просто підстави виникнення і форми прояву кожного конкретного конфлікту в тих чи інших регіонах і державах різні. Війна, навіть національно-визвольна, не носить національного характеру, бо всі люди і нації рівні в правах перед Абсолютним Розумом. І навіть якщо предметом війни є релігійні догмати, вона не носить релігійного характеру, бо всі люді рівні перед Богом. (Гітлерівці-надлюди, з надписами на пряжках „Бог з нами” винищували не лише „недолюдей”-за Гебельсом, але й „богообраних” - євреїв).
Війна не носить і правового характеру, бо всі люди рівні в правах.
Війни, що нав’язуються тоталітарним мисленням, тоталітарною ідеологією, тоталітарними політиками і тоталітарними державами завжди несправедливі . Дії людей, націй, держав, що обороняються, що відбивають напад, не бажаючи бути приниженими, поневоленими тоталітаризмом - визнаються справедливими.
Історія знає немало прикладів мирного співіснування держав з різною мовою, релігією, національністю, як і навпаки. Історія має приклади мирного співіснування людей різних національностей, рас, конфесій, в межах однієї держави, як і навпаки. В історії розвитку Ви знайдете приклади конфліктів між державами з однаковими мовами і релігіями, але з різними ідеологіями (Австрія-Німеччина, ФРН – НДР, Іран-Ірак, приклад двох Корей, приклад двох В’єтнамів).
Постійні вороги в минулому - Франція і Англія, Франція і Німеччина, Німеччина і Чехія, Німеччина і Польща – сьогодні друзі, бо розробили, опанували і втілили в життя. ідеологією ЗАХІДНИХ цінностей. Сьогодні існують дві ідеології, що визначають характеристику двох цивілізацій: людиноненависницька, людинофобська або тоталітарна і людиноцентрична або людинонофільська, або сучасна Західна. Кажу сучасна Західна, бо такою вона не була в минулому. Ембріональним початком епохи сучасної Західної цивілізації я вважаю відміну рабства. Подальша трансформація ДИКОГО Заходу в сучасну Західну цивілізацію має етапи на яких були ліквідована політика сегрегації, забезпечена рівність прав жінок і чоловіків, проведена деколонізація світу, запроваджена система соціального забезпечення для всіх, а особливо для тих, хто ЩЕ або ВЖЕ не може працювати, введення 8-ми годинного робочого дня, обмеження нижнього розміру мінімальної зарплати, перерозподіл Національного доходу на користь працюючих, прийняття і реалізація Декларації прав Людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Хартії про захист мов національних меншин, для мов яким загрожує відмирання (зникнення) і ін.
СРСР довгий час відмовлявся від ратифікації і виконання багатьох з цих угод, в результаті відстав в гуманітарному, економічному розвитку, розвалився під натиском нездатності вирішити внутрішні проблеми – і зник з політичної карти світу. Зник, як носій тоталітарної ідеології. Правонаступником СРСР визнала себе лише Росія. І стала одночасно правонаступником тоталітарної ідеології. Нинішня ситуація з правами людини в Росії і ситуація з українською мовою в Україні, конфлікти з Прибалтійськими країнами, Польщею, Грузією, Білоруссю – результат панування тоталітарної ідеології і тоталітарної психології російського керівництва, російської влади як у внутрішньодержавних справах, так і в міжнародних стосунках. Де можна „нагнути” - нагнуть, де залякати – залякають, де підкупити - підкуплять, де –обіцянками , де і заграванням.... так і живуть.
Для тоталітарних режимів характерні цензура - утиск ЗМІ, утиски прав і свобод всіх громадян, окрім „своїх ЛЮДЕЙ”. Права людини, привілеї для „своїх Людей” (любих друзів, родичів, однопартійців), для решти – закони і „понятія”. Правий той, у кого більше владних повноважень. Права не рівні, позитивне рішення суду на стороні тих, хто здатний принести судді більший „грошовий мішок”, або для тих, хто при владі (що одне і теж), хто може зняти з посади або забезпечити кар”єрний зріст. Тоталітарна психологія і ідеологія – два крила одного птаха. Якщо вони перемагають, то переможені стають їх рабами, а їх життя, майно і душі – власністю переможців. Їм закони не потрібні, а в багатьох випадках шкідливі, бо стають на заваді процесу грабунку переможених, бо переможці вважають за своє право - духовну, моральну і матеріальну контрибуцію і реквізицію, право на терор по відношенню до переможеного народу. Одним словом - „Горе переможеним!”. А коли самі отримують статус переможеного - моментально з вовкулаків стають милими ягнятками, і починають вести розмови про права і справедливість, демонструють любов до тих, кого так гнівно ненавиділи і шельмували. Провідники тоталітаризму являються одночасно рабами тоталітаризму і духовними рабами. Рабами за духом.
Я не чіпатиму внутрішньо російську ситуацію, але продемонструю лише приклад Лужкова. Який був крутий, російський націоналіст єврейського походження ( в нас таких теж вистачає), антиукраїнець, член керівництва „Єдиної Росії”, апологет російських цінностей, російської моделі управління і керованої демократії, російської „вертикалі” влади. Здавалось не лише всіх „схватив” за карк, але й Бога за бороду. Але коли „не прийшовся до двору”, не сподобався владі, яку створював, підтримував і вихваляв, коли не так як треба кепку скинув, його звільнили, і ніде він не знайшов захисту. Був стовпом ЄДРа і її будівничим, а став жертвою тих порядків, що сам розбудовував. Став жертвою самообману . Лужкову-смертному в Росії стало страшно жити, не те що Лужкову - небожителю. А як розпинався проти вступу України в НАТО, бо НАТО – ворог Росії, а сам відвіз дітей в НАТівську державу! Прийшло повідомлення, що вже дітей вивіз з Москви в Лондон, „так как боится за их безопасность”. За словами Лужкова, він і його дружина Єлєна Батуріна боялись, що «враги в России» захочуть використати їх дітей, щоб тиснути на пару Батуріних-Лужкових. Але ж за Лужковим «враги России» - НАТО.
Переховуватися від бувших „друзів” пара Батуріних-Лужкових теж, мабуть, виїде до західних „ворогів”, правда не з порожніми руками.
Лужков вивіз дітей в країну НАТО, туди, де людська цінність має реальне підгрунтя, вивіз звідти, де людська цінність виписана лише на папері. Ось вам слова і діла великоруського шовініста, заклятого антиукраїніста і особистого друга обох Президентів і Прем’єрів – України і Росії.
На місці Лужкова самотньо залишилася його.... КЕПКА. Але лицемір залишиться ним назавжди, ніби то він не за свою шкуру і мошну злякався, він злякався за дітей!
Запізно (чи вчасно) він „зрозумів” що „російська вертикаль” не є еталоном для захисту людини в т.ч. для захисту його самого, а вершиною реалізації Західних цінностей є права Людини. Що Права людини – Непорушні. Вивіз дітей туди, де закон – один для Всіх, а перед законом всі - Рівні.
Діти Московського Кормчого залишили тоталітарну Росію. Але діти знедолених росіян залишились в Росії, в державі, де історично тоталітарна ідеологія є основою базового мислення.
Базове мислення - це набута підсвідомість, що завжди залишається вирішальною в прийнятті рішень. Наприклад, якщо перукаря поставити керувати колективом художньої самодіяльності, то він, підбираючи нових людей в колектив, в першу чергу, мимоволі, на основі базового мислення, оцінить їх зачіску, а потім вирішуватиме брати претендента в колектив чи ні. Коли в якості базового мислення фігурують європейські цінності, християнські цінності та суб’єкт діє відповідно до них, то суспільство оцінює його позитивно, а в оточуючих не виникають проблеми в міжособових стосунках, в спілкуванні, в ділових відносинах з таким суб’єктом. Коли в якості базового мислення закладена тоталітарна ідеологія, тоді такий суб’єкт створює небезпеку оточуючим в любих стосунках і любих проявах. Коли базове мислення поєднується з некритичністю поведінки суб’єкта – потенціал загрози від його діяльності зростає. Ще більша загроза, коли тоталітарне мислення поєднується з самозакоханістю суб’єкта. Переростає в фатальну небезпеку, коли поєднується з переконаністю суб’єкта у власній непогрішимості, і в абсолютну небезпеку – коли поєднується з безкарністю суб’єкта.
Читати далі ТУТ
Десять графіків, що свідчать про знищення української мови у ХХ столітті ДИВИТИСЬ ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)